Ухвала суду № 875506, 26.06.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а 128/2007 р. Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 34 інстанції Серкіз В.Г.

( 13/298/06-АП)

У Х В А Л А

26червня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів Проценко О.А., Коршун А.О.,

при секретарі Серьогіній О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Михайлова В.П. ( довіреність № 908 від 14.09.2006 р. )

відповідача Мітасов М.І. ( довіреність від 25.12.2006 р. )

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекціїї з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м.Запоріжжя

на постановугосподарського суду Запорізької області від 27.03.2007р.

по справі № 13/298-06

за позовом ТОВ “Крок Г.Т.”, м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекціїї з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м.Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ Крок Г.Т.”, м Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.06р. № 0000051312/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 281643б93грн., у тому числі 187762,62грн. за основним платежем, 93881,31грн.- за штрафними ( фінансовими) санкціями.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству. Висновки позивача базуються на наступному:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі порушено порядок здійснення позапланової nepeвірки.

Згідно із ст. 112 Закону „ Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планої або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення ст. 112 Закону „Про державну податкову службу в Україні" позивачу до початку перевірки не була надана під розписку копія наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що підтверджується і самим податковим органом у рішенні про результати розгляду первинної скарги №1937/10/31-25-01 від 20.03.2006.

За таких обставин, згідно з вимогами ст. 112 вищевказаного Закону, податковий орган не вправі був приступати до проведення перевірки.

Враховуючи, що податковою службою порушено порядок проведення позапланової виїзної перевірки, складений нею акт не може розглядатися як носій доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття відносно позивача спірного податкового повідомлення-рішення.

У акті перевірки міститься висновок про порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7. 4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 187,762, 62 грн., в т.ч. по періодах:

червень 2004р. - 110 833,34 грн.;

липень 2004р; -11 929,29 грн.;

серпень 2004р. -65 000,00 грн.

Цей висновок податкової служби базується на тому, що згідно із рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р. визнано недійсними з моменту реєстрації (31.10.2003) установчі документи приватного підприємства "Запорізька фірма „АЗОЦМ" (статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, довідка про включення до ЕДРПОУ).

Позивач вважає, що ці висновки суперечать наявним документам та діючому законодавству.

ТОВ „Крок Г.Т." (покупець) з ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" (продавець) укладено договір №142 від 01.06.2004 на поставку смоли ПВХ та договір №143 від 01.06.2004 на поставку мідної катанки.

Оприбуткування мідної катанки та смоли ПВХ здійснено на підставі накладних № 43 від 02.07.2004,. №48 від 19.07.2004, №52 от 29.07.2004, №56 від 07.08.2004, № 62 від 27.08.2004.

Факт здійснення позивачем розрахунків за придбану продукцію з ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" грошовими коштами у повному обсязі та використання цієї продукції у господарській діяльності позивача (на виробництво) не заперечується і самим відповідачем, про що зазначено у акті перевірки.

Витрати з придбання вказаної продукції позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" ( у редакції,

що діяла на момент здійснення спірних операцій) податковий кредит звітного періоду

складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному

періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу

валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що

підлягають амортизації.

На підставі податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 71 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004, виданих ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", та керуючись пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" позивачем було включено до складу податкового кредиту 187 762,62 грн.

Віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 187762,62 грн. здійснено на підставі податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 71 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004, які містить усі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.

На момент складання податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 71 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004 ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" було зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № 11560962) та їй присвоєно індивідуальний податковий номер 327295808265.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", відбулося згідно із актом від 28.12.2005р. №574/29/32729589, складеним ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя.

На дату укладення договорів - 01.06.2004 і дату складання податкових накладних (червень, липень, серпень 2004р.) ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" мало увесь обсяг цивільної правоздатності, оскільки установчі документи ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" були чинними, це підприємство перебувало на податковому обліку у податковому органі у якості платника податку і не було виключено із ЄДРПОУ. Акт перевірки не містить відомостей про виключення його із ЄДРПОУ і на теперішній час.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть мати відповідальність за наявності вини.

Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даному випадку такий обов'язок покладено податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві зазначав наступне:Перевіркою ТОВ “Крок Г.Т.” було встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України

„ Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за^ 2004 рік на суму 234 700,00 гривен, в тому числі по періодам: за 2 квартал 2004 року на суму 138 600,00 гривень за 3 квартал 2004 року на суму 96 100,00 гривень

та порушення підпунктів 7.2.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону У країни "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 187.762,62 гривень, в тому числі по періодам:

червень 2004р.-110.833,33 гривень;

липень 2004р.- 11.929,29 гривень;

серпень 2004р.- 65.000,00 гривень;

У відповідності до вимог статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90р. № 509-ХП із змінами та доповненнями ТОВ „Крок Г.Т.” було направлено запит (лист СДШ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 26.12.2005 р. за № 8992/10/08-02-013/1-20) про надання інформації та пояснень стосовно фінансово- господарських взаємовідносин з ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", код за ЄДПОУ 32729589 за 2004-2005р.р. на що отримана відповідь з проханням направити фахівця для перевірки даного питання (лист ТОВ „Крок Г.Т." від 11.01.2006р. №17). На підставі наказу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 11 від 11.01.2006 р. на проведення позапланової перевірки та направлення № 0015 від 11.01.2006р. фахівцем СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена позапланова документальна перевірка ТОВ „Крок Г.Т." При цьому слід зазначити, що посадовою особою (головний бухгалтер підприємства) було зроблено відмітку про отримання екземпляру направлення (розписка № 0015). В свою чергу перевіряючий зареєструвався в журналі реєстрації перевірок 12.01.2006р. за №1.

Відносно ненадання підприємству копії наказу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 11 від 11.01.2006 р. на проведення позапланової перевірки, слід зазначити,що в цьому випадку, згідно чинного законодавства, підприємство мало право не допустити державного службовця податкової служби до проведення документальної перевірки. Але враховуючи вище наведені обставини справи, підприємство своїм правом не скористалось.

Таким чином твердження позивача в даній частині не є обгрунтованими, так як відсутність копії наказу у посадових осіб ТОВ „Крок Г.Т." не може бути підстпавою для визнання акту позапланової документальної перевірки недійсним.

Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 22 листопаду 2005 р. винесено Ріщення, яким визнано недійсними з моменту реєстрації, тобто з 31.10.2003року, установчі документи приватного підприємства „Запорізька фірма „АЗОЦМ" :

- статут приватного підприємства „Запорізька фірма „АЗОЦМ";

- свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- довідку № 24/787 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, на підставі Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопаду 2005р, складено акт від 28.12.2005 р. № 574/29/32729589 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №11560962, індивідуальний податковий номер 327295808265, виданого 24.11.2003р. на бланку ф. № 2Р серії НБ №158996, платнику приватному підприємству „Запорізька фірма" АЗОЦМ".

Зважаючи на викладене, Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 листопаду 2005р, акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого ПП „Запорізька фірма" АЗОЦМ" засвідчує факт анулювання реєстрації ПП „Запорізька фірма "АЗОЦМ", як платника податку на додану вартість з 24.11.2003р.

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР податкова накладна має містити у тому числі назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Таким чином податкові накладні з реквізитами ПП„Запорізька фірма „АЗОЦМ”, на придбання смоли ПВХ, катанки КМ08 є недійсними з моменту їх складання та такими, що суперечать діючому законодавству. Отже ТОВ "Крок Г.Т." включено до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Постановою господарського суду Запорізької області позовні вимоги було задоволено, податкове повідомлення-рішення 0000051312/0 визнано судом протиправним та скасовано.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з такого:

ТОВ „Крок Г.Т." (покупець) з ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" (npoдавець) укладено договір №142 від 01.06.2004 на поставку смоли ПВХ та договір №143 від 01.06.2004 на поставку мідної катанки.

Оприбуткування мідної катанки та смоли ПВХ здійснено на підставі накладних №43 від 02.07.2004, №48 від 19.07.2004, №52 от 29.07.2004, №56 від 07.08.2004, № 62 від 27.08.2004.

Факт здійснення позивачем розрахунків за придбану продукцію з ПП "Запорізька фірма „АЗОЦМ" грошовими коштами у повному обсязі та використання цієї npoдукції господарській діяльності позивача (на виробництво) не заперечується і самим відповідачем.

Витрати з придбання вказаної продукції позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" (у редакції,що діяла на момент здійснення спірних операцій) податковий кредит звітногого періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

На підставі податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 70 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004, виданих ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", та керуючись пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” позивачем було включено до складу податкового кредиту 187 762,62 грн., у тому числі по періодах:

червень 2004р. - 110 833,34 грн.;

липень 2004р. -11 929,29 грн.;

серпень 2004р. -65 000,00 грн.

На момент складання податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 71 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004 ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" було зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № 11560962) та їй присвоєно індивідуальний податковий номер 327295808265.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", відбулося згідно із актом від 28.12.2005р. № 574/29/32729589, складеним ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя. ''

На дату укладення договорів - 01.06.2004 і дату складання податкових накладних ( червень, липень, серпень 2004р.) ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" мало увесь обсяг цивільної правоздатності, оскільки установчі документи ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" були чинними, це підприємство перебувало на податковому обліку у податковому органі у якості платника податку і не було виключено із ЄДРПОУ.

Приймаючі рішення, суд першої інстанції визнав доведеними обставини, встановлені судовим рішенням у справі №13/297/06-АП за позовом ТОВ “Крок Г.Т.” до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток. Дійшов висновку про безпідставність посилань податкової на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р. про визнання недійсними установчих документів ПП “Запорізька фірма “АЗОЦМ”, скільки назване судове рішення скасовано апеляційним судом Запорізької області, а також дійшов висновку щодо неможливості прийняття до уваги у якості доказу акту перевірки від 20.01.06р. № 4/08-02/13638750, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення рішення, оскільки зазначений акт є результатом перевірки, проведеної з порушенням закону.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі з рішенням суду не погоджується, вважає що” при його винесенні неправильно, неповно досліджені докази і встановлені обставини справи”, неправильно застосовані норми права.

Відповідач вважає, що суд невірно застосував норми ст.ст.70.86 КАС України, ст.11-2 Закону “ Про державну податкову службу” та безпідставно не визнав у якості доказу акт перевірки. Відповідач зазначає: “ Допущення до перевірки позивачем є свідченням того, що або копія наказу була все ж таки надана ( щоправда без розписки про таке) або ж про те, що позивач не скористався своїм правом вимагати наданя копії таких документів до початку проведення перевірки.

Відповідач вказує, що, не прийнявши до уваги рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, суд проігнорував приписи ст.124 Конституції України, яка вказує, що судові рішення є обовязковими до виконання на усій території України.

Відповідач також зазначає, що під час прийняття рішення у справі суд невірно застосував норми Закону “ Про оподаткування прибутку підприємств”, та визнав факти, які суперечать рішенню Жовтневого районного суду.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те,що про рішення Жовтневого районного суду при розгляді справи взагалі не йшлося, як і про накладні, зазначені у п. 2 апеляційної скарги, а також про застосування норм закону “Про оподаткування прибутку підприємств”. Вважає, що відповідач при підготовці апеляційної скарги помилково застосував матеріали по справі 13/297/06-АП, повязаної з нарахуванням податку на прибуток. Вважає рішення суду таким, що винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права. Просить залишити рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

ТОВ „Крок Г.Т." (покупець) з ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" (npoдавець) укладено договір №142 від 01.06.2004 на поставку смоли ПВХ та договір №143 від 01.06.2004 на поставку мідної катанки.

Оприбуткування мідної катанки та смоли ПВХ здійснено на підставі накладних №43 від 02.07.2004, №48 від 19.07.2004, №52 от 29.07.2004, №56 від 07.08.2004, № 62 від 27.08.2004.

Факт здійснення позивачем розрахунків за придбану продукцію з ПП "Запорізька фірма „АЗОЦМ" грошовими коштами у повному обсязі та використання цієї npoдукції господарській діяльності позивача (на виробництво) не заперечується і самим відповідачем.

Витрати з придбання вказаної продукції позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" (у редакції,що діяла на момент здійснення спірних операцій) податковий кредит звітногого періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

На підставі податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 70 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004, виданих ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", та керуючись пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” позивачем було включено до складу податкового кредиту 187 762,62 грн., у тому числі по періодах:

червень 2004р. - 110 833,34 грн.;

липень 2004р. -11 929,29 грн.;

серпень 2004р. -65 000,00 грн.

На момент складання податкових накладних № 69 від 29.06.2004, № 70 від 30.06.2004, № 71 від 02.07.2004, № 78 від 20.07.2004, № 85 від 27.08.2004 ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" було зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № 11560962) та їй присвоєно індивідуальний податковий номер 327295808265.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ", відбулося згідно із актом від 28.12.2005р. № 574/29/32729589, складеним ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя. ''

На дату укладення договорів - 01.06.2004 і дату складання податкових накладних ( червень, липень, серпень 2004р.) ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" мало увесь обсяг цивільної правоздатності, оскільки установчі документи ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" були чинними, це підприємство перебувало на податковому обліку у податковому органі у якості платника податку і не було виключено із ЄДРПОУ.

У січні 2006 року відповідачем було здійснено перевірку ТОВ “Крок Г.Т.”

На підставі акту № 4/08-02/13638750 від 20.01.2006 про результати позапланової документальної перевірки ТОВ „Крок Г.Т." з питань взаємовідносин з ПП "Запорізька фірма „АЗОЦМ" за період 2004-2005рр., що була здійснена робітником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Чепеленко Ю.О., у відношенні з ТОВ „Крок Г.Т." Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняте податкове повідомлення-рішення №0000051312/0 від 31.01.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 281.643,93 грн., у тому числі 187.762,62 грн. за основним платежем, 93.881,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем було порушено порядок здійснення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 112 Закону „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення ст. 112 Закону „Про державну податкову службу в Україні" позивачу до початку перевірки не була надана під розписку копія наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що підтверджується і самим податковим органом у рішенні про результати розгляду первинної скарги №1937/10/31-25-013 від 20.03.2006.

За таких обставин, згідно з вимогами ст. 112 вищевказаного Закону, податковий орган не вправі був приступати до проведення перевірки.

Враховуючи, що податковою службою порушено порядок проведення позапланової виїзної перевірки, складений нею акт не може розглядатися як носій доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття відносно позивача спірного податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать пояснення сторін та матеріали справи, підставою для нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням є висновок податкової служби про те, що податкові накладні з реквізитами Приватного підприємства “Запорізька фірма „АЗОЦМ" є недійсними з моменту складання, оскільки за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2005 визнані недійсними реєстрація та установчі документи цього підприємства з моменту реєстрації та за актом від 28.12.2005 податковою службою анульовано свідоцтво про реєстрацію цього приємства як платника ПДВ. Відповідно, в порушення пп. 7.2.1 та 7.4.5 ст. 7 Закону раїни „Про податок на додану вартість" позивачем до складу податкового кредиту включено суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, які не підтверджені податковими накладними, на суму 187 762,62 грн.

Такі висновки суд вважає помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003р. N755-IVякщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є достовірними, але були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р. про визнання недійсними з 31.10.2003р. реєстрації ПП "Запорізька фірма “АЗОЦМ" та його установчих документів не позбавляє позивача права посилатися на відомості про реєстрацію цього підприємства як на достовірні, оскільки ці відомості були внесені до Єдиного державного реєстру і позивач не знав і не міг знати про те, що :такі відомості є недостовірними.

Окрім того, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р. по справі № 22-6377 скасовано, провадження по справі за позовом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-особа виконавчий комітет Запорізької міської ради про визнання установчих документів ПП „Запорізької фірма “АЗОЦМ" недійсними закрито. Ухвала набрала сили з моменту її проголошення 29.11.2006 р.

Враховуючи, що доводи податкового органу про порушеня відповідачем податкового законодавства базуються виключно на рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005, з моменту його скасування відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань позивачу.

Згідно із постановою господарського суду Запорізької області від 19.10.2006 у справі № 13/297/06-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.12.2006, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Крок Г.Т." до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000061312/0 від 31.01.2006р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 352 050,00 грн.

Справа № 13/297/06-АП пов'язана зі справою №13/298/06-АП обставинами виникнення і сторонами цих справ є одні й ті самі особи.

Податкові повідомлення-рішення: № 0000061312/0 від 31.01.2006 (податок на прибуток), яке є предметом позову у справі № 13/297/06-АП, та №0000051312/0 від 31.01.2006 (податок на додану вартість), яке є предметом позову у справі № 13/298/06-АП, прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі одного й того самого акту перевірки №4/08-02/13638750 від 20.01.2006 і стосуються проведення позивачем одних і тих самих господарських операцій з Приватним підприємством „Запорізька фірма „АЗОЦМ" за період 2004-2005рр.

Обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача у справі №13/298/06-АП співпадають з обставинами, на яких ґрунтуються вимоги позивача у справі №13 297/06-АП.

Згідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені постановою господарського суду Запорізької області від 19.10.2006р. у справі №13/297/06-АП, яке набрало законної сили 26.12.2006р., не потребують нового доказування під час розгляду справи №13/298/06-АП.

Задовольняючи позов у справі № 13/297/06-АП господарський суд Запорізької області дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем витрат з придбання продукції у ПП „Запорізька фірма „АЗОЦМ" до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" ( у редакції, що діяла на момент спірних операцій у червні-серпні 2004р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, встановлена судовим рішенням у справі № 13/297/06-АП

правомірність віднесення позивачем витрат на придбання спірних товарів у ПП

„Запорізька фірма „АЗОЦМ" до складу валових витрат зумовлює, на підставі

вищезазначених положень пп. 7.4.1 п. 7 ст. 7 Закону, і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по таким операціям.

Виходячі з викладеного вище, слід визнати що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає обставинам справи, та винесено у відповідності до чинного законодавства. Посилання відповідача на ту обставину, що акт перевірки є належним доказом у справі, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне :

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, ії діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема ст. 112 цього Закону. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Згідно із ст. 112 Закону „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвиш;а посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення ст. 112 Закону „Про державну податкову службу в Україні" позивачу до початку виїзної позапланової перевірки не була надана під розписку копія наказу керівника податкового органу про її проведення, що підтверджується і самим податковим органом у рішенні про результати розгляду первинної скарги № 1937/10/31-25-013 від 20.03.2006.

За таких обставин, згідно з вимогами ст. 112 вищевказаного Закону, податковий орган не вправі був приступати до проведення перевірки.

Згідно із п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що податковою службою порушено порядок проведення позапланової виїзної перевірки, суд дійшов правильного висновку, що складений нею акт не може розглядатися як носій доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття відносно позивача спірного податкового повідомлення-рішення.

Вказана обставина щодо порушення порядку проведення перевірки встановлена постановою господарського суду Запорізької області від 19.10.2006 у справі № 13/297/06-АП (у якій беруть участь ті самі сторони і яка є пов'язаною зі справою № 13/298/06-АП), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.12.2006, і, відповідно, до ч. 1 ст. 72 КАС України не потребує доведення знову.

У апеляційній скарзі відповідач ставить питання про те, що судом не досліджений факт вручення чи невручення копії наказу про проведення позапланової перевірки, тобто не наявність розписки про вручення, а не дослідженість обставин вручення копії наказу про проведення перевірки. Також зазначає про те, що позивач не скористався своїм правом вимагати надання йому такої копії наказу чи не допускати до проведення перевірки у разі її ненадання, а також, що суд вийшов за межі предмету позову, дослідивши дотримання податковим органом підстав та порядку здійснення перевірки.

Ці твердження не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідач сам у рішенні про результати розгляду первинної скарги № 1937/10/31-25-013 від 20.03.2006 підтверджує факт ненадання позивачу копії наказу. Тому, з огляду на вимоги ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" не можна визнати здійснену відповідачем позапланову перевірку законною (незважаючи на намагання відповідача визнати її законно проведеною). Відповідно, і акт незаконно здійсненої перевірки не може бути носієм доказової інформації.

Згідно із частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду розписку про надання позивачу копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

У ст. 112 Закону „Про державну податкову службу в Україні" однозначно регламентовано, що факт вручення копії наказу про проведення позапланової перевірки підтверджується саме розпискою, а не будь-яким іншим доказом. Тому, за умови відсутності розписки, відсутні підстави досліджувати обставини вручення копії наказу з метою підтвердження її вручення якимись іншими доказами, як наполягає відповідач.

- З огляду на приписи ст.112 Закону недопущення до перевірки у разі ненадання копії наказу є правом, а не обов'язком платника податків, між тим, як надання платнику податків під розписку копії наказу є необхідною умовою, яка надає податковому органу право приступити до проведення позапланової перевірки.

Посилання відповідача на порушення судом норм Конституції України шляхом невизнання доведеними обставин, визначених рішенням Орджонікідзевського районного суду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у Конституції України йдеться про чинні судові рішення.

Оскільки рішення суду прийнято у відповідності до обставин, які підтверджено доказами по справі, та без порушень норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення. Постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007року без змін.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України.

Дата оформлення ухвали у повному обсязі 10.07.07р

Головуючий суддя: Туркіна Л.П.

Судді: Коршун О.А.

Проценко О.А.

Оригіналу відповідає:

помічник судді Порохова К.А.