Ухвала суду № 87547780, 28.08.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27606/13-ц

Провадження № 4-с/761/194/2019

УХВАЛА

28 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Мальцева Д.О.

за участю секретаря Чугаєва І.В.

представник заінтересованої особи Юхименко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. на дії приватного виконавця та скасування постанови про арешт майна боржника

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - скаржник) звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (далі по тексту - виконавець), відповідно до якої просив визнати незаконними дії приватного виконавця у виконавчого провадженні № 58491809 під час винесення постанови про арешт майа боржника від 24.05.2019 та постанови від 28.05.2019 про опис та арешт майна боржника.

Скарга обґрунтована тим, що оскаржувані постанови винесені виконавцем без достатніх на те правових підстав, оскільки скаржник під час опису квартири не був присутній та не був повідомлений належним чином про те, що приватний виконавець збирається описувати квартиру. Крім того, винесення оскаржуваних постанов було передчасним, оскільки винесені виконавцем до виявлення конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах. За таких обставин, боржник вважає такі приватного виконавця незаконними, а постанови такими, що винесені всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з цим, постанови мають бути скасовані.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник приватного виконавця в судовому засіданні заперечував проти скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказав, що у скаржника відсутні докази щодо того, що приватний виконавець не оглядав квартиру останнього та не описував. Крім того, твердження скаржника про те, що винесені постанови є передчасними, також не відповідають дійсності, оскільки виконавцем вчинялись дії щодо виявлення іншого майна, на яке можливо накласти арешт. Зокрема, виконавцем направлялись постанови до банківських установ, проте постанови повертались без виконання, оскільки у боржника або були відсутні рахунки в банках, або коштів було недостатньо для погашення заборгованості. Іншого майна, на яке можливо було звернути стягнення, виконавцем не встановлено. Крім того, накладення арешту на нерухоме майно боржника виконавець також вважає співмірним заходом забезпечення виконання рішення суду, оскільки борг, який підлягає до стягнення з боржника, становить 3 896 772, 85 грн., в той час коли вартість нерухомого майна, на яке виконавцем накладено арешт є меншою та становить 2 450 881,00 грн. В задоволенні скарги просив відмовити, оскільки дії приватного виконавця є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

В силу положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вирішив продовжити розгляд справи за відсутності скаржника.

Суд, заслухавши пояснення представника приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться і в ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні встановлено, що 04.09.2014 Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 761/27606/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 215 286, 75 доларів США, що еквівалентно 972 176, 38 грн. та пеню у розмірі 500 000, 00 грн.

26.02.2019 стягувачем, ТОВ «ОТП Факторинг України», виконавчий лист вкотре було пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Тялявського Анатолія Миколайовича.

26.02.2019 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №58491809 та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації. Копія постанови надіслана учасникам виконавчого провадження.

26.02.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника в межах суми звернення 3 896 772, 85 грн. Копія постанови надіслана учасникам виконавчого провадження.

26.02.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до відповідних банківських установ для виконання. Копія постанови надіслана учасникам виконавчого провадження.

Крім того, 26.02.2019 приватним виконавцем було зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо отримання відомостей про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, їх останнє місце роботи та інформації про отримання пенсії боржником.

З наданих відповідей вбачається, що останнє місце роботи боржника ОСББ «Еней», відомості про отримання пенсії відсутні.

З відповіді від 27.02.2019, наданої ДФС України на запит приватного виконавця від 26.02.2019 вбачається, що боржник отримував дохід у звітному періоді, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває, тому відсутня інформація про номери рахунків, відкритих юридичними та фізичними особами та/або ФОП щодо боржника.

Згідно відповідей ПАТ «Укрексімбанк», АТ «Сбербанк», ПАТ «Укргазбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Універсалбанк», АТ «Альфа-банк», АТ «ПУМБ», АТ «Уксиббанк» боржник не має відкритих рахунків у вказаних банківських установах або не є їх клієнтом.

Відповідно до відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 12.04.2019, Банком накладено арешт на рахунки боржника, проте залишку коштів на рахунку недостатньо для виконання постанови.

Відповідно до листа ПАТ «Державний ощадний банк України» накладено арешт на грошові кошти боржника, залишок коштів становить 326, 36 грн.

Крім того, з відповіді, наданої Територіальним сервісним центром МВС України в м. Києві № 8041, наданої 27.03.2019 на запит державного виконавця від 20.03.2019, вбачається, що згідно даних АІС «Автомобіль» м. Києва станом на 27.03.2019 за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З врахуванням наведеного, виконавцем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо розшуку та виявлення іншого, крім нерухомого, майна (коштів), на яке можливо було б звернути стягнення.

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М., складена Міністерством юстиції Україна на підставі скарги ОСОБА_1 від 16.04.2019 щодо стягнення винагороди приватного виконавця.

Відповідно до вказаної Довідки у вказаній частині порушень з боку приватного виконавця встановлено не було.

Крім того, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_3 .

24.05.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме наклепано арешт на майно - квартиру АДРЕСА_3 . Копія постанови надіслана учасникам виконавчого провадження.

28.05.2019 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої було описано вказану квартиру та накладено на неї арешт. Копія постанови надіслана учасникам виконавчого провадження.

Опис проведено у відсутність боржника та за участю представників, в тому числі, ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Так, згідно ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Положеннями ч. 5 ст. 56 Закону, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку виконавця повідомляти боржника про намір здійснити опис та арешт майна, виконавець зобов`язаний лише надати копію постанови про опис та арешт майна (коштів) сторонам виконавчого провадження.

Не вбачається з положень Закону також обов`язку виконавця щодо проведення опису та арешту майна безпосередньо в присутності боржника.

Доказів того, що приватний виконавець не був безпосередньо присутній під час опису та арешту майна також до матеріалів справи не надано.

Крім того, постановою від 06.06.2019 приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у справі та з метою проведення оцінки зазначеного нерухомого майна.

Копія постанови надіслана учасникам виконавчого провадження.

Відповідно до Звіту за результатами проведення незалежної оцінки вартості житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , складеного 18.06.2019 ТОВ «Приватна експертна служба», вартість майна станом на дату оцінки становить 2 450 881, 00 грн.

При цьому, до стягнення, у відповідності до виконавчого листа, із скаржника на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягала заборгованість у сумі 3 896 772, 85 грн.

05.07.2019 приватним виконавцем зроблено заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна.

З врахуванням наведеного, в судовому засіданні не підтвердилась також і та обставина, що виконавцем всупереч вимог чинного законодавства здійснено опис та арештовано майно на суму, яка не є співмірною сумі заборгованості, що підлягає до стягнення з боржника.

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка від 11.07.2019, складена Міністерством юстиції України за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М., на підставі скарги ОСОБА_1 від 13.06.2019 щодо того, що приватний виконавець намагався потрапити до квартири боржника без попередження та незважаючи на відсутність боржника.

Відповідно до вказаної Довідки порушень з приводу того, що боржника не було повідомлено про проведення опису та арешту майна не виявлено, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачено такого обов`язку у виконавця.

Відтак, в судовому засіданні не було встановлено, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича носять протиправний характер, а оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 24.05.2019 та постанова від 28.05.2019 про опис та арешт майна боржника винесена всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», що потягло за собою порушення прав скаржника.

За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. на дії приватного виконавця, скасування постанови про арешт майна боржник від 24.05.2019р. та постанови про арешт майна боржника від 28.05.2019р. - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Дата складання повного тексту ухвали - 02.09.2019

Суддя: