Ухвала суду № 87542336, 11.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 Справа №607/8062/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Федчишина О.Г.

захисника адвоката Кондрацького І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010000149 від 12 січня 2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження із матеріалами за №12019210010000149 від 12 січня 2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить застосувати до свідка ОСОБА_2 привід в наступне судове засідання, а також просить накласти на потерпілого ОСОБА_3 грошове стягнення у відповідності до ст.139 КПК України, оскільки вони не з`явилися у судове засідання з невідомих суду на те причин, хоча про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними розписками про отримання ними повісток про виклик до суду.

Інші учасники судового розгляду не заперечили щодо заявлених прокурором клопотань та застосування приводу до свідка ОСОБА_2 та накладення грошового стягнення на потерпілого ОСОБА_3 .

Заслухавши клопотання прокурора, думку інших учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про доцільність постановлення ухвали про привід свідка та накладення грошового стягнення на потерпілого з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.327 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 139 КПК України якщо свідок, який був встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив причини свого неприбуття до нього може бути застосовано примусовий привід.

У відповідності до ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається, зокрема, під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали. Привід може бути застосований до свідка.

Згідно ч. 2 ст. 142 КПК України під час судового провадження клопотання про здійснення приводу розглядається негайно після його ініціювання.

Відповідно до ст. 143 КПК України виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів Національної поліції. Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято судом, зобов`язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

Окрім цього відповідно до ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КПК України якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.

Згідно ч. 2 ст. 144 КПК України грошове стягнення накладається під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Відповідно до ч. 2 ст. 146 КПК України під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

Таким чином суд вважає, що причини неявки свідка ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 в судове засідання у даному кримінальному провадженні не є поважними, оскільки від останніх повідомлень про поважність причин їх неприбуття до суду не надходило, натомість в матеріалах кримінального провадження містяться розписки з їх особистими підписами, які свідчать про те, що свідок ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3 повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що свідок ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, не з`явилися до зали судових засідань, та не повідомили причини неприбуття, суд приходить до переконання про необхідність відкладення судового розгляду та задоволення клопотань прокурора щодо застосування приводу до свідка ОСОБА_2 та накладення грошового стягнення на потерпілого ОСОБА_3 , розмір якого визначити у відповідності до ч. 1 ст. 139 КПК України, а саме 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того під час розгляду в судовому засіданні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, прокурор зазначив, що слід продовжити застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном до двох місяців, оскільки строк вказаного запобіжного заходу обвинуваченому закінчується та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики, які існували під час обрання та продовження запобіжного заходу останньому, не зменшились. Зокрема, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, а тому з огляду на санкцію статтей обвинувачення, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, також може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз з метою схиляння їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі в кримінальному провадженні, крім цього ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки вчинив кримінальні правопорушення, за які на даний час притягується до кримінальної відповідальності, під час іспитового строку, а тому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченого – адвокат Кондрацький І.М. заперечив щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість просить змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та враховуючи думку прокурора, який вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили щодо продовження обвинуваченому зазначеного запобіжного заходу та захисник клопоче про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або зменшення розміру застави, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника слід відмовити за безпідставністюта продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до двох місяців з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому останньому неодноразово продовжувався через наявність ризиків, які продовжували існувати, зокрема 02 січня 2020 року строк зазначеного запобіжного заходу було продовжено до 23 лютого 2020 року.

При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зміни раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, домашнього арешту, або ж для зменшення розміру застави, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

При цьому суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України. Ризики, визначені в ухвалах суду про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , а також про продовження строку тримання під вартою, на даний час не зменшились, зокрема, ОСОБА_1 з огляду на санкцію статтей обвинувачення, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою схиляння їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі в кримінальному провадженні. Крім цього ОСОБА_1 , будучи раніше судимий за вчинення умисних злочинів, вчинив кримінальні правопорушення, за які на даний час притягується до кримінальної відповідальності, під час іспитового строку, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання і при обставинах вчинення злочину, про підвищену його суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити й інше кримінальне правопорушення, про що також свідчить той факт, що ОСОБА_1 після зміни відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, порушивши його умови, продовжив свою злочинну діяльність, вчинивши інші кримінальні правопорушення. Таким чином менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Кондрацького І.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або зменшення розміру застави слід відмовити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до двох місяців.

Керуючись ст. ст. 139, 140, 142-144, 146, 147, 318, 325, 327, 331, 336, 376 КПК України, главою 18 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010000149 від 12 січня 2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, відкласти на 14 год. 15 хв. 26 лютого 2020 року.

Клопотання прокурора про привід свідка та накладення грошового стягнення на потерпілого – задовольнити.

Доставити приводом в судове засідання на 14 год. 15 хв. 26 лютого 2020 року в приміщення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області свідка:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , грошове стягнення в сумі 1051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) на користь держави.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Кондрацького І.М. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на домашній арешт або зменшення розміру застави – відмовити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_1 терміном до двох місяців, тобто до 10 квітня 2020 року.

Копію ухвали направити начальнику Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області для виконання та військовому прокурору Тернопільського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України Федчишину О.Г. для контролю – в частині приводу свідка.

Копію ухвали надіслати потерпілому ОСОБА_3 в частині накладення грошового стягнення та роз`яснити йому положення ч.1 ст. 147 КПК України, а саме те, що особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , його захиснику, прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення ОСОБА_1 – в частині продовження строку запобіжного заходу.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо