Рішення № 87576078, 16.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15318/18 2/335/74/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Каравайко В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП «Водоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, в обґрунтування позову вказавши наступне.

У квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року за ними утворилася заборгованість в розмірі 24 123,96 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів у судовому порядку та стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

06.03.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про подовження терміну для подання відзиву та зустрічного позову, у зв`язку із необхідністю залучення захисника, а також клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

06.03.2019 року відповідачем ОСОБА_1 заявлено відвід головуючому судді у даній справі, у зв`язку із наявністю у неї сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності судді

Ухвалою суду від 11.03.2019 року розглянуто заяву відповідача від 06.03.2019 року про відвід судді Калюжної В.В. від розгляду справи, провадження у справі зупинено, заяву передано для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою судді від 12.03.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Калюжної В.В. від участі в розгляді даної справи відмовлено.

12.03.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, у задоволенні позову просить відмовити, у зв`язку з наступним. Відповідач зазначила, що зазначені позивачем послуги, за надання яких нарахована сума заборгованості, заявлена до стягнення, не відповідає положенню ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, яким передбачено види житлово-комунальних послуг. Крім того, у позові зазначено, що послуги було надано у період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року, однак між позивачем та відповідачами не було укладено Типового договору про їх надання, тому позовні вимоги не грунтуються на правочині, а матеріали позову не містять доказів про фактичне надання позивачем житлово-комунальних або комунальних послуг, позивачем не надано правового акту в обґрунтування виникнення прав на стягнення вартості наданих послуг, отже вважає позовні вимоги необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів про встановлені тарифи, за якими обраховувалася вартість наданих послуг, розрахунок заборгованості не є належним доказом, оскільки не посвідчений у встановленому законом порядку та не має реквізитів документа. Також, на думку відповідача, матеріалами позову не підтверджено повноважень представника позивача, який звернувся до суду з позовом, докази сплати судового збору вважає неналежними. В тому числі заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що розмір нарахованої заборгованості є завищеним, оскільки нарахування по оплаті послуг не відповідають їх якості та нормам експлуатації. Відповідач ОСОБА_2 взагалі не мешкає за вказаною у позові адресою, тому нарахована до сплати сума є завищеною та не відповідає фактичному використанню послуг, нарахування послуг відбуваються за нормами, як для бойлерної системи, що дискримінує мешканців будинку, у якому не встановлено індивідуальних лічильників. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв`язку з чим нею подано заяву про застосування позовної давності.

14.03.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач заперечує проти доводів відповідача у повному обсязі. Вважає право вимоги на стягнення вартості наданих послуг підтвердженим належними доказами та передбаченим чинним законодавством, згідно з яким відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від оплати отриманих послуг у повному обсязі. Зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, та саме про надання таких послуг зазначено у позові, що відповідає вимогам ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”. Посилаючись на те, що Відповідачі користувалися та користуються послугами, які надаються КП „Водоканал”, про наявність боргу по отриманим послугам були обізнані, відповідних заяв про відмову від отримання послуг не подавали. Крім того, у квартирі відповідачів встановлені індивідуальні засоби обліку води, покази яких свідчать про споживання послуг, в тому числі, відповідачі періодично вносили оплату за спожиті послуги на свій особовий рахунок, у певні періоди отримували субсидію, тому вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, що відсутності підстав для стягнення заборгованості необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Суду надав тарифи, за якими нараховано вартість наданих послуг, та докази повноважень представника для звернення до суду, а також повноважень позивача на право вимоги за даним позовом. Заяву про застосування позовної давності вважає необґрунтованою, посилаючись на те, що строк позовної давності переривався шляхом звернення до суду із заявами про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

20.03.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічний позов до КП „Водоканал” про зобов`язання здійснення перерахунку за комунальну послугу з централізованого постачання холодної води і водовідведення у відповідності до чинного законодавства України, згідно з яким ОСОБА_1 просить суд зобов`язати КП „Водоканал” надати обґрунтований помісячний розрахунок за комунальну послугу, з`ясувати яка саме комунальна послуга фактично здійснювалась, здійснити помісячний перерахунок у період часу з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року за послугу постачання холодної води, зобов`язати скасувати зайві нарахування за послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення, визнати безпідставним нарахування солідарного боргу на суму 24 123,96 гривень за спожиту воду і послуги водовідведення.

Ухвалою суду від 09.04.2019 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року заяву ОСОБА_1 від 06.03.2019 року про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

26.04.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення на відповідь на відзив, у якому вона наполягає на неможливості розгляду даним судом позову КП „Водоканал”, подання якого вважає порушенням її конституційного права та закріпленого Загальною декларацією прав людини права на визнання її правосуб`єктності. Вважає, що позов про стягнення заборгованості пред`явлений позивачем поза межами правового господарського порядку, встановленого чинним законодавством, з пропуском позовної давності, безпідставно, протизаконно, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини по наданню та отриманню житлово-комунальних послуг у встановленому законом порядку. Вважає, що позивач не підтвердив надання послуг відповідної якості, за які нараховує суму до сплати, а також створює відповідачу технічні перешкоди у користуванні житлово-комунальними послугами шляхом відмови у безкоштовній повірці облікових приладів води у квартирі відповідача, встановлених за її власний рахунок. На переконання відповідача, позивач не є балансоутримувачем будинку, тому не має права вимоги на стягнення заявленої заборгованості, розмір якої вважає завищеною, та такою, що не відповідає розміру фактично отриманих послуг, а також Статутом КП „Водоканал” не передбачено здійснення господарської діяльності, його діяльність не пов`язана із наданням житлово-комунальних послуг споживачу, доказів отримання відповідачем таких послуг від позивача суду не надано, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості вважає безпідставними.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року клопотання відповідача ОСОБА_1 від 12.03.2019 року про виклик свідка, від 22.03.2019 року про витребування доказів, від 20.03.2019 року про призначення судово-економічної експертизи залишено без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20.11.2019 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв`язку із пропуском строку на його подання.

11.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про проведення судового засідання у режимі он-лайн трансляції, у задоволенні якого ухвалою суду від 16.01.2020 року відмовлено.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі від 20.09.2019 року відмовлено.

16.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження для забезпечення гарантованого Конституцією України права на судовий захист, права на справедливий суд та права на доступ до правосуддя, встановленого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

16.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про визнання недопустимими доказами, надані представником позивача документи, а також прийняття окремої ухвали щодо наявності ознак злочину за фактом подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, та надіслання її Генеральному прокурору України для прийняття відповідного рішення.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недопустимими доказів відмовлено.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

В порядку ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю її адвоката в іншому процесі та неможливістю її прибуття до суду, однак, враховуючи визначений судом порядок розгляду справи, а також обсяг доказів, наданих сторонами, суд вважає розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідачі у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22.01.2019 року № 01-17/02/0450, 01-17/02/0452 (а.с. 21, 22).

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1198-VII від 10.04.2014 року), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, КП „Водоканал” (код ЄДРПОУ 03327121) є юридичною особою, з основним видом економічної діяльності – забір, очищення та постачання води (а.с. 84).

Відповідно до Статуту, КП «Водоканал» засновано територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, якій воно у своїй діяльності підзвітне та підконтрольне. Предметом діяльності КП «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання, в тому числі населенню міста, питної води, та забезпечення водовідведення й очищення господарсько-побутових стоків, тобто послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999, збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».

Статтею 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” (в редакції на час виникнення правовідносин № 1875-IV) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Поряд з цим згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг Споживач зобов`язаний, та зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Рішення Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 року «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» є актом органу місцевого самоврядування, який є обов`язковим на території м. Запоріжжя та є підставою для виникнення правовідносин між КП „Водоканал” та споживачами по водопостачанню та водовідведенню, а відтак і по сплаті вищевказаних послуг.

Таким чином, згідно з вимогами Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, тобто не є підставою для невиконання зобов`язань.

Така позиція ж підтверджена Постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі 6-2951цс15, в якій зазначено, що відсутність договору з позивачем не позбавляє обов`язку оплатити надані послуги.

Доводи відповідача щодо відсутності пропозицій з укладення договору або відмову у його укладенні з боку позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, у той час як листами КП „Водоканал” від 05.11.2014 року, 12.01.2018 року підтверджено пропозицію позивача на укладення відповідного договору на надання послуг (а.с. 12, 88).

Крім того, судом встановлено факт встановлення відповідачами індивідуального засобу

обліку води, показання якого свідчать про її споживання, що підтверджується копією акту технічного обстеження № 1023 від 30.08.2017 року (а.с. 11).

Посилання відповідача на безпідставність позову, поданого неналежною особою та розгляд справи неналежною особою – судом, суд не оцінює як доводи, викладені в обґрунтування заперечень проти позову, оскільки такі обставини не є предметом розгляду у даній справі та не підлягають доказуванню в межах заявлених позовних вимог, а щодо повноважень представника позивача вважає за необхідне зазначити, що вони були перевірені та встановлені судом згідно з вимогами ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно довідки КП «Водоканал» та розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року відповідачі мають заборгованість по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальним розміром 24 123,96 гривень (а.с.7-9), який розраховано відповідно до затверджених тарифів на водопостачання та водовідведення (а.с. 85 з.б.).

Зазначений розрахунок позивача відповідачами не спростовано, обґрунтованих даних, які б спростовували викладені у позові обставини відповідачами не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості. Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не мешкає за місцем реєстрації не підтверджені належними доказами.

Відповідачами не спростовано їх обов`язку по сплаті вартості отриманих послуг, а посилання відповідача ОСОБА_1 , яка не подавала відповідних заяв про відмову від отримання послуг КП „Водоканал”, на надання позивачем неякісних послуг, що не відповідають встановленим тарифам, як на підставу звільнення від їх оплати, суд розцінює як спосіб ухилення від виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачами своїх обов`язків по оплаті за надані послуги, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів.

Разом з тим, судом встановлено, що 09.02.2012 року позивач звертався до суду із заявою про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 15 622,90 гривень, нарахованої за період з 01.07.2007 року по 01.12.2011 року, 03.11.2017 року – з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 15 622,90 гривень, нарахованої за період з 01.07.2007 року по 01.12.2011 року, 28.02.2018 року - із заявою про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 24 123,96 гривень, нарахованої за період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У даному випадку відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності, що підтверджується її заявою від 12.03.2019 року.

Як встановлено судом, з даним цивільним позовом позивач звернувся до суду 27.12.2018 року (про що свідчить відповідна реєстраційна відмітка на першій сторінці позовної заяви).

При цьому, судом встановлено, що заборгованість, яку просить стягнути позивач, складається із заборгованості за період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Враховуючи те, що судовий захист права позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що трирічний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року сплинув 28.02.2015 року, тобто був перерваний 28.02.2018 року шляхом поданням заяви про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 24 123,96 гривень, нарахованої за період з 01.12.2011 року по 31.12.2017 року.

Звернення позивача до суду 09.02.2012 року та 03.11.2017 року про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 15 622,90 гривень, нарахованої за період з 01.07.2007 року по 01.12.2011 року, не переривають строку позовної давності за вимогами даного позову, виходячи з того, що предметом позову є інший період, за який нараховано заборгованість до стягнення.

Таким чином, у даному випадку в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2011 року по 28.02.2015 року слід відмовити, у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини, підтвердження належними доказами факту нездійснення відповідачами оплати за послуги водопостачання та водовідведення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості, що утворилась внаслідок несплати за надані послуги, в межах строку позовної давності за період з 28.02.2015 року по 31.12.2017 року, та складає, відповідно до розрахунку позивача за відрахуванням нарахованих сум субсидії, 11 259,24 гривень.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення відповідачами не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачами було вжито заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у розмірі 11 259,24 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 762 гривень, на підставі ст. 540 ЦК України, у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76, 80, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» (код ЄДРПОУ 03327121, адреса: м. Запоріжжя, Святого Миколая, 61) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення – задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Водоканал» суму боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 28.02.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 11 259 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 24 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) гривень 33 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) гривень 33 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) гривень 33 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне судове рішення складено 21.01.2020 року.

Суддя В.В. Калюжна