Рішення № 87553354, 13.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/342/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову ВП № 60459488 про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2019 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” заборгованість в розмірі 31 991,38 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що приватний виконавець приймає виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи.

Так позивач проживає в м. Олександрія, Кіровоградської області, проте в оскаржуваній постанові виконавчим округом визначено м. Київ, а тому оскільки територія, на якій вона проживає, не підвідомча відповідачеві, відповідно останній не мав права на відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця вчинені відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Відповідач зазначає, що приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 та постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15 (а.с. 33-35).

Ухвалою суду від 06.02.2020 встановлено третій особі дводенний строк з дня повідомлення про судове засідання для подання пояснень на позовну заяву.

Про розгляд справи третю особу повідомлено 07.02.2020 (а.с. 31), проте станом на час винесення рішення пояснення не подані.

Сторони та учасники справи в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 28-29, 31).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін та третьої особи належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду 06.02.2020 заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду – задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду (а.с. 18-19).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

17 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис №6957 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованості за період з 16.01.2019 по 08.10.2019 в сумі 31341,38 грн. (а.с. 46).

У виконавчому написі вказується, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №500252596 від 26.01.2012, укладеним між АТ “Альфа Банк”, правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ “Вердикт Капітал” (а.с.57).

30.10.2019 представником ТОВ “Вердикт Капітал” подано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксані Анатоліївні заяву про примусове виконання виконавчого напису, виданого Гамзатовою А.А. за №6957 від 17.10.2019 про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 31 991,38 грн. (а.с.36). До заяви додано платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №6957 від 17.10.2019, завірену копію довіреності представника стягувача (а.с. 36, 43-48).

30.10.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною відкрито виконавче провадження №60459488 з виконання виконавчого напису №6957 виданого 17.10.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною про стягнення з боржника: ОСОБА_1 на користь ТОВ “Вердикт Капітал” заборгованості в розмірі 31991,37 грн. (а.с.50-51).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі за текстом – Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404 установлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Суд враховує, що виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця встановлені ст.25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 р. №1403-VIII (далі за текстом – Закон №1403).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Закону №1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

З аналізу зазначених норм судом встановлено, що приватний виконавець наділений правом приймати до виконання виконавчі документи, якщо місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, місцезнаходженням боржника – юридичної особи або місцезнаходженням майна боржника є виконавчий округ у якому здійснює діяльність такий приватний виконавець.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що ОСОБА_2 надано право на здійснення діяльності у виконавчому окрузі міста Києва.

Таким чином, відповідач мала право прийняти до виконання виконавчий напис №6957 виданого 17.10.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною за умови проживання боржника ОСОБА_1 у м. Києві чи у разі знаходження його майна у м. Києві.

Так, місцезнаходженням боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Олександрія, Олександрійського району, Кіровоградської області, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті (а.с.7, зворотна сторона аркуша), а також вказано у виконавчому написі №6957 виданого 17.10.2019 (а.с. 50-51).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що їй надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва.

Судом оглянуто виконавчий напис №6957 виданого 17.10.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною (а.с. 46-47) та встановлено, що у зазначеному виконавчому документі відсутня інформація щодо місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням знаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку № НОМЕР_1 відкритого в ТОВ “Вердикт Капітал”, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5 Б (а.с.34-35). Також у відзиві зазначено, що позивач є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ “Вердикт Капітал” (а.с.37).

Судом встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення зазначено місце знаходження майна – рахунок ТОВ “Вердикт Капітал”, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5 Б (а.с.36).

При цьому довідка представника ТОВ “Вердикт Капітал” про наявність рахунку не зазначена в переліку додатків до заяви про примусове виконання рішення вих.№ 13857808 і не містить відмітки про реєстрацію відповідно до вимог Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 р. №1829/5.

Більш того, рахунок № НОМЕР_1 , про належність якого божнику відповідач вказує у відзиві, відкритий в АТ “Альфа-Банк” і належить ТОВ “Вердикт Капітал” про що вказано у заяві про примусове виконання рішення та виконавчому написі №6957 виданого 17.10.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною.

Оцінюючи наявність у відповідача доказів знаходження у боржника майна в м. Києві суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

З огляду на п.3.1 ст.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ (далі за текстом – Закон №2346) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону №2346 визначено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Відповідно до п.6.3 ст.6 Закону №2346 порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом – власником рахунка.

Згідно з п.7.1. ст.7 Закону №2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

На підставі п.10.3 ст.10 Закону №2346 учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Зважаючи на п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ, банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до п.7 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2009 р. №492, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній).

Таким чином, в контексті зазначених норм, як майно особи, можуть розцінюватися кошти, у тому числі в безготівковій формі, які зберігаються на рахунках у банках. При цьому доказом відкриття рахунку може бути письмовий договір банківського рахунку, договір банківського вкладу чи договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

Натомість письмового договору банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) щодо відкриття позивачем рахунку № НОМЕР_1 у ТОВ “Вердикт Капітал” матеріали виконавчого провадження надані відповідачем не містять.

Окрім того, суд враховує, що ТОВ “Вердикт Капітал” є небанківською фінансовою установою, відомості про яку внесені до Державного реєстру фінансових установ.

Оскільки ТОВ “Вердикт Капітал” є небанківською фінансовою установою, то не має права надавати банківські послуги і відкривати банківські рахунки, у зв`язку з чим у позивача відсутні будь-які банківські рахунки, відкриті саме у ТОВ “Вердикт Капітал” та кошти на таких рахунках.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів того, що на час відкриття виконавчого провадження №60459488 та винесення оскаржуваної постанови, позивач мав у наявності майно в м. Києві, у тому числі й кошти на рахунках у банках. Більш того, відкриваючи виконавче провадження за місцезнаходженням коштів на рахунку боржника приватним виконавцем, всупереч вимогам ч.7 ст.26 Закону №1404, не накладено арешт на такий рахунок.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2018 р. у справі №905/3542/15, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказана постанова прийнята щодо правовідносин, які виникли у зв`язку з накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника-юридичної особи, та не стосується спірних правовідносин, пов`язаних з відкриттям виконавчого провадження за місцезнаходженням стягувача – кредитора, який набув право вимоги за договором про відкриття банківського рахунку.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що під час оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано вимог частини 2 статті 24 Закону №1404, тобто така постанова винесена не у спосіб визначений законами України та не обґрунтовано, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Таким чином, позовна вимога є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с.6), а тому суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (вул.Окіпної Раїси,4, корпус А, оф. 35 А, м.Київ, 02002, РНОКПП НОМЕР_3 ) про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни ВП № 60459488 від 30.10.2019 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун