Ухвала суду № 87522567, 12.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"12" лютого 2020 р.

м Харків

Справа № 922/369/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ», м. Дніпро

до

Приватного науково-виробничого підприємства «ФОРВАРД», м. Харків

про

стягнення коштів у сумі 911 499,67 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРТЕХІНВЕСТ”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного науково-виробничого підприємства “ФОРВАРД”, про стягнення боргу по договору № 3-30/08/19 поставки сільськогосподарської техніки від 30 серпня 2019 року у розмірі 653 380,00 грн., пені у розмірі 54 570,41 грн., штрафу у розмірі 146 676,00 грн., а також 30%річних у розмірі 56 873,26 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

Приписами пункту 5 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог з переліком документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

До матеріалів позовної заяви позивачем скеровано пакет документів, який прошитий, пронумерований та скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства-позивача на зворотному аркуші прошитих та пронумерованих документів, із зазначенням загальної кількість аркушів. На переконання суду, даний порядок скріплення документів є таким, що узгоджується із нормами процесуального законодавства. Водночас, зазначений напис на зворотному аркуші не містить жодного посилання про засвідчення копій документів на їх відповідність оригіналам.

Суд звертає увагу позивача на норми статті 91 Господарського процесуального кодексу України, яка містить загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, зокрема, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Додані до матеріалів позовної заяви копії письмових доказів, які прошиті, пронумеровані, скріплені підписом та печаткою підприємства-позивача, не відповідають вище викладеним вимогам, оскільки зворотній напис не містить зазначення “Згідно з оригіналом” та дати засвідчення, що в сукупності унеможливлює відповідність поданого позову приписам статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суду є незрозумілим алгоритм дій позивача щодо засвідчення копій документів, оскільки останнім, шляхом надання єдиного пакету документів, який прошитий, пронумерований та скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства-позивача, не зазначено напису “Згідно з оригіналом” і дати засвідчення; водночас, деякі додатки (документи) вибірково містять проставлення відмітки про засвідчення копії документа зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Однак, механізм засвідчення копії додатків не визначає вибірковості, адже, кожний аркуш письмового доказу, який надається в копії, повинен бути засвідчений в установленому законом порядку.

Крім того, позовна заява не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, що чітко передбачено (таке застереження) у позовній заяві за приписами пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України та всупереч приписів пункту 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, не містить підтвердження позивача про неподання іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих саме підстав.

Також, позивач не додержався однією з обов’язкових вимог, які висуваються при оформленні позовної заяви, а саме не зазначив у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно статті 174 ГПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162 та 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - до 24 лютого 2020 (включно) шляхом надання до суду: належним чином засвідчених копій документів, які додані до позовної заяви; зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; підтвердження щодо неподання іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих саме підстав; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 12 лютого 2020 року.

Суддя

Н.В. Калініченко

№ 922/369/20