Рішення № 87552354, 12.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року 11:00 ЛуцькСправа № 140/3865/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Лагоди Л.О.,

представника відповідача Грицені Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, Головне управління) звернулось із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області) про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 60286469 від 16 грудня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскарженою постановою ГУНП у Волинській області притягнуте до відповідальності у межах виконавчого провадження за невиконання судового рішення в адміністративній справі № 140/872/19 у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин. Однак позивач уважає, що рішення у вказаній справі виконане у повному обсязі та у визначений державним виконавцем строк.

При цьому позивач вказує, що у листопаді 2017 року до ГУНП у Волинській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманою інвалідністю. Відмову у такому призначенні та виплаті заявник оскаржив у судовому порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в адміністративній справі № 140/872/19 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Волинській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності унаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції; зобов`язано Головне управління Національної поліції у Волинській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності унаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції згідно із поданою заявою за вх. №938 від 29 листопада 2017 року.

У межах виконавчого провадження № 60286469 із примусового виконання вказаного судового рішення ГУНП у Волинській області, керуючись статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію», нарахувало та виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 112 000 грн, яка була обчислена із розрахунку 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, станом на 01 січня 2017 року. Тобто виконання судового рішення відбулось у повному обсязі: одноразова грошова допомога заявнику виплачена із розрахунку її суми станом на 01 січня 2017 року, оскільки саме у 2017 році у ОСОБА_1 виникло право на отримання такої допомоги, у зв`язку із чим він і звернувся до позивача із відповідною заявою.

Керуючись наведеним, позивач вважає помилковими доводи відповідача про необхідність розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, станом на 01 січня 2019 року. Тому, на переконання позивача, постанова від 16 грудня 2019 року ВП №60286469 про накладення на ГУНП у Волинській області штрафу в сумі 5 100 грн є протиправною, безпідставною, прийнятою усупереч пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вказане позовні вимоги просить задовольнити.

У відзиві на позов відповідач із позовними вимогами не погодився (арк. спр. 30-34). Вказав, що 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС із заявою про неповне виконання судового рішення ГУНП у Волинській області. Зокрема вказав, що Головне управління Національної поліції у Волинській області 29 жовтня 2019 року на його рахунок перерахувало одноразову грошову допомогу в сумі 112 000 грн, що є частковим виконанням рішення суду, оскільки зазначена виплата здійснена виходячи з розміру прожиткового мінімуму, станом на 01 січня 2017 року, а не станом на 01 січня 2019 року. Розмір одноразової грошової допомоги поліцейському, якому внаслідок причин, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", встановлено інвалідність III групи становить 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Оскільки рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги прийнято ГУНП у Волинській області у 2019 році, то її розмір має становити 134 470 грн (70 х 1 921 грн - розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2019 року).

З огляду на вищевикладене, в зв`язку з тим, що Головним управлінням Національної поліції у Волинській області рішення суду не виконано в повному обсязі, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 16 грудня 2019 року старшим державним виконавцем відділу Гриценею Г.Г. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн.

З огляду на вказане відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін суддею одноособово (арк. спр. 1).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 29 листопада 2017 року звернувся до Головного управління Національної поліції у Волинській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності в період проходження служби. Начальник Головного управління Національної поліції у Волинській області Шпига П.П. 08 грудня 2017 року затвердив висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та 11 грудня 2017 року направив до Національної поліції України заявку для виділення цільового фінансування. Проте, повторно розглянувши подані заявником матеріали про призначення та виплату одноразової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, що настала в період проходження служби, ГУНП у Волинській області відмовило у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги. Відмову оформлено листом від 26 жовтня 2018 року №947/01/29-2018 (арк. спр. 8-9).

ОСОБА_1 вказану відмову оскаржив у судовому порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 140/872/19 (№ 857/6939/19) визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Волинській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції; зобов`язано Головне Управління Національної поліції у Волинській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції згідно поданої заяви за вх. № 938 від 29 листопада 2017 року (арк. спр. 10-13).

На підставі вказаної постанови Волинський окружний адміністративний суд 08 жовтня 2019 року видав виконавчий лист за № 914/2019, якого ОСОБА_1 пред`явив до примусового виконання в органи виконавчої служби (арк. спр. 37, 38).

Постановою старшого державного виконавця від 11 жовтня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 60286469 (арк. спр. 15). Вказаною постановою державний виконавець встановив боржнику ГУНП у Волинській області строк (10 робочих днів) для виконання судового рішення.

При цьому, фахівцями ГУНП у Волинській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який 25 вересня 2019 року було затверджено начальником ГУНП у Волинській області Шпигою П.П. (арк. спр. 54). А 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 112 000 грн, яка була обчислена із розрахунку 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року (арк. спр. 55).

Актом державного виконавця від 13 грудня 2019 року зафіксовано невиконання у повному обсязі рішення суду з огляду на те, що розмір одноразової грошової допомоги визначено із розрахунку 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, а не станом на 01 січня 2019 року (арк. спр. 56).

У зв`язку із тим, що ГУНП у Волинській області рішення суду не виконало у повному обсязі, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", старший державний виконавець відділу Гриценя Г.Г. 16 грудня 2019 року винесла постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, тому звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Згідно із вимогами чинних процесуальних Законів, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Як визначено частиною першою статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 цього ж Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста статті 26 Закону № 1404).

Як визначено частиною другою статті 63, частиною першою статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як установлено судом, ВП № 60286469 відкрите 11 жовтня 2019 року за судовим рішенням, резолютивною частиною якого визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Волинській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції; зобов`язано Головне Управління Національної поліції у Волинській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції згідно поданої заяви за вх. № 938 від 29 листопада 2017 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 жовтня 2019 року боржнику надано строк для його виконання - 10 робочих днів (до 28 жовтня 2019 року включно). У встановлений строк (28 жовтня 2019 року) стягувачу було виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 112 000 грн, яка обчислена із розрахунку 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року. УДВС ГТУЮ у Волинській області стверджує, що вимога державного виконавця про виконання судового рішення до 28 жовтня 2019 року боржником не виконана, оскільки одноразову грошову допомогу необхідно розраховувати на підставі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, станом на 01 січня 2019 року.

Однак, суд не погоджується із такими доводами з огляду на таке.

Предметом дослідження у судовій справі № 140/872/19 є право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності. Наявність такого права у заявника встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі, яке виникло у нього у 2017 році.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Розмір одноразової грошової допомоги поліцейському, якому внаслідок причин, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", встановлено інвалідність III групи становить 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Суд звертає увагу, що пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавця під час здійснення виконавчого провадження наділено правом, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Відповідно до статті 31 цього ж Закону, у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Судом установлено, що із такими заявами виконавець або сторони виконавчого провадження до суду не звертались. Таким чином, виконавець та сторони виконавчого провадження констатували зрозумілість резолютивної частини судового рішення в адміністративній справі № 140/872/19.

Однак, у ході примусового виконання вказаного рішення між боржником та стягувачем виникли спірні правовідносини щодо способу обрахунку одноразової грошової допомоги, який впливає на її розмір.

Суд наголошує, що вказані спірні правовідносини не є предметом даного судового розгляду. У силу вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративну справу не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Із резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в адміністративній справі № 140/872/19 та виконавчого листа, виданого 08 жовтня 2019 року Волинським окружним адміністративним судом на виконання вказаної постанови, не випливає, що розрахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, необхідно здійснювати із врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, станом саме на 01 січня 2019 року.

До такого висновку державний виконавець дійшов за результатом власного тлумачення правової норми.

Однак, суд не знайшов підтвердження наявності відповідного повноваження у державного виконавця серед положень Закону України «Про виконавче провадження».

Правових підстав та доказів про наявність в ГУНП у Волинській області обов`язку розраховувати одноразову грошову допомогу із врахуванням прожиткового мінімуму, станом на 01 січня 2019 року у межах розгляду даного спору суду не надано.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у даній справі оскаржується постанова про накладення штрафу ВП № 60286469 від 16 грудня 2019 року, прийнята відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд, відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи ухвалена вона: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржену постанову про накладення на ГУНП у Волинській області штрафу за невиконання судового рішення в адміністративній справі № 140/872/19 у встановлений строк без поважних причин, діяв протиправно, без наявності відповідних повноважень, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі рішення.

Таким чином, суд уважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів повноти правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності у виді штрафу, а відсутність такого правопорушення у спірних правовідносинах доводить протиправність спірної постанови, скасування якої відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії.

Суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами дійшов висновку, що постанова Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про накладення на Головне управління Національної поліції у Волинській області штрафу ВП № 60286469 від 16 грудня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Виниченка, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1) про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 16 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № 60286469.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович