Рішення № 87575104, 13.02.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6684/19

2/303/189/20

номер рядка стат. звіту – 63

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2020 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої – судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Марков А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та/або проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації – виконавчому органі сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно – територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.08.2016 року АТ КБ «ПриватБанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 50,70 кв.м., житловою площею 34,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, від 12.04.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримова Н.С. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1058. Після отримання права власності позивач здійснив намагання отримати доступ до вищевказаної квартири, однак перешкодою для вчинення цього стала реєстрація та проживання відповідача у ній. Такі обставини перешкоджають позивачу у здійсненні ним вільного володіння та розпорядження своєю власністю, через що виникла необхідність звернення з позовом до суду для захисту своїх інтересів.

Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено 23.10.2019 року, однак поштовий конверт, направлений на його адресу повернувся з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів звязку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Однак у наданий судом строк та станом на 13 лютого 2020 року своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористалася, відзив на позов не подала, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173305689 від 10.07.2019 року вбачається, що 11.08.2016 року АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки, від 12.04.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримова Н.С. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1058 отримав у власність квартиру, загальною площею 50,70 кв.м., житловою площею 34,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

10.07.2019 року позивачем направлено відповідачу вимогу про необхідність звернення до АТ КБ «ПриватБанк» для укладення договору оренди вищевказаної квартири (а.с.9).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 40 даного Закону - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

У постановах Верховного Суду у справах №539/328/16-ц від 04 липня 2019 року, №705/4649/14-ц від 20 листопада 2019 року визначено, що при виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Ураховуючи вищевикладене, норми чинного цивільного законодавства України, беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано доказів того, що предмет іпотеки придбаний за рахунок коштів, які надавалися за кредитним договором, у позові про виселення відповідача з квартири, АТ КБ «ПриватБанк» не заявляв вимогу про надання йому іншого постійного житлового приміщення, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

На підставі ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладається на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.575 ЦК України, ст.109 ЖК УРСР, ст.ст. 1, 12, 33 ЗУ «Про іпотеку», суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та/або проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації – виконавчому органі сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно – територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, рах.№ НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2020 року.

Головуюча Курах Л.В.