Рішення № 87577500, 04.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2020 Справа №607/2015/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Грицай К.М., присяжних Пацалюка Ю.А., Олійник О.М. за участю секретаря судового засідання Стус К.І., прокурора Галаса Н.В., представника психіатричного закладу, лікаря-психіатра – Бойчак О.Л., представника управління соціальної політики Бісовської С.Я., особи, щодо якої розглядається питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота В.В. про госпіталізацію ОСОБА_1 у примусовому порядку,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник – генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (далі КНП ТОКПЛ ТОР) Шкробот В.В. звернувся до суду з заявою про проведення в примусовому порядку госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н., обґрунтовуючи вимоги достатніми підставами для госпіталізації, передбаченими законом.

В судовому засіданні представник КНП ТОКПЛ ТОР Бойчак О.Л., заяву підтримала і пояснила, що ОСОБА_1 страждає на важкий психічний розлад, що обумовлює її безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби і суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога. Вказала, що ОСОБА_1 хворіє з дитинства, є інвалідом І групи, раніше лікувалась стаціонарно в відділенні КНП «ТОКПЛ» ТОР, під час госпіталізації у неї виявлено пневмонію, вона страждає на судоми, самостійно лікування не приймає, залишилась без догляду, оскільки її матір, з якою проживає, перебуває на стаціонарному лікуванні з пневмонією, зважаючи на її стан, вона не може надати усвідомленої згоди на лікування в умовах стаціонару.

Прокурор висловив думку про доцільність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_1 .

Представник залученого до участі у справі управління соціальної політики Тернопільської міської ради Бісовська С.Я. пояснила, що ОСОБА_1 не перебуває під опікою та не визнана недієздатною, вважає, що з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_1 є доцільним надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечила щодо її госпіталізації у психіатричний заклад.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.

Громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поступила на стаціонарне обстеження та лікування в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР 31.01.2020 року о 16 год. 00 хв. за направленням лікаря амбулаторно-поліклінічного відділення ТОКПЛ.

ОСОБА_1 була оглянута комісією лікарів та за наслідками огляду Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 страждає на вроджене слабоумство, хронічне психічне захворювання: помірна розумова відсталість з судомним синдромом, супутній діагноз лівобічна пневмонія. Комісія прийшла до висновку, що згідно ст.14 «Закону України про психіатричну допомогу», ОСОБА_1 потребує стаціонарного обстеження та лікування без її усвідомленої згоди у зв`язку з наявністю у неї психічного розладу, внаслідок якого неспроможнасамостійно задовольняти основні життєві потреби і суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

Стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлює, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Закон України «Про психіатричну допомогу» виходить із презумпції психічного здоров`я особи і таких принципів надання психіатричної допомоги, як законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану. Даною статтею встановлено, що при затриманні особи, як душевнохворої повинні бути дотримані вимоги, а саме: необхідно довести стан психічного розладу; розлад повинен бути таким і такої інтенсивності, щоб було виправданим поміщення особи до лікарні; знаходження в лікарні не може продовжуватися при припиненні такого розладу. Ці ж принципи повинні бути дотримані і при вирішенні питання про госпіталізацію особи в психіатричний заклад в примусовому порядку.

Аналізуючи в сукупності вищенаведені пояснення лікаря-психіатра, думку учасників справи, письмові докази, суд вважає підтвердженими обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 хворіє важким психічним розладом, який обумовлює її безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби і суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога, лікування можливе лише в умовах стаціонару, особа вже проходила таке лікування в умовах стаціонару, а тому суд вважає, що заяву слід задовольнити та госпіталізувати ОСОБА_1 без її згоди у примусовому порядку на стаціонарне лікування до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.259, 263, 268, 272, 273, 342, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. ст.14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву генерального директора КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТОР Шкробота В.В. про госпіталізацію ОСОБА_1 у примусовому порядку - задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ), у примусовому порядку в КНП «Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню» ТОР (вул. Тролейбусна,14, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 02001280) для надання відповідної психіатричної допомоги в умовах стаціонарного лікування.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Копію рішення суду вручити або надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано складом суду 12 лютого 2020 року

Головуючий суддяК. М. Грицай

Присяжні: /підпис/ Ю.А. Пацалюк

/підпис/ О.М. Олійник

Згідно з оригіналом: