Рішення № 87570919, 13.02.2020, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4059/17

2/705/315/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючої судді - Годік Л.С.

при секретарі - Шаповал Н.В.

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Атаманенко Т.В.

представника третьої особи - Калюжного А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умань в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1588, третя особа: Міністерство оборони України, про відшкодування шкоди завданої при ДТП,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 09 жовтня 2014 року в м. Запоріжжі, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем УРАЛ-43202, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з його автомобілем MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів. Матеріалами справи про ДТП та згідно Постанови Христинівського районного суду Черкаської області від 03.12.2014 року доведено, що причиною зазначеної ДТП стало порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України. Згідно із Звітом про оцінку № 621 вартість матеріального збитку складає 101 346,52 грн. та додаткові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 1 400,00 грн. У зв`язку з тим, що обов`язкова цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», позивач отримав страхове відшкодування в розмірі ліміту відповідальності Страховика, а саме 49 500,00 грн., тому сума претензії з матеріального збитку зменшується на суму страхового відшкодування та складає 51 846,52 грн.

Просить стягнути з військової частини А1588 на користь ОСОБА_1 : 51 846,52 грн. матеріального збитку; 640,00 грн. судового збору; 1 400,00 грн. сплата за експертизу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Зазначив, що претензії матеріального характеру він до відповідача мав відразу після ДТП . Автомобіль отримав значні пошкодження, які були зафіксовані в довідці працівником поліції. Експертиза була проведена в м. Києві на офіційному дилері MITSUBISHI. Перед проведенням експертизи за 3 дні учасників ДТП було повідомлено про дату проведення експертизи, однак представник відповідача не зёявився.

Представник відповідача в/ч А1588 Атаманенко Т.В. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову. 02.11.2018 р. на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому командир в/ч А1588 ОСОБА_5 зазначив, що позивач на підтвердження розміру завданої шкоди його майну, посилається на звіт № 621 «Про визнання вартості матеріальних збитків автомобіля» MITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2 в розмірі 101346, 52 грн., однак зазначений звіт не є доказом визначення розміру завданої шкоди майну позивача, так як на його підставі неможливо встановити наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи, а саме: у відповідності до ст. 78 ЦПК України - суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. По-перше: позивачем надано в якості доказу звіт № 621 визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2 , в наслідок пошкодження при ДТП, але вказаний звіт неможливо розцінювати як доказ, оскільки він не знаходиться в причинному зв`язку з подіями 09.10.2014 року., а саме ДТП в м. Запоріжжя, за участю ОСОБА_3 , адже у вказаному звіті відсутні відомості, з приводу якого ДТП визначається вартість матеріального збитку, а саме відсутня інформація: місце скоєння ДТП, час та дата скоєння ДТП, учасники ДТП. А лише зазначено, що метою оцінки є визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіляMITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП. У зв`язку з цим не можливо дійти висновку, що вказаний звіт підтверджує матеріальні збитки заподіяні в наслідок ДТП 09.10.2014 року. По-друге: як вбачається з матеріалів справи 09.10.2014 року о 18 год. 00 хв. на перехресті вулиць Гребельної-бульвару Вінтера в м. Запоріжжя, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «УРАЛ-43202» н/з НОМЕР_4 не витримав безпечної дистанції та допустив зіткнення із автомобілемMITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В свою чергу позивачем надано в якості доказу звіт №621 визначення вартості матеріального збитку «ПП ОСОБА_6 » АДРЕСА_1. Отже, позивач здійснюючи експертну оцінку автомобіля після ДТП у «ПП ОСОБА_6» м. Київ перемістив пошкоджений автомобіль майже на 600 км. Враховуючи вище зазначене вважає, що при переміщенні автомобіля з м. Запоріжжя до м. Києва позивачем порушено процедуру проведення оцінки, через те, що автомобіль при переміщенні міг зазнати додаткових пошкоджень не пов`язаних з ДТП 09.10.2014 року. Таким чином, наданий позивачем звіт не є доказом по даній справі, оскільки автомобіль обстежувався через значний час та велику відстань. По-третє: здійснення позивачем оцінки визначення вартості матеріального збиту автомобіля здійснювалось через досить значний час, оскільки відповідно до матеріалів справи ДТП в м. Запоріжжя сталось 09.10.2014 року, але оцінку визначення вартості матеріального збитку автомобіля позивачем було зроблено 30.10.2014, зі спливом більш ніж 20 діб автомобіль міг отримати інші пошкодження не пов`язані з ДТП у м. Запоріжжя. У зв`язку з цим вважає, що вказаний звіт не об`єктивний по відношенню до ДТП в м. Запоріжжя 09.10.2014 року та не може розцінюватися як доказ. Зазначає, що вказані твердження є безпідставними, оскільки позивачем не надано жодного доказу того, що отримані ним кошти у розмірі 49 500,00 грн. від УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» витрачені на відновлення пошкодженого автомобіля, та якої саме частини. Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру матеріальних збитків в розмірі 51846,52 грн. в наслідок ДТП в м. Запоріжжя, а надано лише Звіт №621 визначення вартості матеріального збитку від 2014 року з якого неможливо з`ясувати, що саме потребує відновленню на суму 51846, 52 грн. Таким чином, зазначені недоліки свідчать про те, що Звіт не може бути підставою для визначення збитків, адже він не стосується предмету доказування та одержаний з порушенням встановленого порядку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Представник третьої особи Міністерства оборони України Калюжний А.П. в судовому засіданні вказав,що позов є необґрунтованим, обставини викладені в позовній заяві не підтверджуються доказами. Наданий позивачем звіт не є доказом по даній справі, оскільки автомобіль обстежувався через значний час та велику відстань. Здійснення позивачем оцінки визначення вартості матеріального збиту автомобіля здійснювалось через досить значний час, оскільки відповідно до матеріалів справи ДТП в м. Запоріжжя сталось 09.10.2014 року, але оцінку визначення вартості матеріального збитку автомобіля позивачем було зроблено 30.10.2014, зі спливом більш ніж 20 діб автомобіль міг отримати інші пошкодження не пов`язані з ДТП у м. Запоріжжя. У зв`язку з цим вважає, що вказаний звіт не об`єктивний по відношенню до ДТП в м. Запоріжжя 09.10.2014 року та не може розцінюватися як доказ.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як передбачено ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, що кореспондується із положенням ст. 3 Закону України "Про страхування".

За положенням ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За ст.ст. 3,22,28 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як зазначено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.07.2008 року позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2 (а.с. 38).

Відповідно до постанови Христинівського районного суду Черкаської області у справі № 706/1589/14п від 03 грудня 2014 року, що набрала чинності, водія відповідача військової частини А1588 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у скоєнні ДТП, що сталося за участі автомобіля позивача MITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2, та автомобіля Урал-43202, державний номер НОМЕР_4 , що перебуває у власності відповідача, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.6).

ОСОБА_1 було видано Довідку про те, що 09.10.2014 р. о 18:00 год. на перехресті вулиць Гребельної - бульвару Вільтора в м. Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобілів MITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2, який отримав механічні пошкодження, та автомобіля Урал-43202, державний номер НОМЕР_4 (а.с.7).

Цивільно-правова відповідальність автомобіля Урал-43202, державний номер НОМЕР_4 , була застрахована в Страховій компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу страхування № АС/8415391 від 11.06.2014 року (а.с.39), та у своєму позові позивач визнає, що Страховою компанією йому було виплачено страхове відшкодування в розмірі ліміту відповідальності Страховика в розмірі 49500,00 грн.

Позивач не надав суду документів з описом умов виплати страхової суми, його заяви в страхову компанію про виплату страхової суми, не зазначив дати відшкодування йому збитків від ДТП, тобто у розумінні доказів, наданих позивачем суду, ОСОБА_1 погодився із сумою 49500,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди від ДТП.

Однак, через значний проміжок часу, не в м. Запоріжжя, де сталася ДТП, а в м. Київ, 30.10.2014 р. ОСОБА_1 замовив Звіт № 621 у «ПП ОСОБА_6 .» про визначення вартості матеріального збитку автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстр. № НОМЕР_2 . При цьому, при проведенні експертизи позивачем не було запрошено ні представника відповідача, ні представника страхової компанії, жодного доказу на підтвердження протилежного позивач суду не надав.

Тобто, наданий суду Звіт № 621, на який позивач посилається як на доказ розміру нанесеного йому збитку, суд не може брати до уваги як належний доказ, оскільки останній не ґрунтується на законі, так як відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальною нормою для страховика цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця.

Отже, на думку суду, дії Страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідають вимогам законодавства, страховик належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тому, виходячи з того, що Страховою компанією «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в узгодженому з останнім розмірі 49500,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків на користь ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 979, 985, 990, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 1588, третя особа: Міністерство оборони України, про відшкодування шкоди завданої при ДТП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СуддяЛеся Сергіївна Годік