Ухвала суду № 87549644, 11.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 лютого 2020 року Справа 160/1441/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 26539,26 грн відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видану 14.11.2019 року видану начальником Кам`янського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області О. Єфіменко про сплату коштів на користь Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої зазначеної статті в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

В своєму адміністративному позові позивач визначив відповідачем «Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а».

Як зазначено судом вище, предметом заявленого до розгляду спору є правомірність вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 26539,26 грн від 14.11.2019 року №Ф-281202-55.

До матеріалів позову позивачем було надано вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 14.11.2019 року №Ф-281202-55, видану саме Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, якою зобов`язано сплатити позивача суму недоїмки у розмірі 26539,26 грн.

Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, а також суд не може дійти висновку до кого позивач звертає свої позовні вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та/або суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а також його копії для направлення відповідачу у справі.

Водночас, за приписами пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення вищенаведеної норми позивачем в позовній заяві не було зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача у справі та третьої особи.

Крім того, з матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем всупереч вищенаведених приписів не було зазначено власну електронну адресу, а також офіційну електронну адресу відповідача та третьої, або не вказано, що така відсутня чи невідома.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов із зазначенням відповідних відомостей згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а також його копії для направлення учасникам справи.

За положеннями частини 1 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Водночас, пунктом 8 частини 1 статті 160 передбачено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив, що позивачем в порушення наведеної норми не надано додатку №8 зазначеного у позовній заяві, а саме: оригіналу квитанції про сплату судового збору, що підтверджується Актом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 №116.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яку подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року становить 2 102,00 гривні.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за подання цього адміністративного позову у розмірі 840,80 грн. (26539,26 грн х 1% = 265,39 грн, проте підлягає сплаті не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989253, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364 або надати до суду додаток №8, який зазначений у позовній заяві, а саме: оригінал квитанції про сплату судового збору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 наведеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дія зазначеного Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2464-VI ).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.

Разом з тим, положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному та/або судовому порядку. При цьому, оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI.

Наведена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.08.2019 №480/106/19 (провадження №К/9901/16500/19).

За положеннями частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До суду позивачем не надано доказів оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2019 №Ф-281202-55 в адміністративному порядку, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивач мав звернутися до суду з адміністративним позовом у 10-денний строк з дня отримання вказаної вимоги.

В адміністративному позові зазначено, що вказану вимогу позивач отримав лише наприкінці грудня, при цьому до матеріалів справи доказів отримання вимоги надано не було. Отже, суд не може встановити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи, що позов до суду надійшов 06.02.2020, суд зазначає, що адміністративний позов поданий позивачем до суду з пропуском строку, встановленого частиною 3 статті 122 КАС України.

В той же час, згідно з положеннями частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, яка містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, третьої особи у справі та із зазначенням відомостей про власну офіційну електронну адресу, офіційну електронну адресу відповідача та третьої особи, або про їх відсутність чи інформацію, що такі невідомі, у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а також його копії для направлення учасникам справи.

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;

- додатку №8 зазначеного у позовній заяві, а саме: оригіналу квитанції про сплату судового збору або доказів сплати судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України.

Керуючись статтями 120, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно