Рішення № 87552775, 07.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11110/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Могильницького В.Ю.,

представника відповідача - Кірік В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

18 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії з нарахованих пенсійних виплат по 20% щомісячно до повного погашення заборгованості;

- скасувати розпорядження Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про утримання з ОСОБА_1 переплати у розмірі 20% щомісячно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області припинити відрахування з пенсії боргу (переплати) у розмірі 2706,68 грн повернувши ОСОБА_1 вже утримані кошти з погашення цієї заборгованості, з підстав неправомірності дій щодо відрахування переплати пенсії з нарахованих пенсійних виплат по 20% щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй стало відомо про щомісячні відрахування з її пенсійних виплат. На своє звернення до відповідача позивач довідалась, що за нею рахується переплата пенсії в сумі 2706,68 грн, яку пенсійний орган вираховує з її пенсії щомісячно у сумі 20%. Вказану переплату відповідач обґрунтовує тим, що оскільки пенсія позивачу у період з 4 квітня 2009 року до 31 травня 2014 року виплачувалась їй, як працюючій особі, то сума переплати має бути відшкодована. Позивач не погоджується з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що слугувало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

25 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.37-39), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що вказана переплата утворилась на підставі неповідомлення ОСОБА_1 обставин про її працевлаштування, у той час, коли вона отримувала пенсію, оскільки про вказані зміни пенсіонер зобов`язаний повідомляти органи пенсійного фонду, через те, що вказані відомості безпосередньо впливають на розмір отримуваної пенсії або ж на припинення її виплати.

29 листопада 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.103-105), в якій позивач просить не брати до уваги відзив відповідача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Зазначає, що при призначенні та перерахунку їй пенсії жодних зловживань з її боку не було. Вона вчасно повідомила відповідача про працевлаштування з 3 вересня 2007 року про що надала копії відповідних договорів. Крім того, позивач зазначила, що на думку відповідача, пенсія позивачу виплачувалася у період роботи, як працюючій особі за період з 1 квітня 2009 року до 31 травня 2014 року та переплата становить 2706,68 грн. Позивач вважає, що нею не було подано відповідачу недостовірних відомостей. Більше того, вказана ситуація вже була предметом перевірки відповідача. За результатом перевірки, листом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області від 17 жовтня 2014 року за вих. №549/0-02 позивача було повідомлено, що Управлінням переглянуто нарахування позивачу переплати пенсії та прийнято рішення про заміну попереднього про неутримання з пенсії позивача переплати та повернення раніше утриманих сум. Тобто, станом на сьогоднішній день, відповідач повторно стягує з позивача суми переплати, яка вже була узгоджена та визнана такою, що не підлягає утриманню.

4 грудня 2019 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду справу призначено до судового розгляду з викликом сторін на 15 січня 2020 року на 15:00.

Крім того, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року витребувано у відповідача додаткові докази.

13 грудня 2019 року на адресу суду на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслано належним чином завірені копії документів та письмові пояснення (а.с.136-139).

14 січня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про надання справи на ознайомлення (а.с.141).

Відповідно до довідки у справі 15 січня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з неприбуттям представників сторін та клопотанням представника позивача про відкладення. Наступне судове засідання призначено на 31 січня 2020 року на 9:30 (а.с.147).

16 січня 2020 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду постановлено проводити судовий розгляд справи №240/11110/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з викликом учасників справи на 31 січня 2020 року на 9:30 (а.с.148-149).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки 31 січня 2020 року справа №240/11110/19 не розглядалась у зв`язку з перебуванням судді Гуріна Д.М. на амбулаторному лікуванні. Наступне підготовче засідання призначено на 7 лютого 2020 року на 9:30 (а.с.154).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 7 лютого 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 7 лютого 2020 (а.с.161-162).

У судовому засіданні 7 лютого 2020 року позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.103-105).

У судовому засіданні 7 лютого 2020 року представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов (а.с.37-39).

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У кінці липня 2019 року позивачу стало відомо, що з її пенсії здійснюються щомісячні відрахування у сумі 414,54 грн.

2 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримала відповідь від Богунського ВДВС м.Житомира Головного ТУЮ у Житомирській області на її заяву від 25 липня 2019 року. Вказаною відповіддю органу ДВС підтверджено, що станом на 2 серпня 2019 року за нею заборгованість перед Богунським ВДВС м. Житомира відсутня, виконавчих проваджень не було та станом на 2 серпня 2019 року до Богунського ДВС м. Житомира не надходило (а.с.14).

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з відповідною заявою про припинення щодо неї протиправних дій, в частині здійснення безпідставних відрахунків з її пенсії (а.с.15).

Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24 вересня 2019 року позивачу стало відомо, що на думку відповідача так як пенсія у період з 1 квітня 2009 року до 31 травня 3014 року їй виплачувалася у період роботи, як непрацюючій особі, то утворилася переплата в сумі 2706,68 грн, стягнення якої частинами і проводиться з позивача. При цьому відповідач посилається на пункт 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не діюче тлумачення вказаної норми, а саме: зазначає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зазначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону крім пенсіонерів, які працюють (а.с.16).

Однак, позивач зазначає, що згадана редакція пункту 3 статті 42 наведеного Закону діяла незначний проміжок часу, а саме: в редакції Закону №3668-VІ від 8 липня 2011 року до редакції Закону №213-VІІІ від 2 березня 2015 року.

Таким чином, на думку позивача, вказане свідчить, що відрахування з її пенсії за період до 8 листопада 2011 доку є протиправними оскільки не існувало вказаної норми Закону, яку, нібито, порушив позивач, у свою чергу, відрахування з пенсії після 2 березня 2015 року є протиправними оскільки вказана норма Закону вже не діє.

Крім того, позивачем в обґрунтування заявлених вимог зазначено, що вказана переплата вже була предметом перевірки відповідача. За результатом перевірки, листом Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області від 17 жовтня 2014 року за вих. №549/0-02 позивача було повідомлено, що Управлінням переглянуто нарахування позивачу переплати пенсії та прийнято рішення на заміну попереднього про неутримання з пенсії позивача переплати та повернення раніше утриманих сум (а.с.17-18).

Позивач, вважає, що станом на сьогоднішній день відповідач повторно стягує з неї суми переплати, яка вже була узгоджена та визнана такою, що не підлягає утриманню, вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 1 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон №1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Необхідно зазначити, що взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється органами доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

При цьому, пунктом 3 частини другої статті 16 Закону №1058-ІV встановлено обов`язок повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Пунктом 4.1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

У заяві на призначення (перерахунок) пенсії є перелік обставин, які впливають на розмір пенсії. Підписуючи заяву особисто, громадянин бере на себе зобов`язання своєчасно повідомляти органам Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміни розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім`ї тощо.

Таке саме попередження міститься у пенсійному посвідченні.

У разі несвоєчасного повідомлення пенсіонерів про працевлаштування може виникнути переплата пенсії, яка відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може бути повернута пенсіонером добровільно або стягується на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в чинній редакції на момент прийняття спірного рішення), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії повертається пенсіонером добровільно або стягується на підставі рішень пенсійного органу чи в судовому порядку у двох випадках - коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.

Отже, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії пенсійний орган має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком з 22 травня 2000 року.

Як свідчать наявні у матеріалах справи договори про надання послуг, укладені у період з 2007 до 2009 роки, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Житомирською обласною дирекцією НАСК “Оранта” (а.с.106-120).

Про вказане працевлаштування ОСОБА_1 органи Пенсійного фонду не повідомила у 2007 році, а повідомила лише 9 жовтня 2009 року, коли звернулася до Управління із заявою про проведення перерахунку пенсії по стажу (на звороті а.с.78). До заяви були надані: довідка про факт працевлаштування з 3 вересня 2007 року від 7 жовтня 2009 року №2183, видана ВАТ національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (а.с.79) та копія трудової книжки. У заяві також заявницею було зазначено: «переплату пенсії утримати по 20% щомісячно до повного погашення».

На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 було донараховано трудовий стаж та здійснено перерахунок пенсії.

7 липня 2014 року пенсійну справу відпрацювали та у зв`язку з виникненням переплати пенсії за період з 1 квітня 2009 року до 31 травня 2014 року у розмірі 2706,68 грн Управлінням ПФУ в м. Житомирі Житомирської області прийнято розпорядження про утримання надміру виплачених коштів від 7 липня 2014 року №1552 (а.с.78).

22 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про перерахунок пенсії по стажу та внесення у списки непрацюючих пенсіонерів. Також в заяві було зазначено переглянути питання утримання переплати пенсії та у разі працевлаштування заявниця зобов`язується повідомити органи Пенсійного фонду (на звороті а.с.87).

На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 було донараховано трудовий стаж та здійснено перерахунок пенсії.

У подальшому розпорядженням від 6 жовтня 2014 року №1980 розпорядження від 7 липня 2014 року №1552 визнано недійсним, а сума переплати з пенсії підлягала поверненню ОСОБА_1 (а.с.97). На підставі чого ОСОБА_1 здійснено повернення утриманих коштів у сумі 716,50 грн.

Як свідчать наявні у матеріалах справи договори про надання послуг, укладені у період з 2010 до 2014 року, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Житомирською обласною дирекцією НАСК “Оранта” (а.с.121-129), про які також не повідомляла відповідача.

8 травня 2019 року Управлінням повторно переглянуто питання утримання переплати пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2009 року до 31 травня 2014 року та прийнято рішення №249 щодо утримання надміру виплачених коштів, оскільки відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (а.с.101). Про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 5 червня 2019 року №4293/031-02 (а.с.102).

Щодо вимоги визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо винесення рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 8 травня 2019 №249 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за №785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви (абзац другий пункту 2.21 вказаного вище Порядку).

Статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Пенсіонери, які зареєстровані як сомозайняті особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, належать до категорії працюючих пенсіонерів за умови перебування на обліку в ІКІС ПФУ «Відомості реєстру страхувальників».

Таким чином, якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилася переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду має право прийняти рішення про утримання з пенсії сум переплат в межах 20 відсотків пенсії щомісячно.

Як вже було зазначено раніше, відповідно до частини 1 статті 50 Закону №1058-ІV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Виходячи зі змісту зазначено норми, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках, коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.

Як вже зазначалося, позивачем особисто були подані до пенсійного органу заяви від 9 жовтня 2009 року та від 22 серпня 2014 року про призначення/перерахунок пенсії, де у графі «у теперішній час» зазначено - не працює, що свідчить про подання страхувальником недостовірних даних.

А отже, оскільки страхувальником до вищевказаних заяв внесені недостовірні відомості, відповідачем правомірно прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 8 травня 2019 року №249.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а, від 23 січня 2019 року у справі 489/5807/16-а, від 20 травня 2019 року у справі №161/3927/17.

Статтею 60 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Тобто, вказаною нормою покладено на пенсіонера обов`язок повідомлення органам Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Посилання позивача на те, що частиною третьою статті 60 Закону №2262-ХІІ визначено вичерпні випадки стягнення сум пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, а саме подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї, суд вважає безпідставним, оскільки з конструкції даної норми вбачається, що в дужках законодавець навів лише приклади зловживань.

Разом з цим, невиконання пенсіонером обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 60 Закону №2262-ХІІ також може бути розцінене, як зловживання з боку пенсіонера.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Законом №2262-ХІІ відповідачу надано право у випадку встановлення факту переплати пенсії з вини пенсіонера, яка може мати місце і у разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 60 Закону №2262-ХІІ приймати рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій.

З огляду на вказане суд вважає вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо винесення рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 8 травня 2019 року №249 безпідставними, оскільки належним способом захисту порушеного права у даному випадку є оскарження прийнятого рішення.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні нормативно-правові акти, на підставі яких позивачу протягом спірного періоду була виплачена пенсія, в тому числі підвищення.

Згідно із частинами першою - третьою статті 42 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком) пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком. Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України. У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 23 грудня 2004 року №2291-ІV у статті 42 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: «3. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму», у зв`язку з цим частину третю вважати частиною четвертою.

Положеннями частини третьої 42 Закону №1058-IV (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) було встановлено наступні обмеження: у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Отже, з 1 жовтня 2011 року пенсіонерам, які працюють (тобто, провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, розмір пенсії не підвищується.

Редакція пункту 3 статті 42 Закону діяла з часу набрання чинності Законом №3668-VІ від 8 липня 2011 року, а саме: з 1 жовтня 2011 року до набрання чинності Законом №213-VІІІ від 2 березня 2015 року, а саме: 28 березня 2015 року.

На підставі чого стягнення з позивача переплати пенсії за період з 1 квітня 2009 року до 1 жовтня 2011 року (дата набрання чинності Законом №3668-VI) є протиправним, оскільки норма на підставі якої не повинна була збільшуватись пенсія працюючим пенсіонерам не існувала до 1 жовтня 2011 року.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення в частині утримання пенсії, сплаченої позивачу у період з 1 квітня 2009 року до 1 жовтня 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області безпідставно поклало в його основу положення пункту 3 статті 42 Закону №1058-IV, яке почало діяти лише з 1 жовтня 2011 року вже не діяло, а тому не могли бути застосовані.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 1 квітня 2009 року до 1 жовтня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню, а стягнуті за вказаний період суми переплат підлягають поверненню позивачу.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 1 квітня 2009 року до 1 жовтня 2011 року необхідно визнати протиправним та скасувати.

Стосовно посилань позивача у відповіді на відзив в обґрунтування позовних вимог на правовий висновок, що міститься у постановах Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа №686/26486/14-а) та від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а (К/9901/6401/18), то суд вважає, що правові висновки у вказаних постановах Верховного Суду не можуть бути застосовані, оскільки вказані постанови ухвалено за інших обставин справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання позову немайнового характеру до суду сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 384,20 грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії у розмірі 20% щомісячно за період з 1 квітня 2009 року до 1 жовтня 2011 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повернути ОСОБА_1 утриману переплату пенсії за період з 1 квітня 2009 року до 1 жовтня 2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 384 грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 12 лютого 2020 року.

Суддя Д.М. Гурін