Ухвала суду № 875494, 11.07.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

         Справа № 22а – 187/07                                                                                                               Головуючий суддя у 1

          Категорія статобліку – 23                                                                                                          інстанції –В.Г. Серкіз

 (справа №13/475/06-АП)

 УХВАЛА

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              11 липня  2007 року                                                           м. Дніпропетровськ

             Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  суді–  Проценко О.А.,

суддів                     –  Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

            при секретарі:  Серьогіній О.В.,

за участі представників:

 позивача – Буйний А.О.

 відповідача– Ременюк О.М., Лось Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Пологівської  міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області

на постанову  господарського суду Запорізького області від 13.03.2007 року по справі №13/475/06–АП

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Платан-агро», м. Запоріжжя до:  Пологівської  міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

13.03.2007р господарським судом Запорізької області розглянуто позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Платан-агро» (далі по тексту - ТОВ «Платан-агро»)  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області (далі по тексту - Пологівська МДПІ) №0000592301/0 від 19.06.2006р.,  №0000592301/1 від 30.08.2006р. та №0000592301/2 від 27.09.2006р. 

За результатами розгляду справи винесена постанова, якою  адміністративний позов задоволено повністю, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Пологівської МДПІ №0000592301/0 від 19.06.2006р., №0000592301/1 від 30.08.2006р., №0000592301/2 від 27.09.2006р. При цьому суд першої інстанції посилаючись на п.п. 7.4.1 - 7.4.5, 7.5.1., пп.. 7.7.1., пп.. 7.7.3  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість” дійшов висновку про те,  що первинні бухгалтерські документи позивача підтверджують сплату позивачем ПДВ за проведені господарські операції, податкові накладні відповідають вимога податкового законодавства, контрагент позивача включив до податкових декларацій відповідні податкові зобов’язання, позивачем було додержано встановлений законом порядок формування податкового кредиту, на час проведення відповідачем перевірки не було встановлено порушень з боку позивача порядку заповнення первинних документів при здійснені господарських операцій з контрагентами позивача, зазначені в акті відповідача угоди на момент перевірки відповідають вимогам чинного законодавства та не визнані судом недійсними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач - Пологівська МДПІ оскаржує постанову від 13.03.2007р. по даній справі  в апеляційному порядку.  В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, а саме: норми Закону України «Про податок на додану вартість»; суд не врахував, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до держбюджету, а  позивачем та його контрагентом ці суми податку на додану вартість до держбюджету не були сплачені, тому відповідач просить суд скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007р. по даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені адміністративного позову.

Позивач  - ТОВ «Платан-агро» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції обґрунтоване та законне, просить суд   апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення,  а постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007р. у даній справі - залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи  сторін,  колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пологівською МДПІ з 03.05.2006р. по 31.05.2006р. було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Платан-агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р. В ході перевірки відповідачем було виявлено порушення з боку позивача п.1.8 ст.1.,  пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.7.3, пп 7.7.10 п.7.7 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.02.1999р. №271,  п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004р., п.3.4 ст.3, ст.6 Закону України “Про податок з доходів  фізичних осіб” та п.4 Порядку  надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної  пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035. За результатами перевірки було складено акт №105/23/32814899 від 07.06.2006р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було видане податкове повідомлення-рішення №0000592301/0 від 19.06.2006р.

Не погодившись з висновками відповідача, позивач оскаржив зазначене рішення, але скарга не була задоволена;  відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення – рішення: №0000592301/1 від 30.08.2006р. та №0000592301/2 від 27.09.2006р.

Під час розгляду даної справи  судом було встановлено, що позивач в перевіреному періоді здійснював діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції та її продажу, при цьому позивач використовував спеціальний пільговий режим з оподаткування податком на додану вартість, визначений п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» , відповідно до якого позивач не сплачував до бюджету ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, а залишав у своєму

розпорядження, акумулював на спеціальному банківському рахунку  та повинен був використовувати  дані кошти виключно на придбання матеріально-технічних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем  у податковій декларації з ПДВ за грудень 2005р. було заявлено до відшкодування з бюджету у рахунок зменшення податкових зобов’язань  з ПДВ податок у сумі 50000,0 грн., контрагент позивача – ТОВ «Платан» за даними податкових декларацій з ПДВ у жовтні-грудні 2005р. зазначило наступні податкові зобов’язання  по угодах з позивачем:

- вересень 2005р. – загальна сума податкового зобов’язання з ПДВ 735052грн., загальна сума податкового кредиту 735052грн.

- жовтень 2005р. - загальна сума податкового зобов’язання з ПДВ 407616грн., загальна сума податкового кредиту 407616грн.;

- листопад 2005р. - загальна сума податкового зобов’язання з ПДВ 434161грн., загальна сума податкового кредиту 434161грн.

- грудень 2005р. - загальна сума податкового зобов’язання з ПДВ 92757грн., загальна сума податкового кредиту 92757грн.

Судом також встановлено, що операція з купівлі-продажу ТОВ “Платан-агро” у ТОВ “Платан” сільськогосподарської продукції, здійснена на елеваторі ЗАТ “Гайчур-Агро” шляхом переоформлення складської квитанції на підставі листа, наданого ТОВ “Платан”, не визнана недійсною і відповідає вимогам чинного цивільного законодавства. Платіжні документи підтверджують сплату позивачем ПДВ у складі вартості придбаної сільськогосподарської продукції за цією угодою, податкові накладні відповідають вимогам податкового законодавства, а контрагент позивача за цією угодою включив відповідні податкові зобов’язання до податкових декларацій. Таким чином, висновок зроблено судом на підставі письмових доказів, які містяться в матеріалах справи.

Обгрунтованими є посилання суду першої інстанції на вимоги підпунктів 7.4.1 -7.4.5  п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими   податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені  (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків введення в єксплуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За правилами пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 цього ж закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності — зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3. п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Враховуючи вищезазначене колегія судді  приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив обставини які мають суттєве значення для вирішення даної справи, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем

у даному випадку було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту, дані, наведені у деклараціях позивача, відповідають даним бухгалтерського обліку позивача та даним книг податкового обліку, та про те, що під час проведення перевірки не було встановлено порушень порядку заповнення первинних документів позивачем при здійсненні господарських операцій з контрагентами, угоди позивача з контрагентами на момент проведення перевірки відповідають чинному законодавству та не визнані судом недійсними, тому висновки господарського суду про незаконність оскаржуваних повідомлень –рішень відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним постанову суду від 13.03.2007 року залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                        УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову  господарського суду Запорізького області від 13.03.2007р. по справі №13/475/06-АП  залишити без задоволення.

Постанову  господарського суду Запорізького області від від 13.03.2007р. по справі №13/475/06-АП  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів:

головуючий суддя                                                                             О.А. Проценко

судді:                                                                                                  А.О.Коршун

                                                                                                            Л.П. Туркіна