Рішення № 87550256, 12.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 500/6167/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, які пов`язані з відкриттям виконавчих проваджень №54960043, №54959750 та скасування постанов від 20.10.2017 р., про відкриття виконавчого провадження вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, в якій позивач просив:

1. Визнати протиправними дії та бездіяльність Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, які пов`язані з відкриттям та виконанням виконавчих проваджень №№ 54960043 і №54959750.

2. Скасувати постанови Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №54960043 від 20 жовтня 2017 року та № 54959750 від 20 жовтня 2017 року.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у справі №500/7448/15-ц ухвалою від 25 вересня 2018 року визнав неправомірними дії головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Марінова А.А., що виразилися у винесенні постанов від 20.10.2017р. про відкриття виконавчих проваджень №54959750 та №54960043, а також скасував зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 27.06.2019р. скасував ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №500/7448/15-ц. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність, рішення головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Марінова А.А закрив через те, що її не належить розглядати за правилами ЦПК України.

Позивач вважає, що оскільки ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області була скасована з процесуальних питань, фактичні обставини у даній справі відповідно до приписів статті 78 КАС України вже є встановленими та не потребують доказування.

Також позивач посилався на те, що відповідач всупереч вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не повернув стягувачу виконавчий документ, незважаючи на те, що в резолютивній частині виконавчого документу відсутні: строк пред`явлення його до виконання, місце проживання позивача та номер його облікової картки як платника податків.

Крім того, на думку позивача, відповідач відкрив виконавче провадження після спливу 3-х місячного строку виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, що встановлений ст.303 КУпАП.

Позивач посилається також на те, що відповідач у порядку, визначеному чинним законодавством, не направляв на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження, чим навмисно порушив його законні права на отримання інформації.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися та надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що боржнику були належним чином направлені постанови про відкриття виконавчих проваджень №№54959750 та 54960043 від 20.10.2017 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Також представник відповідача, вважає, що повернення стягувачу виконавчих документів через відсутність в них деяких відомостей про боржника не є законним і обґрунтованим та не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від усіх державних органів, підприємств і установ, незалежно від форми власності всі необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію в тому числі конфіденційну. Крім того, в постанові вказане місце проживання боржника.

Крім того, відповідач посилався на те, що боржник приховав від державного виконавця інформацію про отримання пенсії та про наявність рахунку у АТ КБ «Приватбанк».

Постановою про звернення стягнення на пенсію боржника від 04.10.2019 р., ВП №54962634 звернуто стягнення на пенсію боржника.

Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що 20.10.2017 р. відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №54959750 про стягнення з позивача судового збору в розмірі 320,00 грн. за постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2017 р. у справі №500/2751/17 (а.с.53-54).

20.10.2017 р. відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №54960043 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 10200 грн. за постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2017 р. у справі №500/2751/17 (а.с.59-60).

Як вже було зазначено вище по тексту, відповідач виніс постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2017 р. у справі №500/2751/17.

На першій сторінці вказаної постанови зазначено: прізвище, ім`я та по батькові позивача, адреса його місця проживання ( АДРЕСА_1 ), дата народження - 15.08.1958р . (а.с.48).

В резолютивній частині постанови суд постановив: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 320 грн.

Копію постанови направити до виконання до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області».

На копії постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2017 р міститься відмітка суду про те, що вона набрала законної сили 20.09.2017р. Строк пред`явлення до виконання до 21.12.2017р.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні норми права та робить такі висновки.

ІV Джерела права та висновки суду.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб ), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 17.02.2017 р., чинній на дату прийняття постанов про відкриття виконавчих проваджень ).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документу. Так, частиною 1 зазначеної статті передбачено: « 1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти».

У частині 4 цієї статті вказані підстави для повернення виконавчого документу, а саме: «Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю».

Частина 1 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає: « Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до статті 303 КУпАП: «Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки».

Повертаючись до спірних правовідносин, суд вважає, що твердження позивача про відстуність у виконавчому документі зазначення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не відповідає дійсності. З огляду на копію постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.07.2017 р. у справі №500/2751/17, в ній вказаний строк пред`явлення рішення до виконання до 21.12.2017 року. Приймаючи до уваги той факт, що виконавче провадження було відкрито 20.10.2017р., суд робить висновок, що постанова була звернута до виконання з дотриманням 3-х місячного строку, встановленого ст.303 КУпАП. Тому посилання позивача на те, що відповідач відкрив виконавче провадження із пропуском встановленого строку звернення до виконання виконавчого документу є необґрунтованими.

Крім того, суд погоджується з аргументами відповідача, що відсутність номера облікової картки платника податків у виконавчому документі не є підставою для його повернення без прийняття до виконання. Адже п.3 ч.3 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» надає право виконавцю з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. При цьому позивач не заперечує, що вказаний номер облікової карти у спірних постановах є вірним та належить саме йому.

Також не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи посилання позивач на те, що відповідач всупереч вимогам статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» не надіслав йому виконавчі документи, чим вчинив протиправну бездіяльність.

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд встановив, що позивачу були належним чином направлені постанови про відкриття виконавчих проваджень №54959750 та № 54960043 від 20.10.2017 р.

Так, з огляду на матеріали справи, постанови направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як цього вимагає ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується копією списку відправлень від 23.10.2017 р. та копією повідомлення про вручення рекомендованого відправлення (а.с.65-66).

Щодо тверджень позивача про те, що ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, якою суд задовольнив скаргу ОСОБА_1 та скасував спірні постанови, була скасована з процесуальних питань, а тому фактичні обставини у даній справі вже є встановленими та не потребують доказування, суд вважає невірним посилання позивача на приписи статті 78 КАС України, які позивач застосовує як підставу для таких тверджень. Адже відповідно до ч.4 цієї статті звільнюються від доказування ті обставини, які встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України: «Кожна сторона повинна довести ті, обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладених обставин, суд вважає, що позивач не довів порушення його прав відповідачем. Водночас, суд робить висновок про те, що відповідач при прийнятті спірних постанов про відкриття виконавчого провадження діяв законно, а спірні постанови є обґрунтованими та такими, що прийняті у спосіб та на підставах передбачених відповідним законодавством.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 243-246, 271, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розглядами судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої , статтями 286-288 цього Кодексу , набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.6 ст.287 КАС України рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

3. Позивач - ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області адреса: 68600, м. Ізмаїл, пр. Миру,23, код ЄДОРОУ 35067687.

Суддя О.Я. Бойко

.