Постанова № 8758119, 28.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-6517/08/6 (13:06) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Лєбєдєвої О. М.,

за участю:

представника позивача: Петрушін Сергій Геннадійович, довіреність № 3/14 від 14.08.08;

представника відповідача: Радін Артем Олександрович, довіреність № 77 від 03.12.08

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Епіцентр"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосія в АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Феодосія в АР Крим № 00000942301/0 від 18.07.08 та № 00000942301/1 від 18.08.08.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», а саме безпідставністю проведення відповідачем позапланової перевірки позивача та збільшення податкових зобов’язань на суму не підтвердженого податкового кредиту у розмірі 4067,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2033,50 грн., оскільки за результатами попередньої комплексної перевірки за цей же період податкова накладна на суму 4067,00 грн. на підставі господарських взаємовідносин з ТОВ «Інфра-сервіс СТК», відповідачу надавалась та порушень з цього питання ним не було встановлено. На момент проведення позапланової перевірки вищезазначена податкова накладна та інші первісні документи не могли бути надані відповідачеві, оскільки зіпсовані з поважних причин.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на відповідь ТОВ «Інфра-сервіс СТК», згідно якої товариством з позивачем господарські правовідносини не здійснювались та вищезазначена податкова накладна не складалась, що унеможливлює виникнення права на податковий кредит та тягне збільшення податкових зобов’язань на вищезазначену суму та нарахування штрафних санкції.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ДПІ у м. Ялта в АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач, який є суб'єктами владних повноважень, на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

З 07.07.08 по 10.07.08 працівниками ДПІ у м. Феодосія в АРК була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства позивача за період з 01.10.06 по 31.12.06 .

За результатами перевірки відповідачем складений акт № 1880/23-1/23432481 від 10.07.08 (а. с. 3-6), на підставі якого 18.07.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0 на суму 6100,50 грн., що складається з суми донарахованого податку на додану вартість 1 розмірі 4067,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2033,50 грн (а. с. 7) та 18.08.08 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000942301/1 також на суму 6100,50 грн., що складається з суми донарахованого податку на додану вартість 1 розмірі 4067,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2033,50 грн (а. с. 13), які оскаржуються.

Перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого, занижений позивачем податок на додану вартість у грудні 2006 р. на 4067,00 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно приписів підпункту 7.4.5. п. 7. 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно норм 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.5. п. 7. 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Посилання позивача на неправомірність проведення перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване рішення, тобто з порушенням відповідачем норм ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" спростовуються наступним.

Згідно приписів ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"

позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з зазначених в цієї статті обставин. Так, згідно вищенаведеної норми позапланова перевірка проводиться , якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як свідчить листування між відповідачем та ДПІ у м. Днепродзержинську щодо зустрічної перевірки ТОВ «Інфра-Сервіс СТК» з питання обґрунтованості відшкодування ПДВ позивачеві: лист відповідача № 1187/7/21-1 від 04.07.07 (а. с. 89), листи ДПІ у м. Днепродзержинську № 5877/7/26/90 від 22.10.07 (а. с. 89), № 12324/7/23-409 від 29.04.09, лист ТОВ «Інфра-Сервіс СТК» № 1810 від 18.10.07 ( а. с. 90) та листування між позивачем та відповідачем: лист ДПІ у м. Феодосія АРК № 854/10/23-1 від 09.02.08 (а. с. 44); лист позивача № 1/26 від 20.02.08 (а. с. 45), лист відповідача № 2939/10/23-1 від 09.04.08 з доказом отримання позивачем (а. с. 46-47), позапланова перевірка стосовно позивача за період 01.10.06 по 31.12.06 проводилась правомірно, оскільки 25.10.07 відповідачем був виявлений факт відсутності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Інфра-Сервіс СТК» (а. с. 89) та позивачем у 10-денний строк не були надані обґрунтовані пояснення з підтверджуючими первинними фінансово-бухгалтерськими документами.

Крім того за результатами дослідження та оцінки вищезазначених матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Інфра-Сервіс СТК» за період з 01.10.04 по 31.03.07, що унеможливлює виненкнення у позивача права на податковий кредит у сумі 4066,67 грн.

При цьому суд не може прийняти до уваги посилання позивача на псування первинних фінансово-бухгалтерських документів за період з 2004 по 2007 рік з причин руйнування сусідньої будівлі, що потягло затоплення сховища позивача, оскільки зазначені факти обґрунтований з боку позивача лише його листами без доказів їх отримання відповідних органів та установ (міського голови м. Феодосія, прокурору м. Феодосія, головному архітектору м. Феодосія, начальнику служби МНС м. Феодосія) (а. с. 76) та не підтверджуються якимись-бито уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування (актами, протоколами, листами ЖЕО, служби МНС, органами архітектури та градобудівництва м. Феодосії та інше).

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, судом також не можуть бути розцінені як докази Наказ позивача № 03 від 20.11.07 про створення експертної комісії для визначення цінності документів для подальшого схову та знищення (а. с. 73) та Акт від 20.11.07 про виділення до знищення документів та справ (а. с. 74-75) виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців.

Принципи і критерії визначення цінності документів, порядок створення та діяльності експертних комісій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Експертиза цінності документів проводиться за ініціативою їх власника або державної архівної установи за згодою власника. У разі виникнення загрози знищення або значного погіршення стану зазначених документів їх власник зобов'язаний повідомити про це державну архівну установу для організації експертизи цінності цих документів. Забороняється знищення документів без попереднього проведення експертизи їх цінності.

Виходячи зі змісту досліджених вищезазначених документів, позивачем самостійно створена експертна комісії у складі директора позивача, що суперечить приписам ст. 6 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та тягне відсутність юридичного характеру та відповідних наслідків Наказу позивача № 03 від 20.11.07 про створення експертної комісії для визначення цінності документів для подальшого схову та знищення та Акту від 20.11.07 про виділення до знищення документів та справ.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність поважного характеру причини ненадання позивачем на перевірку та до суду первинної фінансово-бухгалтерської документації, що підтверджує правомірність виникнення у нього права на податковий кредит згідно податкової накладної № НН 000607 від 28.12.06., а доводи позивача не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Вищезазначене, на думку суду, свідчить про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 4066,67 грн., оскільки він не підтверджується відповідними податковими накладними згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи досліджені обставини справи та подані сторонами докази, можливо зробити висновок, що оскаржувані рішення, були прийняти відповідачем у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України, згідно з нормами діючого законодавства.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволені позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, з державного бюджету не повертаються.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.09.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Латинін Ю.А.