Рішення № 87550255, 10.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7921/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2 , в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Карини Володимирівни від 12.12.2019 року про накладення штрафу на позивача в розмірі 50% від загальної суми боргу 61460,76 грн., а саме в розмірі 30730,38 грн. у виконавчому провадженні № 57735826.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 10.02.2020 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. (а.с.45-47, 50-52)

10.02.2020 року представником позивача до суду подано заяву, в якій останній просить розглянути справу № 420/7921/19 за відсутності позивача та його представника. (а.с.89)

Відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв/клопотань, в тому числі про відкладення (перенесення) судового розгляду від них до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- при примусовому виконанні виконавчого листа № 523/3701/14-ц, виданого 14 травня 2014 р. Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів доходів щомісяця до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 р., головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Кариною Володимирівною у виконавчому провадженні № 57735826 було винесено постанову від 12.12.2019 р. про накладення штрафу на боржника в розмірі 50% від загальної суми боргу 61460,76 грн., а саме в розмірі 30730,38 грн.;

- вказана постанова є протиправною, оскільки в ній не конкретизовано підстави для накладення штрафу, а щодо боржника ОСОБА_1 розмір його заборгованості по сплаті аліментів не досяг суми заборгованості за три роки, з якої можливо накладення штрафу в розмірі 50% від загальної суми боргу. В постанові вказано загальну суму боргу на дату винесення постанови, але не конкретизовано, чи перевищує сума боргу розмір заборгованості зі сплати аліментів за три роки;

- відповідно до розрахунку від 12.12.2019 р., складеного головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко К.В. у даному виконавчому провадженні, розмір заборгованості за період з 31.03.2014 р. до 12.12.2019 р. складає суму 61460,76 грн. Аналіз розрахунку заборгованості від 12.12.2019 р., а також постанови про накладення штрафу від 12.12.2019 р. дає підстави стверджувати, що у даних документах відсутня будь-яка вказівка на розмір заборгованості по аліментам за три роки;

- відсутність вказівки в оскаржуваній постанові про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, автоматично робить дану постанову протиправною. За розрахунками боржника, сукупний розмір його заборгованості не перевищує суму відповідних платежів за три роки. В оскаржуваній постанові відсутні будь-які розрахунки заборгованості за три роки. Відсутнє обґрунтування методики розрахунку за місяць, рік, три роки. Незрозумілим є те, чому саме суму заборгованості в розмірі 61460,76 грн. державний виконавець вважала достатньою для накладення штрафу і чи перевищує даний розмір суму заборгованості за три роки;

- заборгованість позивача утворилася до набрання чинності Законом України № 2475-VІІІ від 03.07.2018 р. - 28.08.2018 р. (з 2014 р.), а відповідальність боржника, яку було встановлено абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», введено в дію лише з 28 серпня 2018 р. Отже, позивач (боржник) не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю сплати аліментів;

- виконавчий лист від 27.05.2014 р. № 524/4701/147-ц був пред`явлений ОСОБА_2 до виконання 20 листопада 2018 р., отже, державний виконавець міг обрахувати заборгованість за будь-який період із визначених ч. 14 ст. 71 вказаного Закону, починаючи з 20 листопада 2018 р., у тому числі, за три роки. Проте станом на дату складання розрахунку та дату винесення постанови від 12.12.2019 р. минув лише 1 рік, отже, підстави для застосування штрафу згідно з абз. 3 ч. 14 ст. 71 вказаного Закону були відсутні;

- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. (набрало законної сили 9 грудня 2019 р.) у справі № 420/6218/19 був задоволений позов ОСОБА_1 та скасовано аналогічну постанову державного виконавця Чумаченко К.В. від 09.10.2019 р. про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 57735826.

10.02.2020 року третьою особою до суду подано відзив на позовну заяву, в якому остання просить, зокрема, у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.53-88), без доказів надіслання або вручення сторонам.

При цьому, суд звертає увагу третьої особи на те, що, по-перше, згідно з ч. 1 ст. 162 КАС України «Відзив на позовну заяву (відзив)» у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Отже, відзив на позовну заяву подається відповідачем, а не третьою особою.

По-друге, відповідно до положень ст. 269 КАС України, у справах, визначених, зокрема ст. 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

При цьому, у встановлений ухвалою суду від 29.01.2020 року строк відзив на позовну заяву від відповідача станом на 10.02.2020 року до суду не надійшов, про причини ненадання відзиву у встановлений судом строк відповідач суд не повідомив, заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, не подав.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 травня 2014 року Суворовським районним судом міста Одеси прийнято рішення по справі № 523/4701/14-ц (а.с.68), що набрало законної сили 27 травня 2014 року, яким, зокрема:

- стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сонячне, Жарминського району, Семипалатинської області, (ІПН НОМЕР_1 ), аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, в розмірі по ј частині всіх видів доходу ОСОБА_1 , починаючи з 31.03.2014року, до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

23.11.2018 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57735826 (а.с.26), якою:

- відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 523/4701/14-ц, виданого 14.05.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів доходів ОСОБА_1 , починаючи з 31.03.2014 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

12.12.2019 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко К.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 523/4701/14-ц, виданого 15.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» складено розрахунок по сплаті аліментів (а.с.73), яким постановлено:

- заборгованість по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 523/4701/14-ц, виданого 15.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно, в розмірі по ј частині всіх видів доходу ОСОБА_1 , починаючи з 31.03.2014 року станом на 12.12.2019 року - становить 61460,76 грн.

12.12.2019 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Кариною Володимирівною встановлено, що: боржником вимоги виконавчого документу не виконано; з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу, керуючись ч. 14 ст. 71 Закону, п. 8 розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, необхідно накласти штраф, та керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про накладення штрафу, ВП № 57735826 (а.с.29-30), якою:

- за несплату аліментів накладено на боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штраф 50% на користь стягувача у розмірі 30730,38 грн. від загальної суми боргу 61460,76 грн. у зв`язку з несплатою аліментів з 31.03.2014 року.

Не погоджуючись з постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Карини Володимирівни від 12.12.2019 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 57735826, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року № 2475-VIII, який вступив в дію з 28.08.2018 року, статтю 71 Закону доповнено частиною 14 абзац третій якої передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Стаття 58 Конституції України регламентує, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Також слід звернути увагу на п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно якого в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Застосовуючи вказані положення законодавства та рішення Конституційного Суду України, суд вважає, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 31.03.2014 року станом на 12.12.2019 року, а відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018 року, тому, з урахуванням ст. 58 Конституції України, на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.

У контексті викладеного суд вважає, що застосування до боржників штрафу, з урахуванням внесених змін у Закон України «Про виконавче провадження», можливо лише до заборгованості, яка виникає після 28.08.2018 року.

Отже, накладення штрафу в межах спірних правовідносин, які склалися в даній справі, передбаченого ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», є неможливим, оскільки це суперечить принципу, закріпленому в статті 58 Конституції України.

Також суд з цього приводу вважає за необхідне навести рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 року у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства, де у пункті 49 зазначено, що: «право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».

Отже, у межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.

Вказані висновки суду відповідають ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2019 року по справі № 620/655/19 (адміністративне провадження № К/9901/19664/19).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем та третьою особою суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Також, як зазначено вище, у встановлений ухвалою суду від 29.01.2020 року строк відзив на позовну заяву від відповідача станом на 10.02.2020 року до суду не надійшов.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно

суд дійшов висновку, що:

- оскаржена постанова від 12.12.2019 року ВП № 57735826 про накладення штрафу прийнята відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому ця постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № ПН2106 від 23 грудня 2019 року щодо сплати судового збору за подання даного позову на суму 768,40 грн. (а.с.12)

Відповідно, стягненню з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст. ст. 139, 159, 162, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: вул. 1-А Сортувальна, 36Г, м. Одеса, 65102; ідентифікаційний код юридичної особи: 41405290), третя особа - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Карини Володимирівни про накладення штрафу від 12.12.2019 року ВП № 57735826.

Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду можуть бути подані в поряду, передбаченому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.Г. Цховребова

.