Рішення № 87521142, 11.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020

м. Дніпро

Справа № 904/5358/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій в розмірі 379 448,90 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Корсун С.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 379 448,90 грн. з яких: 301339,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, 2786,00 грн. - інфляційних втрат, 69260,4 грн. - пені, 6063,42 грн.-3% річних та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1797/2017 від 13.10.2017р. в частині оплати за умовами договору.

Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.12.2019.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відкладено підготовче засідання на 13.01.2020.

09.12.2019 від Відповідача надійшло клопотання про продовження строку для складання відзиву на позов. Клопотання судом задоволено ухвалою суду від 09.12.2019.

16.12.2019 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відкладено підготовче засідання на 11.02.2020.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 11.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №1797/2017 від 13.10.2017р.(Договір) з протоколом розбіжностей до нього від 20.10.2017 (а.с.17-19).Відповідно до предмету договору Постачальник зобов’язується передати Покупцю продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти у власність і оплатити Товар на передбачених цим Договором умовах.

Згідно п. 1.2 Договору, Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість Товару та інші умови узгоджуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід’ємною частиною цього Договору.

Ціна товару встановлюється та узгоджується Сторонами відповідності до п. 1.2 цього Договору (п.3.1 Договору). Загальна вартість Договору визначається вартістю всіх Специфікацій (Додатків) підписаних по цьому Договору, які є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.4 Договору, датою поставки вважається дата, поставлена на видатковій накладній при отриманні товару.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата вартості Товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі, на умовах оплати узгоджених Сторонами у відповідній Специфікації (Додатках) до цього Договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії Товару, передбачені такими Специфікаціями (Додатками).

Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії Товару є виставлений Постачальником рахунок.

Згідно п. 13.5 Договору, він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за Договором.

Додатковою угодою №4 від 28.12.2018 сторони продовжили строк дії даного договору до 31.12.2019.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар, що підтверджується наступним.

Згідно специфікації (додаток № 12) від 18.02.2019 сторони узгодили поставку товару на суму 1171190,40грн., а також порядок оплати поставленого товару - протягом 6 банківських днів з дати поставки товару. За видатковою накладною РН-д000063 від 28.02.2019 Відповідачу поставлений товар на суму 202 332,00 грн., Строк оплати поставленого товару сплив 11.03.2019. Згідно специфікації (додаток № 14) від 21.02 2019 сторони узгодили поставку товару на суму 128 700,00 грн., а також порядок оплати поставленого товару - протягом 6 банківських днів з дати поставки товару. За видатковою накладною РН-д000056 від 25.02.2019 поставлений товар на суму 128700,00 грн., який до цього часу ним оплачений тільки в розмірі 50 000,00 грн. Строк оплати поставленого товару сплив 06.03.2019. Згідно специфікації (додаток № 15) від 25.03.2019, за видатковою накладною РН-д000095 від 09.04.2019 поставлений товар на суму 20 307,00 грн. Строк оплати поставленого товару сплив 17.04.2019.

Згідно п. 3 специфікацій оплата товару, що поставляється за цим Договором здійснюється Покупцем на умовах: по факту поставки протягом 6 банківських днів з моменту надання рахунків фактур за фактично поставлений товар.

Відповідач, у встановлений Специфікацією строк за отриманий товар повністю не оплатив.

Станом на 12.11.2019, заборгованість Відповідача складає 301 339,00 грн. яка підлягає до стягнення та підтверджується матеріалами справи.

23.10.2019 року відповідачу направлена вимога із пропозицією до 01.11.2019 року погасити суму основного боргу в розмірі 301339,00 грн., вимога отримана відповідачем 24.10.2019 (а.с.34), однак станом на час слухання даної справи відповідачем борг не сплачений. Зазначений борг не заперечується Відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 8.7 протоколу врегулювання розбіжностей, за прострочення сплати вартості поставленого товару за провини Покупця, крім форс - мажорних обставин, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченого у встановлений термін Товару, за кожен день прострочення. Сплата зазначених пені і штрафу не звільняє Покупця від виконання всіх інших своїх зобов’язань, в т.ч. платіжних, за дійсним Договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За порушення умов Договору, Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Всього на суму 69 260,48 грн.:

За видатковою накладною РН-д000063 від 28.02.2019 за період з 12.03.2019 по 12.11.2019.

За видатковою накладною РН-д000056 від 25.02.2019 за період з 07.03.2019 по 12.11.2019.

За видатковою накладною РН-д000095 від 09.04.2019 за період з 12.03.2019 по 12.11.2019.

За розрахунком суду, пеня за трьома видатковими накладними складає 65 310,35 грн., яка і підлягає до стягнення.

23.08.2019 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

Суд оцінивши, оцінивши доводи сторін по даній справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру неустойки, зокрема те, що Відповідач має тяжке фінансове становище підприємства, обумовлене зростанням вартості сировини, енергетичних ресурсів та падінням світових цін на ринку металопродукції. Крім того, ПрАТ «ДМЗ» за 9 місяців 2019 року має збиток в сумі 802 224 000,00 грн. (а.с.57). Станом на 30.11.2019 кредиторська заборгованість ПрАТ «ДМЗ» становить 5 069 493 тис. грн., що підтверджується довідкою за вих. № 106.2/452 від 12.12.2019 (а.с.63). Окрім того, у зв'язку з кризовою ситуацією в металургійній галузі в цілому та збитковістю роботи ПрАТ «ДМЗ» з причин негативної цінової кон’юнктури на ринку металопрокату та високих цін на залізорудну сировину, ПрАТ «ДМЗ» було змушене призупинити, а в деяких випадках - зупинити виробництво товарної продукції основними цехами, що змусило керівництво ввести на підприємстві чотирьох денний робочий тиждень (наказ № 355 від 28.05.2019, а.с.58-59), а починаючи з жовтня 2019 року у більшості структурних підрозділах призупинити роботу шляхом встановлення простою працівникам, та законсервувати основні засоби (наказ № 662 від 30.09.2019, а.с.60).

З 08.10.2019 Товариство було вимушене повністю зупинити доменну піч № 3 (наказ № 682 від 03.10.2019, а.с.682), яка виконувала одну з головних ролей в технологічному процесі металургійного виробництва при виплавці чавуну, який є основним проміжним продуктом у двоступеневому процесі отримання кінцевого продукту - сталі для виготовлення продукції ПрАТ «ДМЗ», а вже 18.10.2019, в зв'язку з відсутністю замовлень, було зупинене обладнання прокатного цеха №2, за допомогою якого здійснювався прокат швелера, що посідав одне з головних місць в сортименті прокатної продукції Товариства, та який користувався попитом серед споживачів, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках (наказ №706 від 18.10.2019, а.с.62).

Приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, а також те, що матеріали справи не містять, докази понесених збитків позивачем внаслідок несплати відповідачем суми боргу, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого позивачем розміру пені на 70%, до 19 593,10 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення умов договору позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період загальний період з 12.03.2019 по 12.11.2019 по всім видатковим накладним в сумі 6063,42 грн., яка є обґрунтованою та підлягає до стягнення.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 2786,00 грн. за загальний період з квітня 2019 по жовтень 2019.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 4773,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 2786,00 грн.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського,б.3, код ЄДРПОУ 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49049, м. Дніпро, вул. Євпаторійська, б.40, офіс 7, код ЄДРПОУ 36053445) основну суму заборгованості у розмірі 301 339,00 грн., пеню у розмірі 19 593,10 грн., 3% річних у розмірі 6 063,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 786,00грн., а також судові витрати у розмірі 5 633,00 грн. про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.02.2020

Суддя С.П. Панна