Рішення № 87522299, 15.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа № 911/378/17

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоенергогенерація”, м. Славутич

до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”,

м. Славутич

про стягнення заборгованості на суму 33308030,38 грн.

в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство.

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

07.08.2019 р. на адресу суду від ТОВ “Екоенергогенерація” надійшла позовна заява про стягнення з відповідача – КП “Управління житлово-комунального господарства” заборгованості на суму 33308030,38 грн.

Вказану позовну заяву згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2019 р. передано для розгляду судді Лопатіну А.В. (після виходу з відпустки).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2019 р. прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ “Екоенергогенерація” до КП “Управління житлово-комунального господарства” про стягнення заборгованості, в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство КП “Управління житлово-комунального господарства”, призначено позовну заяву у підготовчому засіданні на 02.10.2019 р.

20.09.2019 р. на поштову адресу суду від КП “Управління житлово-комунального господарства” надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.10.2019 р.

22.10.2019 р. через канцелярію суду КП “Управління житлово-комунального господарства” подано заяву про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача.

Також, 22.10.2019 р. через канцелярію суду відповідачем подано заяву про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 27.11.2019 р.

26.11.2019 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 15.01.2020 р.

15.01.2020 р. представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи по суті ухвалою суду від 27.11.2019 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Враховуючи, що неявка відповідача, належним чином повідомленого про місце, дату та час розгляду справи, без поважних причин, не є підставою для відкладення розгляду справи та не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, відповідно до частини першої ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоенергогенерація” (продавець) та Комунальним підприємством “Управління житлово-комунального господарства” (покупець) були укладені договори поставки теплової енергії № 4/18-п від 06.03.2018 р. та № 5-п-19 від 09.04.2019 р.

Відповідно до п. 1.1. договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця теплову енергію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю теплову енергію на умовах цього договору.

Згідно з п.1.1. договору № 5-п-19 від 09.04.2019 р. за цим договором продавець зобов'язується передати у власність покупця теплову енергію ДК021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов’язана продукція, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю теплову енергію на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. зазначених договорів встановлено, що теплова енергія передається покупцю в обсягах згідно Додатку № 1 до відповідного договору, що відповідає температурним показникам на вузлі комерційного обліку, який встановлений в котельні продавця та є його власністю.

Згідно із п. 2.2. вказаних договорів умови та порядок передачі теплової енергії покупцю здійснюється у відповідності до цього договору, вимог Закону України “Про теплопостачання”, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 03.10.2007 р. № 1198, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом МІНПАЛИВЕНЕРГО від 14.02.2007 р. № 71, Норм та вказівок “По нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” (КТМ 204 Україна 244-94), а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6.5. договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. та п. 6.4. договору № 5-п-19 від 09.04.2019 р. розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до умов договору на підставі показників вузла обліку за винятком втрат теплової енергії у мережах продавця, що згідно з п. 3.1.8 норм та вказівок КТМ 204 Україна 244-94 становить 1%.

Пунктом 6.6. договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. та п. 6.5. договору № 5-п-19 від 09.04.2019 р. встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться в безготівковій формі.

Згідно із п. 6.8. договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. оплата за теплову енергію здійснюється на основі акту приймання-передачі теплової енергії (відповідно до форми встановленої додатком 5 до цього Договору) підписаного обома сторонами, та виставленого рахунку.

Відповідно до п. 6.6. договору № 5-п-19 від 09.04.2019 р. розрахунок здійснюється за фактично спожиту енергію згідно вимог п. 3.1.4, на підставі рахунку-фактури, який складається у відповідності до Акту приймання-передачі теплової енергії (відповідно до форми встановленої Додатком 5 до цього договору) підписаного обома сторонами.

Відповідно до п. 6.12. договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. та п. 6.10. договору № 5-п-19 від 09.04.2019 р. для здійснення контролю за проведенням взаєморозрахунків між продавцем та покупцем, сторони складають та підписують – “Акт звірки взаємних розрахунків”

Пунктом 11.1. договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. передбачено, що цей договір набирає чинності від дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 р.

Згідно із п. 3 додаткової угоди № 3 до договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. сторонами погоджено пункт 11.1.договору викласти в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності від дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2019 р.”.

Пунктом 11.1. договору № 5-п-19 від 09.04.2019 р. передбачено, що цей договір набирає чинності від дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 р.

Належне виконання позивачем (продавцем) своїх зобов’язань за договорами № 4/18-п від 06.03.2018 р. та № 5-п-19 від 09.04.2019 р. підтверджується актами наданих послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії долучені до матеріалів справи).

Сторонами було складено та підписано акти звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких заборгованість за договором № 4/18-п від 06.03.2018 р. станом на 31.05.2019 р. становить 27921242,38 грн., заборгованість за договором № 5-п-19 від 09.04.2019 р. станом на 31.05.2019 р. становить 6686676,00 грн. (копії актів містяться в матеріалах справи).

В якості часткового погашення заборгованості за договором № 4/18-п від 06.03.2018 р. відповідачем було здійснено оплату згідно платіжних доручень № 1266 від 04.06.2019 р., № 1339 від 11.06.2019 р., № 1459 від 26.06.2019 р., № 1520 від 04.07.2019 р., № 1691 від 23.07.2019 р. на загальну суму 1170000,00 грн.

Також, 01.06.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоенергогенерація” (Сторона 1) та Комунальним підприємством “Управління житлово-комунального господарства” (Сторона 2) було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 1 якої сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобов’язання в сумі 129888,00 грн., яке виникло на підставі договору поставки деревинної тріски № 33/2017 від 10.10.2017 р. Згідно із п. 2 Угоди, сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов’язання станом на 01.06.2019 р. за договором купівлі-продажу теплової енергій № 4/18-п від 06.03.2018 р. в сумі 34607918,38 грн. Пунктом 4 Угоди встановлено, що керуючись ст. 601 ЦК України, сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов’язаннями, зазначеними в пункті 1 цієї угоди, в сумі 129888,00 грн.

Поряд з зазначеним, до матеріалів справи долучено докази звернення позивача до відповідача (до подання позовної заяви до суду) з вимогою про виконання зобов’язання за договором № 4/18-п від 06.03.2018 р. в сумі 26621354,38 грн. та за договором № 5-п-1 від 09.04.2019 р. в сумі 6686676,00 грн. Однак, відповідачем не відредаговано на звернення позивача, не здійснено погашення наявного на дату звернення боргу, не вчинено дій спрямованих на досудове врегулювання спору.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 4/18-п від 06.03.2018 р. та № 5-п-19 від 09.04.2019 р. з мотивів неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків щодо здійснення в повному обсязі розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, так, як зазначає позивач, відповідач свої зобов’язання в частині розрахунків належним чином не виконав, залишок заборгованості по договору № 4/18-п від 06.03.2018 р. в сумі 26621354,38 грн. та по договору № 5-п-1 від 09.04.2019 р. в сумі 6686676,00 грн. станом на дуту подачі позовної заяви не оплатив. Загальна сума боргу відповідача перед позивачем, згідно тверджень позивача, становить 33308030,38 грн.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги зміст договорів, укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Згідно з частинами першою та другою ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно із ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню як загальні положення про зобов`язання, так і, серед іншого, норми, якими регулюються правовідносини з договору купівлі-продажу.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань призвело до наявності заборгованості за договором № 4/18-п від 06.03.2018 р. в сумі 26621354,38 грн. та за договором № 5-п-1 від 09.04.2019 р. в сумі 6686676,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Натомість, відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом правомірності дій посадовими особами підприємств при укладенні та виконанні Договорів № 4/18-п від 06.03.2018 р. та № 5-п-1 від 09.04.2019 р., тому на час розслідування справи підприємство призупиняє оплату за даними договорами. Проте, доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин відповідачем надано не було.

Водночас, після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем було частково здійснено оплату заборгованості згідно платіжних доручень № 2008 від 03.09.2019 р., № 2182 від 01.10.2019 р. та № 2207 від 04.10.2019 р. на загальну суму 1300000,00 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи), що спростовує твердження останнього про призупинення оплати під час розслідування у кримінальному провадженні та підтверджує визнання відповідачем факту наявності боргу за вказаними договорами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листами про виконання своїх зобов’язань в розмірі 33308030,38 грн. шляхом реструктуризації заборгованості рівними частинами на 5 років з 01.01.2020 року по 555133,84 грн. щомісяця.

Дані обставини суд розцінює як визнання відповідачем обов’язку з оплати заборгованості за договорами № 4/18-п від 06.03.2018 р. та № 5-п-1 від 09.04.2019 р. на загальну суму 33308030,38 грн.

Як вже зазначалось, після відкриття провадження у справі, відповідачем було здійснено часткове погашення боргу на суму 1300000,00 грн.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За таких обставин, у відповідності до пункту 2 частини першої ст. 231 ГПК України, провадження у справі № 911/378/17 в частині стягнення 1300000,00 грн. основного боргу за договором № 4/18-п від 06.03.2018 р. підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Водночас позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 25321354,38 грн. за договором № 4/18-п від 06.03.2018 р. та 6686676,00 грн. за договором № 5-п-1 від 09.04.2019 р., які не спростовано відповідачем, а дії останнього (часткове погашення, направлення листів про реструктуризацію боргу) свідчать про визнання таких вимог, суд задовольняє.

Крім того, під час розгляду справи по суті судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб) у відповідності до пп. 10 п. 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", як за подання до господарського суду заяви кредиторів , які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Згідно із частинами першою та другою ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до частини другої ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розміри ставок судового збору встановлено ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 частини другої статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 р. становить 1921,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості на суму 33308030,38 грн., що є заявою майнового характеру, судовий збір за даний позов становить 499620,46 грн.

Згідно з приписами частини п’ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами частини дев’ятої статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи, що позивач з позовом про стягнення заборгованості на загальну суму 33308030,38 грн. звернувся обґрунтовано, а провадження в частині стягнення суми боргу на суму 1300000,00 грн. було закрито у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, що мало місце після відкриття провадження у даній справі, суд покладає витрати зі сплати судового збору в повному обсязі на відповідача, оскільки спір виник саме з вини останнього.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 129, 207, 210, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, будинок 8; код ЄДРПОУ 31476318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоенергогенерація” (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, 7/1; код ЄДРПОУ 40624913) 25321354 (двадцять п’ять мільйонів триста двадцять одну тисячу триста п’ятдесят чотири) гривні 38 копійок основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 р. № 4/18-п; 6686676 (шість мільйонів шістсот вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 09.04.2019 р. № 5-п-19 та 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.

3. Стягнути з Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, будинок 8; код ЄДРПОУ 31476318) в доход Державного бюджету 495778 (чотириста дев’яносто п’ять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 46 копійок судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 р. № 4/18-п в розмірі 1300000,00 грн. закрити.

5. Видати накази.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 11.02.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін