Рішення № 87521513, 20.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2020

Справа № 910/12432/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук’янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія"

про зобов’язання виконати умови договору

за участю представників:

від позивача: Касьян О.В.

від відповідача: Стащук В.А.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (далі – КП "Дніпровський електротранспорт", позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" (далі – ТОВ "Техойл Нафтохімія", відповідач) про зобов'язання виконати умови договору № UA-2018-01-22-002102-с від 27.02.2018 року.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № UA-2018-01-22-002102-с від 27.02.2018 року в частині відпуску сплаченого КП "Дніпровський електротранспорт" газу через систему автозаправних станцій відповідача в транспортні засоби позивача.

У позові КП "Дніпровський електротранспорт" просить зобов’язати відповідача виконати умови вказаного договору щодо відпуску газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання ДСТУ 4047-2001 (пропан бутан) у кількості 5 290 літрів на суму 86 931,00 грн. за талонами в транспортні засоби позивача через систему автозаправних станцій відповідача, розташованих на території м. Дніпра.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позовних вимог заперечив з підстав їх необґрунтованості, зазначив, що умови договору № UA-2018-01-22-002102-с від 27.02.2018 року відповідачем не порушені, відпускати газ відмовили позивачу автозаправні станції.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги обґрунтував та підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, додатково вказав, що вимоги позивача про зобов’язання виконати умови договору є неналежним способом захисту, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, розглянувши заяви сторін по суті позову, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2018 р. між КП "Дніпровський електротранспорт" (покупець) та ТОВ "Техойл Нафтохімія" (постачальник) був укладений договір № UA-2018-01-22-002102-с (далі – договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість якого визначена сторонами у специфікації (п. 1.1). Найменування товару: газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання ДСТУ 4047-2001 (талони) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору становить 1 287 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору ціна одиниці товару, асортимент, кількість та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікації, рахунках та видаткових накладних, які оформлюються за домовленістю сторін для кожної конкретної поставки товару.

Пунктом 3.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюється в безготівковій формі протягом 90 банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної. Розрахунок здійснюється покупцем на підставі рахунків постачальника (п. 3.2).

Відповідно до п. 4.2 договору прийом-передача товару здійснюється на автозаправній станції, в автотранспортні засоби покупця. Відпуск газу, проводиться по лічильнику (п. 4.3). Термін поставки товару - протягом 2018 року (п. 4.5). Місце поставки: через системи АЗС постачальника в транспортні засоби покупця на території м. Дніпра (п. 4.6 договору).

Згідно з п. 7.1.2 договору покупець зобов’язаний прийняти поставлений товар за місцем поставки товару згідно накладної в присутності представників обох сторін, а постачальник - зобов`язаний забезпечити поставку товару у кількості та у строки, погоджені сторонами (п. 7.3.1).

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 11.1 - з дня підписання і до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань.

Також встановлено, що 05.02.2018 р. ТОВ "Техойл Нафтохімія" надало гарантійний лист з переліком АЗС міста Дніпра, на яких за умовами договору позивачу має здійснюватись відпуск газу за талонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач на підставі власних заявок на поставку газу № 1 від 27.02.2018 р., № 2 від 16.03.2018 р., № 3 від 11.04.2018 р., № 4 від 11.05.2018 р., № 5 від 07.06.2018 р., № 6 від 16.07.2018 р.,№ 7 від 27.08.2018 р., № 8 від 28.09.2018 р., № 9 від 26.10.2018 р. та виставлених відповідачем рахунків, сплатив ТОВ "Техойл Нафтохімія" вартість узгодженої сторонами продукції (газ вуглеводний скраплений паливний) кількістю 75 500 літрів на загальну суму 1 064 850,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 1027 від 07.03.2018 р., № 1279 від 30.03.2018 р., № 1628 від 19.04.2018 р., № 2168 від 24.05.2018 р., № 2570 від 18.06.2018 р., № 3151 від 26.07.2018 р., № 3183 від 27.07.2018 р., № 3213 від 30.07.2018 р., № 3442 від 02.08.2018 р., № 3255 від 03.08.2018 р., № 3934 від 05.09.2018 р., № 4536 від 05.10.2018 р., № 5024 від 05.10.2018 р. На вказану суму позивач отримав талони на газ, що підтверджуються наданими позивачем копіями видаткових накладних № НХТ-00004 від 01.03.2018 р., № НХТ-000007 від 16.03.2018 р., № НХТ-000165 від 10.04.2018 р., № ХНТ-000500 від 11.05.2018 р., № ХНТ-000866 від 08.06.2018 р., № ХНТ-001376 від 17.07.2018 р., № ХНТ-001842 від 29.08.2018 р., № ХНТ-002147 від 02.10.2018 р., № ХНТ-00002505 від 29.10.2018 р. та талонів на газ.

У подальшому, як встановлено судом, надані постачальником талони позивач реалізував частково – на суму 977 919,00 грн., що становить 70 210 літрів. На інші отримані позивачем талони в кількості 5 290 л. вартістю 86 931,00 грн. відповідач відмовився здійснювати відпуск газу, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти КП "Дніпровський електротранспорт" та копії нереалізованих талонів.

Отже, у КП "Дніпровський електротранспорт" залишились невикористаними талони на 5 290 л. газу на загальну суму 86 931,00 грн.

17.12.2018 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 35551 про надання роз'яснень щодо причин відмови у відпуску газу за невикористаними талонами, однак, вказана вимога відповідачем була залишена без відповіді.

Отже, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань із поставки газу за оплаченими талонами на загальну суму 86 931,00 грн. за договором № UA-2018-01-22-002102-с від 27.02.2018 року стало підставою для звернення позивача із позовом у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Так само у п. 7.3.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у кількості та у строки, погоджені сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач свого зобов'язання щодо передачі товару позивачу належним чином не виконав, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем палива (газу) на всю суму придбаних позивачем талонів чи доказів повернення позивачу попередньої оплати за непоставлене паливо кількістю 5 290 л. в сумі 86 931,00 грн.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що вимога про зобов’язання відповідача виконати умови договору № UA-2018-01-22-002102-с від 27.02.2018 року шляхом передачі (відпуску) газу за талонами у кількості 5 290 літрів на суму 86 931,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що вимога про зобов’язання ТОВ "Техойл Нафтохімія" виконати умови договору, є неналежним способом захисту, оскільки такий обов’язок є імперативним в силу приписів ст. 629 ЦК України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення, з необхідністю врахування наявності правового механізму, за яким відбуватиметься поновлення порушеного права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду слід виходити із його ефективності.

У даному випадку такий правовий механізм, за яким відбудеться поновлення прав позивача, передбачений приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якою визначено право позивача (покупця) вимагати поставки товару, що є ефективним способом захисту.

Посилання відповідача на висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 14.06.2019 у справі № 916/998/18, є безпідставним, оскільки вказана постанова була прийнята судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин, де позивач заявляв вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору на майбутнє (при видачі технічних умов на приєднання до мереж нових споживачів здійснювати узгодження цих технічних умов з постачальником), у той час, як у даній справі мало місце прострочення вже існуючого зобов`язання (відпуск оплаченого газу), яке відповідач мав виконати ще у 2018 році (п. 4.5 договору), при цьому спірні відносини поставки регулюються спеціальною нормою, яка підлягає обов'язковому застосуванню (ч. 2 ст. 693 ЦК України). Отже, правова позиція викладена судом у справі № 916/998/18 застосуванню у даній справі не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-237 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" про зобов’язання виконати умови договору задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 413, ідентифікаційний номер 41829696) виконати умови договору № UA-2018-01-22-002102-с від 27.02.2018 року в частині відпуску газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання ДСТУ 4047-2001 (пропан бутан) у кількості 5 290 літрів на суму 86 931,00 грн. за талонами в транспортні засоби Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради через систему автозаправочних станцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія", які розташовані на території м. Дніпра, за адресами: пр. Сергія Нігояна, 87; вул. Архімеда 1-К; Запорізьке шосе 30-А; вул. Павлова, 16; вул. Генерала Пушкіна, 42Б; вул. Маршала Малиновського, 110а; вул. Криворізьке шосе, 29.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 413, ідентифікаційний номер 41829696) на користь Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 119-а, ідентифікаційний код 32616520) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 січня 2020 року.

Повний текст рішення складений 10 лютого 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.