Рішення № 87554891, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Київ № 640/25510/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністраціїпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення, нагрудного знаку особи з інвалідністю внаслідок війни та зобов`язання відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю, видати відповідне посвідчення та нагрудний знак, а також повідомити органи Пенсійного фонду України про надання такого статусу з метою перерахунку пенсії.

Ухвалою від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки позивачем надано необхідний пакет документів для такого призначення.

Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позивач не має права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки на осіб, яких визнано особами з інвалідністю внаслідок поранень, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, поширюються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до акту Державної фіскальної служби України про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 25.01.2017 № 180/99-99-22-02-01-21 в період проходження служби під час виконання ОСОБА_1 службових обов`язків стався нещасний випадок.

Військово-лікарська комісія здійснила медичний огляд ОСОБА_1 згідно свідоцтва про хворобу від 11.02.2019 № 91/Зв, в якому дійшла висновку, що травми та захворювання позивача виникли у зв`язку з проходженням служби в поліції та виконанням службових обов`язків.

Наказом Державної фіскальної служби України від 27.02.2019 № 52-ос позивача звільнено з посади та податкової міліції у відставку (зі зняттям з військового обліку) через хворобу.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0998000 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 21.10.2019 у зв`язку з травмою, що пов`язана з виконанням службових обов`язків.

У подальшому, позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення інваліда війни, до якого додав копію паспорту, копію РНОКПП, копію трудової книжки, копію наказу про звільнення, копію акту розслідування нещасного випадку, копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, копію висновку військово-лікарської комісії.

Листом від 02.12.2019 № 10651-9047 Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації відмовило позивачу у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки на осіб, яких визнано особами з інвалідністю внаслідок поранень, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, поширюються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членіх їх сімей».

Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є протиправними, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ визначено правовий статус ветеранів війни, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також порядок та підстави надання такого статусу.

Так, відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік осіб, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено статтею 7 Закону № 3551-ХІІ. Зокрема, пунктом 2 частини другої цієї статті визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

Відповідно до положень розділу XVIII2 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а отже на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, що визначені іншими Законами України для посадових осіб органів внутрішніх справ, в тому числі і Закону № 3551-ХІІ.

Отже, за умови одержання під час виконання службових обов`язків під час виконання службових обов`язків поранення або захворювання особа начальницького і рядового складу податкової міліції має право на отримання статусу ветерана війни.

При цьому, положення Закону № 3551-ХІІ не містять обмежень щодо надання статусу ветеранів війни військовослужбовцям, які отримали поранення під час виконання службових обов`язків, у зв`язку з поширенням на них дії положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як про це зазначає відповідач у відзив.

Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302.

Так, відповідно до абзацу третього пункту 3 цього Положення особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом другим пункту 7 Положення № 302 визначено, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з пунктом 10 Положення № 302 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, позивач, маючи підстави для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з відповідною заявою, до якої було додано усі передбачені Положенням № 302 документи.

Зокрема, позивачем було надано довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що виникло внаслідок виконання службових обов`язків, а отже у довідці вказано групу та причину встановлення інвалідності.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що інвалідність позивачу надана на певний строк до повторного огляду, оскільки Положенням № 302 передбачено можливість органів соціального захисту населення видати посвідчення ветерана війни на період встановлення групи інвалідності.

Крім того, суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо непоширення на позивача положень Закону № 3551-ХІІ, оскільки відповідачем не зазначено нормативних обґрунтувань зазначених доводів, тоді як положеннями Закону № 3551-ХІІ, що наведені вище, прямо та чітко передбачено право позивача на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є протиправною та безпідставною.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З урахуванням того факту, що під час розгляду справи судом встановлено, що позивач має підстави для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та ним виконано усі передбачені законодавством умови для отримання такого статусу, а спірне питання виникло виключно через неправильне застосування суб`єктом владних повноважень правових норм щодо визначення переліку осіб, які мають право на отримання статусу, з приводу чого судом висловлено правову позицію, суд дійшов висновку про доцільність у даному випадку зобов`язати відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати йому відповідні посвідчення та нагрудний знак.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повідомити органи Пенсійного фонду України про отримання позивачем такого статусу, оскільки ці вимоги є передчасними та спрямовані на майбутній захист прав та інтересів позивача.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 31б, код ЄДРПОУ 37393782) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 з 02.12.2019 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення та нагрудний знак.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов