Ухвала суду № 87542245, 03.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2020 Справа №607/1618/20

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., з участю секретаря судового засідання Костиник О.П., представників Виконавчого комітету Тернопільської міської ради Гірняка В.М., Лукащука В.М., прокурора Легети І.Б. у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, розглянувши клопотання Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 12 грудня 2019 року, ЄУН – 607/28845/19 у кримінальному провадженні №42019211180000107, –

встановив:

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради звернувся з клопотанням від 27.01.2020 року, яке змінено 31.01.2020 року про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 12 грудня 2019 року, ЄУН – 607/28845/19 у кримінальному провадженні №42019211180000107.

У клопотанні вказано: «12.12.2019р. ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбичем В.Л. у справі №607/28845/19 провадження №1-кс/607/15793/2019 було задоволено клопотання прокурора – першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури Легети І.Б. в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019211180000107 від 20.11.2019р., за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України накладено арешт на об`єкт нерухомості за адресою м.Тернопіль, вул. АДРЕСА_1 .Франка АДРЕСА_2 будинок, 3 загальною площею 3151,8кв.м, а саме: приміщення будівлі під літ.А загальною площею:2875,8 кв.м.; приміщення складу під літ.Б загальною площею: 65.9 кв.м.; приміщення пральні під літ.В загальною площею: 77.2 кв.м.; приміщення котельні під літ.Г загальною площею: 80.5 кв.м.; приміщення гаража під літ.Д загальною площею: 52.4 кв.м., що перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради (м. Тернопіль, вул. Листопадова,5, код ЄДРПОУ 34334305), шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування вказаним нерухомим майном, в тому числі заборони проведення реконструкції та інших будівельних робіт, вчинення реєстраційних дій та будь-яких інших дій щодо вказаного майна.

Частиною першою статті 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 13 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» розгляд питання щодо скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 174 КПК. Слідчий суддя скасовує цей захід забезпечення лише у випадку надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи:

1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна;

2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Арештоване вищезгаданою ухвалою майно на підставі ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить на праві комунальної власності Тернопільській міській територіальній громаді. Відповідно до ч. 5 даної статті органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» належать, зокрема, повноваження управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

Відповідно до Положення про оренду комунального майна Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 20 червня 2011 р. № 6/9/14 від імені Тернопільської міської територіальної громади, повноваження орендодавця щодо нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) здійснює виконавчий комітет міської ради (п.1.2.). Від імені Тернопільської міської територіальної громади, повноваження орендодавця окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого майна), здійснює виконавчий комітет міської ради (п.1.4.). Від імені Тернопільської міської територіальної громади, повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів здійснює виконавчий комітет міської ради (п. 1.1).

Вищим Арбітражним Судом України в інформаційному листі від 31.01.2001 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом» наголошено, що оскільки від імені і в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, учасниками у спорах, пов`язаних із захистом права комунальної власності, можуть виступати ради, а також їх виконавчі органи (виконавчі комітети, управління, служби та ін.), за умови, що даний орган має статус юридичної особи і що відповідні повноваження передбачені нормативним актом, який регулює діяльність цього органу (положенням тощо).

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради є окремою юридичною особою (Код ЄДРПОУ: 04058344).

Велика Палата Верховного Суду в рамках розгляду справи № 202/1452/18, провадження № 14-559цс18 (постанова від 27 березня 2019 року) підтвердила раніше сформовану правову позицію та зазначила, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

З огляду на те, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, а сам арешт порушує права та перешкоджає реалізації покладених на орган місцевого самоврядування повноважень – він наділений правом на звернення до суду з даним клопотанням про скасування арешту майна.

Ознайомившись з текстом ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2019р. у справі №607/28845/19 провадження №1-кс/607/15793/2019 про накладення арешту вважаємо, що вона підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Згідно ст.143 Конституції України територіальні громади міста безпосередньо або через утворювані ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесенні законом до їхньої компетенції.

Ч.1 ст.169 ЦК України передбачає право територіальних громад діяти у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відноси; територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права або обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції встановленої законом.

Згідно ч.3 ст.146 ГК України, приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом:

- купівлі – продажу об`єктів приватизації на аукціоні;

- викупу об`єктів приватизації.

Зазначені правовідносини регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.5 Закону до об`єктів малої приватизації належать: єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації.

Згідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону, приватизація державного або комунального майна здійснюється, серед іншого, і шляхом викупу об`єктів приватизації.

Порядок приватизації об`єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду врегульовано ст.18 Закону. Орендар отримує право на приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконуються умови, передбачені ч.2 ст.18 Закону, а саме:

- орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна,

- орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу.

- невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди,

- здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності,

- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати,

- договір оренди є чинним на момент приватизації.

Згідно ч.3 ст.18 Закону, орендар, який виконав умови передбачені ч.2 цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Об`єкт, який є предметом арешту у даній справі, перебуває в оренді ТОВ «Бонус Медікус». З метою підвищення ефективності використання майна Тернопільської міської територіальної громади Тернопільською міською радою затверджено Концепцію регулювання відносин, пов`язаних з орендою майна Тернопільської міської територіальної громади, затверджену рішенням Тернопільської міської ради від 20 червня 2011 р. № 6/9/14, якою оприділено, зокрема, необхідність в забезпеченні розвитку соціальної інфраструктури шляхом передачі майна Тернопільської міської територіальної громади в оренду і подальшої його приватизації та сприяння приватизації орендованого майна; створення максимально сприятливих умов для приватизації орендованого майна, привабливого інвестиційного клімату для розвитку підприємництва. Вказаними нормами підтверджується право органу місцевого самоврядування на прийняття рішень про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Будь-яких порушень зазначених вимог Закону прокурором не наведено, документально не підтверджено та не відображено в оспорюваній ухвалі слідчого судді. Разом з тим, постановляючи спірну ухвалу слідчий суддя не в повній мірі враховував положення ст.ст.170 - 173 КПК України.

В порушення вимог ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядалось без участі власника майна.

Підстав, за яким суд мав право розглядати клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, в клопотанні не наведено та в оскаржуваній ухвалі не зазначено. Твердження прокурора у клопотанні про його розгляд без повідомлення Тернопільської міської ради та користувача майна - ТОВ «БонусМедікус» «з метою забезпечення арешту майна» в даному випадку жодним чином не обґрунтоване та процесуально не вмотивоване.

Слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду, в порушення вимог ч. 4 ст. 172 КПК України не були витребувані та вивчені матеріали кримінального провадження №42019211180000107 від 20.11.2019р. відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В свою чергу, будь-які зловживання службовими особами не здійснювалось, станом на сьогодні об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 3151,8кв.м, перебуває у комунальній власності, що в свою чергу виключає обґрунтування, які містяться у клопотанні.

Як передбачає ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Зокрема, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Будь-яких підтверджень наявності вказаних підстав, чи намірів органу місцевого самоврядування, які б визначали об`єктивність їх запобігання клопотання не містить, зловживання владою або службовим становищем, умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, завдання істотної шкоди, які кваліфікує прокурор жодним чином не підтверджені, а судом не досліджені.

За відсутності висновків компетентних аудиторської організації, органів Фонду держмайна, органів будівельного контролю, тощо, слідчим суддею взято до уваги лише твердження прокурора, який не являючись фахівцем у зазначених напрямках самостійно визначив наявність порушень законодавства у сфері приватизації.

Наведене повинно було б слугувати відмовою передбаченою ч.1 ст.73 КПК України у задоволенні клопотання за недоведеністю необхідність такого арешту а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до тексту ухвали вбачається, що арештоване майно визнано речовими доказами, поряд з тим, прокурором не обгрунтовано, а суддею не досліджено чи майно відповідає критеріям речових доказів, оскільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Окрім того, вирішуючи питання про арешт майна, у відповідності до ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя не дотримався цих вимог закону, розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчим суддею не взято до уваги недотримання прокурором вимог до клопотання про накладення арешту, передбачених ч.2 ст.171 КПК України, що відповідно, як наслідок позбавило суд об`єктивної можливості врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; а також врахувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, як це передбачає ч.2 ст.173 КПК України.

Вважаємо спірну ухвалу необгрунтованою, оскільки заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. (ч. 10-11 ст.170 КПК України). Твердження суду про те, що: «Встановлено, що посадові особи Тернопільської міської ради зловживають своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та юридичної особи, чим завдають тяжкі наслідки інтересам громади» повністю нівелює презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплену ст. 17 КПК України. Зазначене призводить до безпідставного втручання в здійснення органом місцевого самоврядування покладених на нього законом повноважень та невмотивованого упередженого ставлення до прийнятих ним рішень, адже згадане в ухвалі рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 р. № 7/35/199 «Про приватизацію об`єкта комунальної власності» є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось. Арешт спірного майна унеможливлює його використання. Неможливість користування ним Орендарем завдає істотної шкоди господарській діяльності ТОВ «БонусМедікус» та негативно впливає на його фінансовий стан, платоспроможність та ділову активність, що ставить під загрозу його подальшу співпрацю на договірних засадах з органом місцевого самоврядування. Вказане підриває ділову репутацію органу місцевого самоврядування як контрагента у відносинах, пов`язаних з орендою майна Тернопільської міської територіальної громади. З цього приводу неодноразово висловлювався Європейський суд з прав людини, який і зазначив, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98). Крім того, у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09.06.2005 року), як і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24.03.2005 року) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Відповідно до Концепції регулювання відносин, пов`язаних з орендою майна Тернопільської міської територіальної громади, підвищення ефективності використання майна Тернопільської міської територіальної громади досягається шляхом:

- досягнення балансу інтересів: орендодавців щодо максимізації доходів від оренди комунального майна, орендарів щодо можливості користування комунальним майном для здійснення підприємницької та іншої діяльності;

- встановлення економічно виправданих і обґрунтованих розмірів орендної плати через переважне використання конкурентних способів передачі майна в оренду;

- забезпечення розвитку соціальної інфраструктури шляхом передачі майна Тернопільської міської територіальної громади в оренду і подальшої його приватизації;

- поліпшення фінансового забезпечення реконструкції нежилого фонду Тернопільської міської територіальної громади;

- сприяння приватизації орендованого майна.

Обмеження користування комунальним майном позбавляє орган місцевого самоврядування наповнень бюджету м.Тернополя коштами від сплати за оренду майна.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно».

В судовому засіданні представник Виконавчого комітету ТМР Гірняк В.М. пояснив, що про час і дату розгляду клопотання про накладення арешту на майно, власника цього майна, тобто Тернопільську міську раду не було повідомлено, ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 12 грудня 2019 року не вмотивована.

Аналогічне пояснив представник Виконавчого комітету ТМР Лукащук В.М.

Прокурора Легету І.Б. заздалегідь було повідомлено про розгляд клопотання про скасування арешту, але він обґрунтованих письмових заперечень не подав. В судовому засіданні прокурор пояснив, що арешт накладено на майно, яке є речовим доказом. Щодо задоволення клопотання заперечує за безпідставністю.

Проаналізувавши наведене у сукупності слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Із змісту ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 12 грудня 2019 року вбачається, що в ній лише зазначено посилання на ст.172 КПК України, яка передбачає можливість розгляду клопотання про накладення арешту на майно без повідомлення власника майна. Однак, слідчий суддя не вирішував питання щодо з`ясування чи наявні підстави для розгляду клопотання про накладення арешту без участі власника майна. Зокрема, не було встановлено необхідності розгляду клопотання про накладення арешту майна без участі власника з метою забезпечення арешту майна, як це передбачено ч.2 ст.172 КПК України. Тобто, така необхідність в ухвалі не вмотивована, відповідне рішення не приймалось. Отже, клопотання про накладення арешту на майно, в порушення ч.2 ст.174 КПК України, було розглянуто без участі власника майна.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Смирнов проти України» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав.

Згідно з ст.174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.

В контексті гарантій передбачених статтями 8, 129 Конституції України, які є нормами прямої дії і мають вищу юридичну силу, слідчий суддя вважає, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно без участі власника майна здійснено з грубим порушенням вимог ст.7 КПК України, якою передбачено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканість права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та інші. Тобто, під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, власника цього майна фактично було позбавлено можливості реалізувати свої права у суді.

За наведених обставин клопотання Виконавчого комітету Тернопільської міської ради підлягає до задоволення, тобто арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 12 грудня 2019 року, ЄУН – 607/28845/19, у кримінальному провадженні №42019211180000107, на об`єкт нерухомості за адресою місто Тернопіль вулиця АДРЕСА_1 .Франка АДРЕСА_3 , загальною площею 3151,8 кв.м., а саме: приміщення будівлі під літерою А загальною площею 2875,8 кв.м.; приміщення складу під літерою Б загальною площею 65,9 кв.м; приміщення пральні під літерою В загальною площею 77,2 кв.м.; приміщення котельні під літерою Г загальною площею 80,5 кв.м.; приміщення гаража під літерою Д загальною площею 52,4 кв.м., що перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради, необхідно скасувати.

Керуючись статтями 8, 41, 129 Конституції України, статтями 172, 174 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання Виконавчого комітету Тернопільської міської ради задовільнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 12 грудня 2019 року, ЄУН – 607/28845/19, у кримінальному провадженні №42019211180000107, на об`єкт нерухомості за адресою місто Тернопіль вулиця АДРЕСА_1 .Франка АДРЕСА_2 будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 3151,8 кв.м., а саме: приміщення будівлі під літерою А загальною площею 2875,8 кв.м.; приміщення складу під літерою Б загальною площею 65,9 кв.м; приміщення пральні під літерою В загальною площею 77,2 кв.м.; приміщення котельні під літерою Г загальною площею 80,5 кв.м.; приміщення гаража під літерою Д загальною площею 52,4 кв.м., що перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Т. Я. Багрій