Ухвала суду № 87538953, 12.02.2020, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

12.02.20 394/968/14-к

1-кп/394/18/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді: Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання: Владовій В.В.

за участю прокурора: Васильківа І.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника обвинуваченого: Зятковського Т.В.

потерпілої: ОСОБА_2

цивільного позивача: ОСОБА_3

представника цивільного позивача: Буряка ОСОБА_4

представника цивільного відповідача: Шаповалова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ в рамках кримінального провадження № 12013120050000537 від 30.11.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України клопотання про арешт майна

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час судового засідання представником цивільного позивача Поліщука В.В. було подано клопотання про арешт майна ФГ «Смілянець» в порядку ч.1 ст.171 КПК України з метою забезпечення цивільного позову, який міститься в матеріалах справи.

Цивільний позивач ОСОБА_3 , його представник Буряк В.В. підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор зазначив, що у даному кримінальному провадженні трактор ЮМЗ-6 КЛ д/н НОМЕР_1 , який належить ФГ «Смілянець», визнаний речовим доказом і переданий на відповідальне зберігання, тому вважає, що накладення арешту не вплине на збереження цього майна вирішення, питання щодо поданого клопотання відніс на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Зятковський Т.В. щодо задоволення клопотання поданого представником цивільного позивача ОСОБА_3 заперечили, вказавши, що представником не зазначено співмірність вимог та завданих збитків, вважають клопотання необгрунтованим і просять відмовити у його задоволенні.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_5 зазначив, що трактор ЮМЗ-6 КЛ визнаний речовим доказом у даному провадженні, тому щодо нього не можуть вчинятися будь-які дії. Заперечував щодо накладення арешту на вказаний трактор.

Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення клопотання.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Згідно ч.6 ст.170 КПК Україниу випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Ч.8 ст. 170 КПК України передбачено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст. 170 КПК.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову.

При цьому, ч.3 ст.171 КПК України визначає, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог та докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Судом встановлено, що клопотання цивільним позивачем подано з метою забезпечення цивільного позову, а не з метою збереження речового доказу, як це передбаченого ч.1 ст.171 КПК України.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013120050000537 від 30.11.2013 року внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З метою забезпечення належного збереження слідів вчиненого кримінального правопорушення, а також у майбутньому забезпечення виконання рішення суду транспортний засіб - трактор ЮМЗ-6 КЛ д/н НОМЕР_1 визнано речовим доказом.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в поряду, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов, поданий ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ФГ «Смілянець» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 30762,81 грн. та моральної в сумі 10000 грн.

Згідно ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як доказ розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням цивільний позивач зазначив висновок судової автотоварознавчої експертизи № 335 від 26.02.2014 року на суму 30762,81 грн. Однак належними та допустимими доказами не підтвердив своє обґрунтування, докази можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, на яке просить накласти арешт, цивільний позивач до суду не надав.

Окрім того, слід зазначити, що вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді більше п`яти років, тобто вже досить тривалий час, протягом якого транспортний засіб - трактор ЮМЗ-6 КЛ д/н НОМЕР_1 не зник, будь-які дії щодо нього не вчинялися, статус цього майна не змінився, залишається тим же речовим доказом, накладення арешту на вказане майно на даному етапі кримінального ипровадження є недоцільним.

За вказаних обставин клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.98, 100, 131,132, 170-173 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання цивільного позивача ОСОБА_3 щодо накладення арешту на трактор ЮМЗ-6 КЛ д/н НОМЕР_1 , який належить ФГ «Смілянець» та заборони дій спрямованих на відчудження даного майна у кримінальному провадженні № 12013120050000537 - відмовити.

Відповідно до ч.7 ст.173 КПК України в редакції Закону № 769-УІІІ від 10.11.2015 року, ухвала про відмову щодо арешту майна оскарженню не підлягає.

Суддя