Ухвала суду № 87575860, 13.02.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

13.02.2020

Справа № 331/4851/19

Провадження № 2/331/385/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Антоненко М.В., за участю: секретаря Андрієнко С.О розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жотвневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «А-Банк», ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 Державний реєстратор, приватний нотаріус Дніпровського міського округу, Нечипуренко Галина Флорієвна Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу про визнання факту втрати права вимоги по кредитному договору та договору іпотеки, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору іпотеки.

31.01.2020 року до канцелярії Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшло клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні Жотвневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «А-Банк», ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 Державний реєстратор, приватний нотаріус Дніпровського міського округу, Нечипуренко Галина Флорієвна Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу про визнання факту втрати права вимоги по кредитному договору та договору іпотеки, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору іпотеки.

До позовної заяви були додані докази неправомірних дій зі сторони AT АБанку та Державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримової Нелі Сабіровни.

Згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек від 14.08.2018р., Реєстраційний номер обтяження іпотеки 5550285. Зареєстровано 27.08.2007 року 17:02:12, приватним нотаріусом Нечипуренко Г.Ф. Підстава обтяження - договір іпотеки р.32377, 27.08.07. приватний нотаріус Нечипуренко Г.Ф., заборона №100 від 27.08.07р.

Об*єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , № РПВН: 19494323,

Іпотекодержатель: ЗАТ КБ «Приватбанк».

Іпотекодавець: ОСОБА_1

Розмір основного зобов`язання: 24500 дол. США.

Строк виконання: 26.08.37 Заставна: ПБ 012269,

Власник Заставної: ЗАТ КБ «Приватбанк».

Іпотекодержателем та власником заставної по договору іпотеки квартири - є ПАТ КБ «Приватбанк».

10.10.2019 року з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № інформаційної довідки 184342105, актуальна інформація зі спеціального розділу, актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки,

Номер запису про іпотеку: 27681677

Дата, час державної реєстрації: 27.08.07р.. 17:02:12

Державний реєстратор: приватний нотаріус Каримова Неля Сабіровна,

Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.

Підстави виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер №2377, 27.07.08, видавник: Приватний нотаріус Нечипуренко Г.Ф.; Договір Факторингу, Б/Н, виданий 01.11.07р.,

видавник: укладений між Приватбанк та ЗАТ Акцент-Банк,договір іпотеки, серія номер за реєстром ПНЗМНО ОСОБА_4 , №2377, видавник: укладений між Приватбанком і фізичною ОСОБА_5 .

Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6427478 від 29.08.18р., приватний нотаріус Каримова Неля Сабіровна ДМНО, Дніпропетровська обл..

Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання 26.08.37р., розмір основного зобов`язання: 24500 дол. США,

Відомості про суб`єктів:

Іпотекодержатель: АТ Акцент-Банк, код ЄДРПОУ: 14360080, Україна, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд, 11.

Іпотекодавець: ОСОБА_1

Відомості про реєстрацію до 01.01.13р. Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 5550285, 27.08.07 17:02:12, реєстратор ЗМНО.

З інформації державного реєстру від 10.10.2019 року, стало відомо, що 29.08.2018 року Державним реєстратором приватним нотаріусом Каримова Неля Сабіровна внесені зміни до державного реєстру іпотек, актуальна інформація зі спеціального розділу, номер запису про іпотеку: 27681677(спеціальний розділ)

Підстава виникнення іпотеки: додатково внесено запис про Договір факторингу б/н, виданий 01.11.2007 р. видавник: укладений між Приватбанк і ЗАТ Акцент-Банк, договір іпотеки, серія та номер: за реєстромПН ЗМНО ОСОБА_4 №2377, видавник: укладений між Приватбанком і фізичною особою ОСОБА_1 .

Підстави внесения запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:42747868 від 29.08.18р. 14.08.13, приватний нотаріус Каримова Неля Сабіровна ДМНО, Дніпропетровська обл..

Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання основного зобов`язання: 26.08.2037, розмір основного зобов`язання: 24500.00 дол. США.

У відомостях про іпотекодержателя змінено Приватбанк на ЗАТ Акцент-банк, код ЄДРПОУ: 14360080, Україна, 49074, м. Дніпро, вул..Батумська, буд, 11.

Зміни в державному реєстрі іпотек стосовно іпотекодержателя є незаконними, не відповідають чинному законодавству України та договору іпотеки квартири від 27.08.07 р.

На день внесення змін у державному реєстрі іпотек, договір іпотеки вважається недійсним в зв`язку з втратою ЗАТ Акцент-Банк права вимоги по кредитному договору, в зв`язку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст. 256-268 ЦК України.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦПК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно до ст. 611 ЦК України, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію.

19.08.15 року первісний кредитор ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневого суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору від 27.08.07 року і тим самим змінив строк дії договору з 2037 року на 19.08.2015 року.

Після направлення ПАТ КБ «Приватбанк» вимоги про дострокове погашення заборгованості він сам змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором з 2037 року на 2015 рік. Кредитний договір припинив свою дію.,, а також припинили свою дію і супутні договори (договір поруки та договір іпотеки).

Як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2017 року заочним рішенням судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицької В.М. позов ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14029,88 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 13258,94 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 658,94 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 112,00 доларів США, а також пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 1383,36 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовій збір у розмірі 2294,79 грн. з кожного.

07 серпня 2018 року Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області вказане рішення залишено без змін.

21.09.2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного суду України, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та подав клопотання про забезпечення позову.

21.03.2019 року було відкрите касаційне провадження в даній справі № 61-44783 ск18.

Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.07.17 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 07.08.18 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, після того, як 03.07.17 року Жовтневим судом м. Запоріжжя вже була стягнута заборгованість з ОСОБА_1 по кредитному договору AT Акцент-банк направив ОСОБА_1 письмове повідомлення № 2308 від 27 липня 2017 року з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, по тому ж самому кредитному договору. Банк повідомив, що 01.11.07 року між АТ Акцент-банк і ПАТ КБ „ПриватБанк" було укладено договір факторингу і він має намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на нерухоме майно після спливу тридцяти-денного строку з дня отримання боржником даного повідомлення.

ОСОБА_1 через адвоката Паскал П.М. направив запит до A-банку та «Приватбанку» з проханням надати пояснення про подвійне стягнення однієї і тієї самої суми двома банками - «ПриватБанком» і A-Банком. Відповіді ні від одного банку не послідувало.

На запит ОСОБА_7 , повіреної ОСОБА_1 , до A-Банку про надання інформації про розрахунок заборгованості по кредитному договору від 27.08.07 року, отримано відповідь від першого заступника Голови Правління A-Банку Крашеніннікової Н.А. №20.1.0.0.0/7- 20190920/52 від 03.10.19 року, що немає технічної можливості надати розрахунки за іпотечним кредитом .

Також зазначає, що 29.08.2018 року на день звернення A-Банку до державного нотаріуса Каримової Нелі Сабіровни про заміну іпотекодержателя, питання заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору від 27.08.07 року вже було вирішено Жовтневим судом м. Запоріжжя 03.07.17 року, яке набуло законної сили.

03 липня 2017 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя задоволені позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору ZPC0GK00000658 від 28.08.2007 року. Стягнуто солідарно суму у розмірі 14093,60 доларів США та судовий збір у розмірі 2294,79 грн. з кожного.

07 серпня 2018 року Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області вказане рішення залишено без змін.

A-Банк надає державному реєстратору неправдиву інформацію про борг ОСОБА_1 перед A-Банком, а державний реєстратор, не перевіривши їді факти виносить рішення про заміну іпотекодержателя, що може привести до подвійного стягнення з ОСОБА_1 .

Крім цього, державний реєстратор не звернув увагу на те що сплив строк позовної давності ще в 2010 році і, що A-банк втратив право щось вимагати від ОСОБА_8

АТ Акцент банк втратив право іпотекодержателя на підставі ст. 256-262 ЦК України, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно з п. 30 договору іпотеки квартири, внесення змін до цього договору дозволяється лише за згодою сторін договору, а не згідно до договору факторингу. Узгоджені сторонами зміни до цього договору вносяться у письмовій формі і підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Після видачі Заставної зміни й доповнення можуть вноситися в цей договір тільки після анулювання Заставної ПБ012269, видачі нової ОСОБА_9 , а також реєстрації нової Заставної (у тому числі проставлення відповідної відмітки на ній реєстратором) у Державному реєстрі іпотек.

Цього своєчасно зроблено не було, Заставну ПБ012269 заставодавцю не повернуто, нова Заставна заставодавцем новому кредитору не видавалась, тому внесені зміни до Договору іпотеки квартири та додержавного реєстру іпотек згідно з застереженнями Договору іпотеки квартири є не законними.

АТ «Акцент-банк» надав державному реєстратору неправдиву інформацію, а реєстратор прийняв рішення без достатніх для цього підстав, без виклику заставодавця та без реєстрації заміни заставної, без внесення такої заміни в договір іпотеки квартири і внесення цих змін до держаного реєстру іпотек.

27.12.19 року АТ «Акцент-банк» направив ОСОБА_1 письмову вимогу № Е.АВ.0.0.0.0./І-33818 БТ про усунення порушення і протягом тридцяти днів з дня отримання цієї вимоги має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб, передбачений законодавством У країни....

Вважає, що після цієї вимоги АТ «A-Банк» може звернутися до того ж самого державного нотаріуса і не законно накласти нотаріальний напис на іпотеку ще до винесення рішення за даним позовом, на що АТ «А-Банк» і розраховує, чим будуть порушені права позивача.

Зважаючи на те, що відповідач по справі може скористатися вказаними рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:42747868 від 29.08.18 року державного реєстратора приватного нотаріуса Каримової Нелі Сабіровни ДМНО, для задоволення своїх потреб до прийняття рішення Жовтневим судом м. Запоріжжя по справі №331/4851/19, що призведе до порушення прав позивача, необхідно заборонити АТ Акцент-банку вчиняти будь-які дії, у тому числі вчиняти виконавчий напис відносно квартири АДРЕСА_2 до винесення рішення по справі 331/4851/19. Також просить суд зобов`язати Олександрівську ВДВС м. Запоріжжя накласти заборону до єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно квартири АДРЕСА_2 до винесення рішення по справі 331/4851/19.

Суд, вивчивши заяву, додані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконання такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

За змістом ч. 2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями ст. 150 ЦПКУ встановлені види забезпечення позову, одним з яких є заборона вчиняти певні дії, а також суд може обрати інші заходи для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, та застосувати одночасно кілька видів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани протии Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, як би стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006р. № 9 роз*яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Неодмінною умовою при застосуванні заходів забезпечення позову є їх співмірність із заявленими вимогами, але при цьому ч. 10 ст. 150 ЦПК України встановлено заборону вжиття таких заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у клопотанні вказує на те, що відповідач по справі може скористатися рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:42747868 від 29.08.18 року державного реєстратора приватного нотаріуса Каримової Нелі Сабіровни ДМНО, для задоволення своїх потреб до прийняття рішення Жовтневим судом м. Запоріжжя по справі №331/4851/19, що призведе до порушення прав позивача. Саме у зв`язку із зміною іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк» на ЗАТ «Акцент-банк» необхідно заборонити АТ «Акцент-банку» вчиняти будь-які дії, у тому числі вчиняти виконавчий напис відносно квартири АДРЕСА_2 до винесення судом рішення по даній справі.

В матеріалах цивільної справи наявна інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Номер інформаційної довідки 134255937.

Згідно довідки, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Тип обтяження: іпотека. Підстава обтяження: договір іпотеки № 2377 від 27.08.2007 р.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права у національній правовій системі.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 обґрунтував доказами та довів суду те, що у зв`язку зі зміною іпотекодержателя ПАТ КБ Приватбанк на ЗАТ «Акцент-банк» існує реальна загроза матеріально-правовим інтересам ОСОБА_1 як власника нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки АТ «Акцент-банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, про що 27.12.19 року було направивлено ОСОБА_1 письмову вимогу № Е.АВ.0.0.0.0./І-33818 БТ.

Позивач ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви просить визнати факт втрати АТ «Акцент – банком» права вимоги по кредитному договору та договору іпотеки квартири від 27.08.2007 р. , в зв`язку з пропущенням строку позовної давності. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42747868 від 29.08.2018 року державного реєстратора приватного нотаріуса Каримової Нелі Сабіровни ДМНО по внесенню змін до договору іпотеки квартири від 27.08.07 року та до державного реєстру іпотек визнати незаконним, а договір іпотеки квартири – не дійсним. Зобов`язати державного реєстратора приватного нотаріуса Каримову Нелю Сабіровну ДМНО, внести зміни до державного реєстру прав та їх обтяжень, державного реєстру іпотек та зняти обтяження з квартири АДРЕСА_3

А тому суд, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині заборони відповідачу АТ «А-Банку» та третім особамвчиняти будь-які дії, у тому числі вчиняти виконавчий напис стосовно нерухомого майна, а саме квартир АДРЕСА_2 до винесення рішення по справі № 331/4851/19, підлягає задоволенню.

Також суд вважає, що у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині зобов`язання Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя накласти заборону до єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно квартири АДРЕСА_2 до винесення рішення по справі 331/4851/19, оскільки воно є необґрунтованим та не відповідає адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Також суд звертає увагу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на те, що такої організації як Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя на теперішній час не існує. Після реформування було створено «Олександрівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)»

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 81, 149-153, 260, 353 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «А-Банк», ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 Державний реєстратор, приватний нотаріус Дніпровського міського округу, Нечипуренко Галина Флорієвна Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу про визнання факту втрати права вимоги по кредитному договору та договору іпотеки, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору іпотеки, задовольнити частково.

Заборонити відповідачу АТ «А-Банку» вчиняти будь-які дії, у тому числі вчиняти виконавчий напис стосовно нерухомого майна, а саме квартир АДРЕСА_2 до винесення рішення по справі № 331/4851/19.

В задоволені решти заявлених вимог, відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).

Боржник: АТ «А-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080, ІПН: 14360826652, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11).

Копію ухвали про забезпечення позову направити особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: М.В. Антоненко