Рішення № 87549638, 07.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року Справа № 160/11752/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Державної фіскальної служби України, відповідача 2 Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Державної фіскальної служби України, відповідача 2 Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/2741/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 22.05.2019 по 29.10.2019 в сумі 103023,9 грн. (сто три тисячі двадцять три гривні 90 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виконання відповідачем судового рішення про поновлення його на посаді, зазначаючи що:

- рішення суду про поновлення позивача на посаді фактично виконане 30.10.2019 року, тому період з 22.05.2019 року по 29.10.2019 року є часом затримки в поновленні на посаді згідно з рішенням суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19;

- для розрахунку грошового забезпечення за час затримки поновлення на роботі необхідно брати одноденний розмір грошового забезпечення в сумі 639,90 грн.

На думку позивача, відповідні дії відповідачів щодо невиплати грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

03.12.2019 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду уточнений адміністративний позов, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та ДФС України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 160/2741/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 22.05.2019 по 29.10.2019 в сумі 103023,9 грн. (сто три тисячі двадцять три гривні 90 коп.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.12.2019 року від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому ДФС України позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- наказ про поновлення позивача виданий на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2019 року, тобто саме з цієї дати можливо стверджувати про вчинені позивачем дії, які свідчать про волевиявлення позивача щодо поновлення на роботі;

- рішенням суду у справі № 160/2741/19 стягнуто з відповідача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з розрахунку 426,60 грн. за один календарний день, а тому вимога про стягнення 639,90 грн. за один календарний день є завищеною;

- датою поновлення позивача на посаді є дата видання наказу ДФС України від 07.10.2019 року №1589-о. Те, що позивач не приступив до виконання своїх обов`язків раніше ніж 30.10.2019 року не залежало від волі відповідача.

09.01.2020 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що на момент подання відзиву по даній справі, рішення суду касаційної інстанції у справі № 160/2741/19 не прийнято.

13.01.2020 року позивачем надано відповідь на відзив Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій зазначено, що обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення на посаді виникає відразу після проголошення рішення суду незалежно від того чи буде дане рішення суду оскаржуватись.

02.01.2020 року позивачем надано відповідь на відзив ДФС України, в якій додаткового до попередньої відповіді на відзив зазначено, що рішенням суду у справі №160/2741/19 стягнуто з відповідача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з розрахунку саме 639,90 грн. Будь-яких повідомлень на телефон, поштову адресу чи адресу електронної пошти про виконання рішення суду та можливості приступити до роботи від відповідачів до 30.10.2019 року позивачеві не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 Вадимович наказом Державної фіскальної служби України № 2673-о від 03.11.2017 року «Про призначення працівників податкової міліції» призначений 06.11.2017 року на посаду заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Наказом Державної фіскальної служби України від 04.03.2019 року № 55-ос полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-110084), заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення.

Не погоджуючись з наказом від 04.03.2019 року № 55-ос про звільнення зі служби, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про його оскарження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19 позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. Державної фіскальної служби України Власов О.С. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді – задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 року № 55-о про звільнення з 04.03.2019 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (М-110084) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів) при відсутності можливості подальшого використання на службі пункту 64 Положення;

- поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;

- стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2019 року по 21.05.2019 року включно у розмірі 33 274,80 грн. (тридцять три тисячі двісті сімдесят чотири гривні 80 копійок);

- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за місяць.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 року апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 160/2741/19 залишено без змін.

Враховуючи викладене, обставини, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи, а тому воно має преюдиційне значення.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі №160/2741/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - в.о. Державної фіскальної служби України Власов О.С., про визнати протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Наказом ДФС України від 07.10.2019 року №1589-о «Про виконання рішення суду» скасовано наказ ДФС України від 04.03.2019 року № 55-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на службі на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року №1284-о «Про оголошення наказу» наказано вважати ОСОБА_1 поновленим на службі та посаді.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що рішення суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19 підлягало негайному виконанню, але фактично позивача було поновлено лише 30.10.2019 року, у зв`язку з чим за період з 22.05.2019 року по 29.10.2019 року позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обовязковим до виконання.

Принцип обовязковості судових рішень закріплений і в ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обовязковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, відповідно до положень частини другої ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною пятою ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийнятя органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19 допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за місяць.

З метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19 позивачем було отримано виконавчий лист та направлено його разом із заявою про примусове виконання рішення суду до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 22.05.2019 року, що підтверджується копією заяви та накладною 4906903611352 "Укрпошти експрес", які містяться в матеріалах справи.

З метою поновлення на посаді, 27.05.2019 року ОСОБА_2 звертався до в.о. голови ДФС України Власова О.С. із заявою про поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.03.2019 року по 21.05.2019 року включно у розмірі 33 274,80 грн. згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19.

16.07.2019 року ДФС України листом за вих. №5867/С/99-99-04-06-14 від 16.07.2019 року повідомило позивача, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19 оскаржується в Третьому апеляційному адміністративному суді, а тому підстав для задоволення заяви позивача на момент звернення не має.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснювались заходи щодо негайного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте відповідачами негайно та в добровільному порядку зазначене рішення суду не виконувалось з посиланням на його оскарження в апеляційній інстанції.

Наказ «Про виконання рішення суду», яким скасовано наказ №55-о від 04.03.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ДФС України було прийнято лише 07.10.2019 року.

Супровідним листом від 16.10.2019 року на адресу позивача направлено повідомлення про прибуття до відділу проходження служби у податковій міліції управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Дніпропетровській області для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.

30.10.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області фактично поновлено позивача на посаді з виданням наказу №1284-о «Про оголошення наказу».

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.7 ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-435цс15.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15 вбачається, що виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття затримка, як зволікання, проволока, за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 25.07.2019 року у справі №360/3630/18.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З огляду на викладене, судом встановлено, що саме на роботодавця покладено обов`язок своєчасного поновлення позивача на посаді та обов`язок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у випадку несвоєчасного поновлення на посаді.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/2741/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 22.05.2019 року по 29.10.2019 року.

Стосовно спору між сторонами про суму розрахунку за один календарний день, то суд зазначає, що при вирішенні цього питання виходить зі встановленої суми грошового забезпечення позивача за один календарний день, розрахованою Дніпропетровськоим окружним адміністративним судом у справі №160/2741/19 про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку.

Так, судом у справі №160/2741/19 встановлено, що сума грошового забезпечення позивача за один календарний день складає 639,90 грн.

Доказів на спростування вказаної суми відповідачами не надано.

Обставини, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи, воно має преюдиційне значення.

Кількість календарних днів затримки поновлення на посаді з 22.05.2019 по 29.10.2019 (включно) складає: у травні - 10, червні - 30, липні - 31, серпні - 31, вересні - 30, жовтні - 29, а всього 161 календарних днів, тому сума грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає 639,90 грн. х 161 календарних днів = 103023,9 грн.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем заявлено правильно розраховану суму до стягнення у розмірі 103023,90 грн. з розрахунку грошового забезпечення за один календарний день в сумі 639,90 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська пл. буд.8; код ЄДРПОУ 39232197), відповідача 2 Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17 А; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошового забезпечення – задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/2741/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 22 травня 2019 по 29 жовтня 2019 в сумі 103023,90 грн. (сто три тисячі двадцять три гривні 90 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно