Постанова № 8754088, 10.03.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 березня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-187/10/2470

10 год. 30 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективної фірми "ОЛВАК" <В особі(назва) >

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці <Відповідач2(назва) >

про скасування податкових повідомлень-рішень <Сумма поз ><грн >

За участю:

представників позивача: - Аврама Ю.М., Білоуса О.М., Гіби Л.І.

представників відповідача: - Ткач Д.Б., Лемець О.В. <Текст >

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 10 березня 2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Колективна фірма "ОЛВАК" (далі - ОЛВАК) звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Чернівці, (вул. Червоноармійська, 200А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 21432838) (далі - ДПІЧ) від 19.08.2009р. про донарахування сум податкових зобов"язань по податках та нарахування сум штрафних (фінансових) санкцій всього на загальну суму 90388,2 грн.

ОЛВАК з прийнятими Рішеннями не погоджується, виходячи з того, що орган податкової служби, в акті перевірки, дав невірну оцінку суті, правильності оформлення та відображення в обліку господарських операцій, проведених позивачем в 2008 році з контрагентом ОЛВАК приватним підприємством "Енерго-Люкс" (далі - "ЕНЕРГО-ЛЮКС").

Мотиви ОЛВАК полягають у наступному:

1. Відповідно до п.п. 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон №168) всі суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Але перевіряючими неправомірно зроблено висновок про те, що ОЛВАК безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання будівельних матеріалів та послуг від "ЕНЕРГО-ЛЮКС" в сумі 36682,00 грн.

2. Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі - Закон №334) здійснені ОЛВАК витрати дають право на формування валових витрат. ОЛВАК вважає, що без належних на то правових підстав перевіряючі зробили помилковий висновок про те, що Фірмою завищені валові витрати за ІІ квартал 2008 року в сумі 183407.00 грн., хоча в самому Акті перевірки перевіряючі відображають повний перелік документів, що підтверджують правомірність дій ОЛВАК. І в результаті фірмі безпідставно донарахований податок на прибуток в сумі 34362.00 грн.

3. Висновки акту, як по податку на додану вартість, так і по податку на прибуток про визнання операцій щодо придбання будівельних матеріалів та послуг від "ЕНЕРГО-ЛЮКС" нікчемними, ОЛВАК вважає невірними з огляду на те, що такі операції не суперечать вимогам ЦКУ та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і не порушують публічний порядок.

4. ОЛВАК також не погоджується з тим, що здійснення вищевказаних операцій або результат їх відображення в податковому обліку ОЛВАК можна ставити у відповідність пункту 19 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ). ОЛВАК вважає, що відсутні підстави для визнання будь-яких сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді,

5. Крім цього, ОЛВАК вважає невірним посилання ДПІЧ на підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III(далі - Закон №2181) з огляду на те, що ОЛВАК закуповував у "ЕНЕРГО-ЛЮКС" матеріали та послуги. При цьому, нараховувати та утримувати які-небудь податки ОЛВАК не міг та обв"язку такого не мав.

6. Підставою для визнання угод між ОЛВАК та "ЕНЕРГО-ЛЮКС" нікчемними для ДПІЧ стала відсутність у "ЕНЕРГО-ЛЮКС" належних документів на придбання товарів, але ОЛВАК вважає, що не може і не повинен перевіряти правильність ведення бухгалтерського обліку своїх контрагентів, в даному випадку - "ЕНЕРГО-ЛЮКС", та нести відповідальність за дії чи бездіяльність такого контрагента. ОЛВАК вважає себе добросовісним набувачем товарів та послуг, одержаних від "ЕНЕРГО-ЛЮКС".

Відповідач подав заперечення та направив в судове засідання своїх представників, які позов не визнали та проти позову заперечили з мотивів зазначених в запереченнях.

ДПІЧ вважає прийняті нею Рішення за результатами перевірки обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України. Також вважає, що відображення в обліку господарських операцій, проведених ОЛВАК в 2008 році з контрагентом "ЕНЕРГО-ЛЮКС", привели до заниження податку на прибуток (далі - ПнП) та ПДВ.

ДПІЧ вважає неправильним віднесення до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрати з придбання у "ЕНЕРГО-ЛЮКС" (код 35221248) товарів, робіт (послуг) відповідно до прибутково-видаткових накладних та актів здачі - приймання виконаних робіт (послуг) від "ЕНЕРГО-ЛЮКС" та безпідставним віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання будівельних матеріалів та послуг від "ЕНЕРГО-ЛЮКС" з наступних мотивів:

1. На думку ДПІЧ, гравійно-піщана суміш, щебень та послуги фактично не постачались "ЕНЕРГО-ЛЮКС", а отже, операції між ОЛВАК та "ЕНЕРГО-ЛЮКС" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На підтвердження цього ДПІЧ наводить інформацію про те, що невстановленими особами від імені "ЕНЕРГО-ЛЮКС" було внесено неправдиві відомості стосовно того, що "ЕНЕРГО-ЛЮКС" понесло витрати на придбання товару з врахуванням у його вартості ПДВ. 15 травня 2009 року порушено кримінальну справу по факту підроблення податкових декларацій з податку на додану вартість та додатку до них №5, які подавалися в ДПІЧ "ЕНЕРГО-ЛЮКС". Було встановлено, що в діях невстановлених осіб наявні ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України.

Крім цього, згідно протоколу допиту свідка від 15.05.2009р. та пояснень, наданих громадянином ОСОБА_2 (засновником ПП „Енерго-Люкс"), встановлено, що він за винагороду зареєстрував вказане підприємство та доручив гр. ОСОБА_3 вчиняти дії, пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності "Енерго-Люкс" та з поданням звітності до податкових органів.

2. Виходячи з наведеного, ДПІЧ зробила висновок про відсутність наміру у "ЕНЕРГО-ЛЮКС" створення правових наслідків господарських операцій.

3. ДПІЧ вважає, що представлені при перевірці документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факт поставки гравійно-піщаної суміші, щебеню та послуг "Енерго-Люкс" з тих мотивів, що ці документи не мають юридичної сили та доказовості первинного документа, не дають можливості визначити фактичних постачальників товару.

Такі твердження ДПІЧ обґрунтовує тим, що ОЛВАК порушено п.1.2 ст. 1, п.2.1, п.2.4, 2.15, 2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 (далі Положення №88). Також, за твердженням ДПІЧ, ОЛВАК порушила статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі Закон № 996), а саме: неправомірно провела у бухгалтерському обліку господарські операції по первинних документах, особистий підпис у яких не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони "ЕНЕРГО-ЛЮКС".

4. Несплачений ОЛВАК податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту ДПІЧ вважає дохідною частиною державного бюджету (згідно п.19 ст.2 БКУ), власністю держави та бюджетним фондом (згідно п.п.3.2.1 ст.3 Закону №2181).

Зважаючи на таке, на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228, 627 ЦКУ, ст. 207 ГКУ, ДПІЧ вважає нікчемними операції щодо придбання від "ЕНЕРГО-ЛЮКС" будівельних матеріалів та послуг колективною фірмою ОЛВАК.

5. Узагальнюючи наведене, ДПІЧ прийшла до висновку, що ОЛВАК в порушення п.п.5.2.1 ст.5 Закону №334 включила до складу валових витрат суми витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а також до висновку, що податкова накладна видана "ЕНЕРГО-ЛЮКС" з порушенням п.п.7.2.6 ст.7 Закону №168.

ДПІЧ обгрутнувала такі висновки підпунктом 5.3.9 ст.5 Закону №334, яким передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; та обґрунтувала п.п.7.4.5 ст.7 Закону №168, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд,-

Встановив:

Колективна фірма "ОЛВАК" зареєстрована як суб"єкт господарювання виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 26.07.96р., свідоцтво серії А00 №353209 за місцезнаходженням: вул. Полєтаєва, 2-А, м.Чернівці, 58018, ідентифікаційний код 21424000. ОЛВАК взято на облік ДПІЧ, як платник податків, 31.07.1996 р. за № 10146, зареєстровано платником ПДВ 01.04.2008р. (свідоцтво №100108134 від 01.04.2008р.), ІПН 214240024123.

ДПІЧ проведено перевірку ОЛВАК та складено акт від 05 серпня 2008 року № /23-2/21424000 "Про результати планової виїзної перевірки колективної фірми "ОЛВАК", код за ЄДРПОУ 21424000 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року" (далі Акт перевірки). По результатах розгляду Акту перевірки ДПІЧ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2009 року №2403600350/0 (далі - Рішення 1) та № 2403590350/0 (далі Рішення 2), якими ОЛВАК визначені суми податкового зобовязання відповідно: з ПДВ на суму 41235.00 грн., (в тому числі за основним платежем 27490,00 грн., фінансова санкція 13745.00 грн.) та з ПнП в розмірі 49153,20 грн., (в тому числі за основним платежем 34362.00 грн. та фінансова санкція 14791,20 грн.).

Врахувавши приписи норм матеріального права та обґрунтування сторін, суд вважає, що посилання ДПІЧ на факти вчинених порушень ОЛВАК є передчасними а позовна заява підлягає задоволенню з наступних мотивів:

1). ДПІЧ доводить, що "гравійно-піщана суміш, щебень та послуги фактично не постачались "Енерго-Люкс", а отже, операції між КФ „ОЛВАК" та "Енерго-Люкс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів."

Проте, суд не погоджується з такою думкою, зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні документальні підтвердження фактів здійснення господарських операцій ОЛВАК з "ЕНЕРГО-ЛЮКС" щодо постачання матеріалів та послуг: - договори, рахунки, виписки з банківських рахунків, платіжні доручення, листування, акти звірки, акти звірки взаємних розрахунків, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, прибутково-видаткові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) (а.с. 48-67).

Крім цього, суду надано докази виконання ОЛВАК робіт по реконструкції мікроринку "Карпати" по вул. Ентузіастів, 5А у м.Чернівці з використанням відповідних матеріалів та послуг, отриманих від "ЕНЕРГО-ЛЮКС", а саме:

- довідка про використання товарів (робіт, послуг), придбаних у "Енерго-Люкс";

- договір підряду №02/25 на виконання робіт по реконструкції мікроринку "Карпати" по вул. Ентузіастів, 5А у м.Чернівці;

- покази свідка ОСОБА_1 (виконроб ОЛВАК), який в судовому засіданні засвідчив факти отримання ОЛВАК піщано-гравійних сумішей та оренди обладнання (компресорів, пневмотрамбувальників, бульдозера та інших) для виконання робіт на об"єктах ВАТ "Карпати", зокрема пояснив, що проводились відповідні роботи з ущільнення ґрунту з використанням щебеню, гравію, піску, який поставляв "ЕНЕРГО-ЛЮКС". При цьому він, як виконроб, підписував товарно-транспортні накладні про отримання вказаних матеріалів. Крім цього, свідок вказав, що роботи проводились в період коли відбувалось відновлення повеней 2008р.

ДПІЧ зазначає, що "Декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2008 року №114777 від 08.08.2008р., подана "Енерго-Люкс" до ДПІ у м. Чернівці, в якій у рядку 08 „Амортизаційні відрахування" відсутній показник, тобто у підприємства відсутні основні засоби". Проте ДПІЧ не змогла заперечити щодо можливості "ЕНЕРГО-ЛЮКС" орендувати основні засоби та закуповувати матеріали у інших осіб для послідуючої поставки їх ОЛВАКу.

Проте ДПІЧ не надало жодного доказу, який би свідчив, що матеріали та послуги ОЛВАК не отримувала, не підтверджена також інформація щодо неможливості отримання "ЕНЕРГО-ЛЮКС" матеріалів та обладнання у інших осіб, відсутні матеріали зустрічних перевірок, або інших перевірок "ЕНЕРГО-ЛЮКС".

ДПІЧ не змогла заперечити щодо фактів виконання робіт ОЛВАК для ВАТ "Карпати" з використанням матеріалів отриманих від "ЕНЕРГО-ЛЮКС".

У судовому засіданні доведено, що ОЛВАК фактично отримувала від "ЕНЕРГО-ЛЮКС" матеріали та обладнання.

2). ДПІЧ вказує, що "15 травня 2009 року порушено кримінальну справу по факту підроблення податкових декларацій з податку на додану вартість та додатку до них №5, які подавалися в ДПІ у м. Чернівці "Енерго-Люкс". Слідством було встановлено, що в діях невстановлених осіб наявні ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України. Працівники "Енерго-Люкс" під виглядом закупівлі різних товарів у інших підприємств-контрагентів з врахуванням у їх вартості податку на додану вартість протягом березня-липня 2008 року брали участь у складанні та подачі до ДПІ у м. Чернівці податкових декларацій з ПДВ підприємства та додатку №5 - „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів", до яких ними було внесено, неправдиві відомості про те, що "Енерго-Люкс" понесло витрати на придбання товару з врахуванням у його вартості ПДВ".

Проте представники ДПІЧ не змогли вказати конкретно особу чи осіб, які вчиняли такі дії, кримінальна справа порушена по факту. В протоколі допиту свідка від 15.05.2009р. та поясненях, наданих громадянином ОСОБА_2 (засновником "Енерго-Люкс" згідно установчих документів), встановлено, тільки те, що він особисто не проводив господарської діяльності на підприємстві. Хто фактично проводив та чи проводив господарську діяльність взагалі слідством не встановлено, як і не встановлено ДПІЧ походження матеріалів та обладнання. ДПІЧ такі докази надати суду не змогла, всупереч ст. 71 КАС України згідно якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, вказана кримінальна справа знаходиться в стадії розслідування. Самі представники ДПІЧ в судовому засіданні погодились із тим, що фактів про причетність ОЛВАК до цієї кримінальної справи не має. Загальновідомим та не потребуючим доказування є те, що ОЛВАК не може нести відповідальність за порушення вчиненні невідомими особами, причетними до діяльності "ЕНЕРГО-ЛЮКС". Таким чином, суд не вважає постанову про порушення кримінальної справи від 15.05.2009р. (а.с.88) належним доказом по розглядуваній справі.

3) ДПІЧ вказує на порушення ОЛВАК норм Закону №996 та Положення №88, обгрунтовуючи свою позицію тільки свідченнями громадянина ОСОБА_2, який пояснив (протокол допиту свідка від 15.05.2009р.), що він за винагороду зареєстрував вказане підприємство та доручив гр. ОСОБА_3 вчиняти дії, пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності "Енерго-Люкс" та з поданням звітності до податкових органів. Разом з тим, особу, що підписувала документи, слідством не встановлено.

Суд перевірив виконання ОЛВАК норм Закону №996 та Положення №88 та встановив наступне:

3.1) Як і вказує сама ДПІЧ, ст. 9 Закону №996 встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування, оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Перевіривши подані докази (договора, рахунки, виписки з банківських рахунків, платіжні доручення, листування, акти звірки, акти звірки взаємних розрахунків, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, прибутково-видаткові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) (а.с. 48-67), суд встановив, що вони мають всі обов"язкові реквізити, передбачені наведеними нормами.

3.2) На необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, згідно п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення №88 вказує ДПІЧ. Саме цю норму виконало ОЛВАК, належним чином оформлюючи всі проведені операції. ДПІЧ не надала жодного експертного висновку або іншого доказу, що міг би підтвердити її посилання про неправильність оформлення ОЛВАК первинних документів.

3.3) Посилання ДПІЧ на те, що головний бухгалтер ОЛВАК, відповідно до п. 2.15 Положення №88, повинен був перевірити кому належить підпис на первинних документах, отриманих від "ЕНЕРГО-ЛЮКС", суд вважає нелогічними, з огляду на те, що такі дослідження можуть та мають право робити тільки вповноважені експерти, а обов"язок щодо таких перевірок на головного бухгалтера не покладено. П. 2.15 Положення №88 вказує на необхідність перевірки первинних документів за формою і змістом, що і було зроблено бухгалтером - Гібою Л.І. Чинним законодавством України на сторону цивільноправової угоди, яка є платником податків, не покладено обов"язку перевіряти дотримання законодавства, при підписанні первинних документів контрагентом та перевіряти відповідність установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів оформлені ним документи. Крім цього, представники ДПІЧ не змогли вказати на існування механізму здійснення таких перевірок головним бухгалтером.

3.4) Саме на виконання норм Закону №996 та Положення №88 прихідні документи (накладні, податкові накладні тощо) відображені ОЛВАК в реєстрах бухгалтерського обліку та податковому обліку у відповідності до вимог податкового законодавства України. Суд переконаний, що, навпаки, невідображення відповідальними працівниками ОЛВАК у бухгалтерському обліку господарських операцій, проведених з "ЕНЕРГО-ЛЮКС", привело б до порушення цими працівниками вимог зазначених нормативних актів.

Враховуючи висновки трьох попередніх пунктів, надані суду докази (документи) в повній мірі підтверджують факт цивільно-правових відносин ОЛВАК з "ЕНЕРГО-ЛЮКС" та їх правомірність.

4). ДПІЧ вважає донараховані суми податків дохідною частиною державного бюджету, виходячи з наступного: згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Але, на думку суду, не можна вважати надходженнями будь-які суми податкових зобовязань платника податків (незалежно від того, чи наступив строк їх сплати до бюджету). Податкові зобов"язання не є податковими надходженнями, оскільки вони ще не надійшли до бюджету. Жодним чином представники ДПІЧ не змогли пояснити як суму податкового зобов"язання одночасно можна вважати сумою податкового надходження.

5). Одночасно із невірним віднесенням оскаржуваних сум до доходів бюджету та до податкових надходжень ДПІЧ безпідставно вважає ці суми також бюджетним фондом. П.п.3.2.1 ст.3 Закону №2181 вказано, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Проте в судовому засіданні не встановлено джерел виплат. Як вбачається зі змісту п.п. 3.2.1 Закону № 2181, його норми поширюються виключно на суми податків, зборів (обовязкових платежів), які утримуються платником податків з доходів або майна третіх осіб, тобто податків, що утримуються з джерела виплати. Податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств є податками, що утримуються безпосередньо з вартості поставлених товарів та послуг, та з прибутку платника податку, а не з доходів або майна третіх осіб.

Такий висновок ще раз підтверджує безпідставність визнання бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, будь-яких сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що підлягають сплаті до бюджету платником податку, на підставі підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону № 2181.

6). Враховуючи встановлене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання оскаржуваних сум власністю держави. А відтак немає підстав посилатись на наявність порушень інтересів держави. Суд вважає, що несплата платником податків до бюджету сум податкових зобовязань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобовязання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобовязання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені. Таким чином, відсутні і порушення ст. 228 ЦКУ, зокрема відсутнє знищення, пошкодження майна держави, відсутні факти незаконного заволодіння ним.

7). ДПІЧ вважає угоди ОЛВАК з "ЕНЕРГО-ЛЮКС" щодо постачання матеріалів та послуг нікчемними і посилається на ст. 215 ЦКУ, якою визначено, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ;

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ЦКУ вказує:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Той факт, що зі сторони "ЕНЕРГО-ЛЮКС" документи підписувала невстановлена особа не свідчить про порушення конституційних прав, свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи.

В результаті судового розгляду не встановлено жодного доказу порушення Законів та нормативних актів, при укладанні та виконанні договорів між ОЛВАК та "ЕНЕРГО-ЛЮКС". У результаті виконання правочину відбулося реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (отримання ОЛВАК матеріальних цінностей, використання їх, перерахування коштів за отримані матеріали та послуги). Покази свідка та представників ОЛВАК у судовому засіданні засвідчили волевиявлення ОЛВАК щодо укладених правочинів з "ЕНЕРГО-ЛЮКС", яке відповідало ст. 627 ЦКУ.

Відтак відсутні підстави вважати договори між ОЛВАК та "ЕНЕРГО-ЛЮКС" щодо постачання матеріалів та послуг нікчемними правочинами.

З таких самих мотивів необґрунтованим є посилання ДПІЧ на ст. 207 ГКУ про недійсність господарського зобов'язання. Суд дослідив, що господарське зобов'язання ОЛВАК відповідає вимогам закону, та з вчинено з метою, яка не суперечить інтересам держави і суспільства.

ДПІЧ не враховано припису акту цивільного законодавства, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦКУ, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Висновок ДПІЧ про наявність ознак нікчемності правочину, укладеного між ОЛВАК та "ЕНЕРГО-ЛЮКС", зроблений на підставі невірного тлумачення змісту ст. 215 ЦКУ.

Аналізуючи заперечення ДПІЧ, суд дійшов висновку, що покликання ДПІЧ на відсутність можливостей у "ЕНЕРГО-ЛЮКС" надавати матеріали та послуги, а також на порушення ОЛВАК при відображенні цих операцій у податковому обліку ґрунтується на припущеннях та не підтверджені жодним доказом. Основні обґрунтування ДПІЧ зводяться до порушень вчинених невідомими особами "ЕНЕРГО-ЛЮКС", а не ОЛВАК. Натомість ОЛВАК надано відповідну кількість письмових доказів, що підтверджують його доводи. Суд вважає, що ОЛВАК є добросовісним набувачем товарів та послуг, одержаних від "ЕНЕРГО-ЛЮКС".

Таким чином, ОЛВАК з дотриманням вимог п.п.5.2.1 ст.5 Закону №334 правильно включила до складу валових витрат суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) по оскаржуваним правочинам.

Також ОЛВАК правомірно використала, як підставу для нарахування податкового кредиту податкову накладну, видану та оформлену з дотриманням вимог п.п.7.2.6 ст.7 Закону №168 платником податку "ЕНЕРГО-ЛЮКС", який поставив товари (послуги) їх отримувачу, тобто ОЛВАК.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов"язання та зменшення йому задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 п. 7.4. ст..7 Закону №168. Інші статті цього закону і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб"єктом господарювання, на вартість отриманих товарів та послуг від якого нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Такої ж залежності, щодо включення до складу валових витрат суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), немає і в законах що регулюють оподаткування прибутку підприємств.

За таких обставин висновки акта перевірки є без підставними, а донарахування платежів та штрафних санкцій неправомірними.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ДПІЧ, заперечуючи проти позову, не надала суду належних доказів правомірності визначення ОЛВАК податкових зобов"язань з ПДВ та ПнП та застосування штрафних санкцій, у зв"язку із чим суд дійшов висновку про визнання недійсними спірних повідомлень-рішень.

З врахуванням викладеного, керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці, (вул. Червоноармійська, 200А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 21432838):

№2403590350/0 від 19.08.2009р. усього на суму 49153,20 грн. (податок на прибуток приватних підприємств),

№2403600350/0 від 19.08.2009р. усього на суму 41235,00 грн. (податок на додану вартість) про донарахування сум податкових зобов"язань по податках та нарахування сум штрафних (фінансових) санкцій колективній фірмі "Олвак" (код ЄДРПОУ 21424000, вул. Полєтаєва, 2А, м.Чернівці), всього на загальну суму 90388,2 грн. Рішення вважати скасованими з моменту їх прийняття.

3. Присудити колективній фірмі "Олвак" судові витрати - державне мито у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанова складена у повному обсязі 15 березня 2010 р.

Суддя< підпис >А.П.Огородник