Рішення № 87549753, 11.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/1698/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної Прикордонної Служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кінологічного навчального центру Державної Прикордонної Служби України, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (01.08.2019) компенсації за не отримане речове майно; 2) стягнути із Кінологічного навчального центру Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2019 р. по 21.10.2019 у сумі 30842,37 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 р. №44. Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Кінологічного навчального центру Державної Прикордонної Служби України №160 о/с від 31.07.2019 р. його звільнено зі військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте станом на дату звільнення повного розрахунку проведено не було, зокрема, не виплачено компенсацію за неотримане речове майно. Зазначені виплати відповідач здійснив тільки 21 жовтня 2019 року. З огляду на вищенаведене вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, тобто до 21.10.2019 р.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

24 грудня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов №14/4197 від 18.12.2019 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що виплата грошової компенсації Кінологічним навчальним центром проводиться в порядку черговості по мірі надходження бюджетних асигнувань на виплату такої. Вважає, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу, а тому норми законодавства про працю на військовослужбовців не поширюються, а тому вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок під час звільнення, не може бути задоволена. Грошова компенсація за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а її виплата здійснюється особі, звільненій з військової служби, а відтак не підпадає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

08 січня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої вважає безпідставними твердження відповідача щодо непоширення на військовослужбовців норм ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки норми зазначеного законодавчого акту не підлягають застосуванню до сказаної категорії осіб тільки в частині визначення порядку та умов оплати праці, а не затримки розрахунків при звільненні. Такі питання не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому до них повинні застосовуватися загальні норми. Також звертає увагу суду на помилковість тверджень відповідача про неможливість вирішення питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні у зв`язку з неможливість наперед передбачити такі, оскільки керівництво Кінологічного навчального центру дізналося про його звільнення ще в травні 2019 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що старший прапорщик ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – начальника 1 вогневої групи відділення станкових протитанкових гранатометів протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування.

31 липня 2019 року ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби по закінченню контракту подав заступнику начальника протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування рапорт щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 (арк. спр. 13).

Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України (далі – Кінологічний навчальний центр) №161-ОС від 01 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії – начальника 1 вогневої групи відділення станкових протитанкових гранатометів протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування, у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас наказом начальника Кінологічного навчального центру від 31.07.2019 р. №160-ОС за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (арк. спр. 12).

Станом на день звільнення – 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 не виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. Дана обставина сторонами справи не оспорюється.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії банківської виписки по картковому рахунку, 21 жовтня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в сумі 22639,92 грн. (акр. спр. 14).

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна при звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі – Закон).

Ст. 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 9-1 Закону регламентує продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців. Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Так, п.п. 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, законом передбачено право військовослужбовців у разі звільнення з військової служби на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Наявність у ОСОБА_1 такого права сторонами не заперечується та не є предметом спору.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу несвоєчасної, на думку позивача, виплати йому вказаної грошової компенсації у зв`язку з чим заявлена вимоги про стягнення з роботодавця санкцій, передбачених ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Нормами п. 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009 р. (далі – Положення) передбачено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Відповідно до п. 293 Положення, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Таким чином, законодавчі норми встановлюють обов`язок роботодавця – органу Держприкордонслужби розрахуватися з особою, звільненою з військової служби, за всіма видами належного їй на день звільнення забезпечення, в тому числі речового. Така норма є імперативною, а вказаний обов`язок – безумовний.

З огляду на що суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 , не оскарживши наказ про виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, фактично погодився з проведеним неповним розрахунком. Норми п. 293 Положення не пов`язують обов`язок органу Держприкордонслужби провести повний розрахунок за всіма видами забезпечення з особою, що звільняється, з будь-якими умовами чи обставинами, та не звільняють від виконання такого у разі не оскарження особою відповідного наказу.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначений обов`язок Кінологічний навчальний центр не виконав, оскільки грошова компенсація вартості за неотримане речове майно була перерахована ОСОБА_1 тільки 21 жовтня 2019 р.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Не виплату ОСОБА_1 суми компенсації вартості за неотримане речове майно в день звільнення відповідач пояснює тим, що виплата такої проводиться в порядку черговості по мірі надходження на відповідні рахунки бюджетних асигнувань.

Слід зазначити, що ні Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби.

Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17.

Більше того, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку щодо необхідності застосування норм ст. 117 Кодексу законів про працю України у правовідносинах з приводу несвоєчасного розрахунку при звільненні саме військовослужбовців, що спростовує доводи відповідача про непоширення таких на спір в даній адміністративній справі.

Відповідальність роботодавця за час затримки розрахунку при звільненій працівника визначена Кодексом законів про працю (далі – КЗпП України), зокрема нормами ст. 117.

Так, вказаною статтею встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про невиконання відповідачем у встановлені законом строки обов`язку щодо проведення повного розрахунку з особою, що звільняється з роботи, до нього підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Такий висновок суду відповідає також змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок №100).

Абз. 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, враховуючи надану відповідачем довідку військової частини 2448 №711 від 01.08.19 р. (арк. спр. 15), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період червень – липень 2019 року становила – 380,77 грн. (11613,60 + 11613,60 / 61).

Відтак, загальна сума середнього заробітку за період затримки розрахунку, тобто за період з 01.08.2019 р. по 21.10.2019 року, що підлягає стягненню, становить 30842,37грн. (380,77 грн. х 81 днів).

Нормами п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р. (далі – Порядок), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

П. 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно п. 4 порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до п. 5 Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, оскільки належна до виплати під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку поширюється також і на такі виплати.

Жодних заперечень щодо позовної вимоги в цій частині відповідач не заявляє.

Несвоєчасна виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Кінологічного навчального центру Державної Прикордонної Служби України (місцезнаходження: вул. Львівська, буд. 166, м. Великі Мости, Сокальський район, Львівська область, 80074, код ЄДРПОУ – 14321498) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (01.08.2019) компенсації за не отримане речове майно.

3. Стягнути з Кінологічного навчального центру Державної Прикордонної Служби України (місцезнаходження: вул. Львівська, буд. 166, м. Великі Мости, Сокальський район, Львівська область, 80074, код ЄДРПОУ – 14321498) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2019 р. по 21.10.2019 р. у сумі 30842,37 грн. (Тридцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 37 коп.) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін