Постанова № 8752099, 28.01.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2010 р. Справа № 2а - 6277/09/1470

м.Миколаїв

9:10

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А.,

за участю представників:

позивача: Хілько А.Г. директор (у судовому засіданні 27.01.2010),

відповідача: Бойко О.В. дов. №3/9/10-007 від 11.01.2010 (у судовому засіданні 27.01.2010),

ІІІ особи: Бойко О.В. 6570/7/10-112 від 22.06.2009 (у судовому засіданні 27.01.2010),

Присутня: бухгалтер Северинова О.М. бухгалтер ТОВ «Янус-Тур»(у судовому засіданні 27.01.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "ЯНУС-ТУР", пров. Ювілейний, 15,Миколаїв,54018 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 треті особиДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54036 проскасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.08.2009 №0001702303 в частині застосування штрафних санкцій на суму 5522,0 грн., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення відповідача №0001702303 від 25.08.2009 в частині застосування штрафних санкцій на суму 5522,0 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що всі первинні документи (накладні) у нього є, обліковані належним чином, але в момент проведення перевірки вони знаходились вдома у бухгалтера, в звязку з тим, що вони були необхідні для складання бухгалтерської звітності, про що перевіряючи були повідомлені, але відмовились зачекати поки вона привезе їх з дому. Що стосується порушення п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо проведення розрахунків з використанням режиму попереднього програмування найменування та ціни товару, то технічні властивості реєстратора розрахункових операцій, який використовує позивач дає можливість програмувати назву товару лише з 11 символів. Здійснене позивачем програмування (лише назва без зазначення слова «пиво») відображає споживчі ознаки товару, дозволяє його ідентифікувати та відрізнити від інших запрограмованих найменувань.

Відповідач та ІІІ особа проти позовних вимог заперечують, вказуючи на те, що стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. На момент перевірки позивачем не було надано перевіряючим доказів ведення обліку, тому штрафні санкції до ТОВ «Янус-Тур»застосовані правомірно.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 28.01.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

04.08.2009 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці «бар «Дельфін», який розташований за адресою Миколаївська обл., Березанський р-н, з/в Рибаківка, на б/в «Дельфін»та належить ТОВ «Янус-Тур», про що складено акт перевірки №0856/14/00/23/13849524 (арк.спр.8,9), яким встановлено порушення п.9, 11, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме:

- незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку в КОРО;

- неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 2718,5 грн.;

- при розрахунках через РРО порушено порядок режиму попереднього програмування по найменуванню товарів та обліку їх кількості.

На підставі акту перевірки №0856/14/00/23/13849524 від 04.08.2009, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Миколаєва прийнято рішення про застосування до ТОВ «Янус-Тур»штрафних (фінансових) санкцій №0001702303 від 25.08.2009, яким:

- згідно п.3 ст.17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку в КОРО, що склало 340,0 грн.;

- згідно ст.21 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, що склало 5437,0 грн.;

- згідно п.6 ст.17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, що склало 85,0 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням в частині накладення штрафних санкцій за неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару та порушення порядку режиму попереднього програмування, на загальну суму 5522,0 грн., оскаржив його до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

1. Пункт 11 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає обовязок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

У разі порушення цієї вимоги п.6 ст.17 Закону №265/95-ВР передбачає застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 (надалі Положення №614) одним з обовязкових реквізитів, який має містити касовий чек є найменування товару (послуги).

Пункт 1 Положення №614 визначає, що під найменуванням товару (послуги) розуміється слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СПД.

Під час перевірки податківцями було встановлено, що попереднє програмування товару було здійснено позивачем без зазначення самого слова «пиво», а лише із зазначенням його марки, наприклад, «Янтар», «Чернігівське». Вказане підтверджується позивачем у позові та поясненнях представника.

Суд вважає доречним посилання відповідача на те, що застосований позивачем порядок попереднього програмування не дає змогу однозначно ідентифікувати товар та відобразити його споживчу ознаку, оскільки, наприклад, найменування товару «Янтар»може відображати не лише вид пива, а і відноситись взагалі до іншої групи товарів, що є порушенням п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Посилання позивача на те, що технічні властивості реєстратора розрахункових операцій, який використовує позивач дає можливість програмувати назву товару лише з 11 символів відхиляються судом, оскільки навіть при такій кількості символів позивач має можливість дотриматись приписів п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР при попередньому програмуванні найменування товару.

За вказаних обставин, позовні вимоги про скасування рішення відповідача №0001702303 від 25.08.2009 в частині застосування штрафних санкцій на суму 85,0 грн. за порушення порядку режиму попереднього програмування задоволенню не підлягають.

2. Відповідно до п.12 ст.3Закону №265/95 субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Виходячи з ст.6 Закону №265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІV, а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

В той же час, умовою для притягнення субєкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

На думку суду, встановлення під час перевірки факту порушення позивачем приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 носило поверхневий та субєктивний характер, оскільки викликані в якості свідків перевіряючі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали суду конкретних відповідей на питання, якими критеріями вони керувались складаючи вибірковий опис фактичної наявності товарів за місцем реалізації, на які відсутні первинні документи; чому вказаний опис містить саме таку кількість товарів, а не меншу, чи більшу; чому поза увагою було залишено пояснення представника позивача про наявність первинних документів у бухгалтера підприємства та пропозиція надати їх для огляду з доказами належного оприбуткування.

Зазначені обставини свідчать про те, що перевіряючими не було здійснено повного та належного контролю за дотриманням субєктом господарювання обовязку здійснювати належний облік товарів.

Виходячи з приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 метою такого контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару. І саме факт оприбуткування, а не перебування первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товару є метою перевірки.

Посилання відповідача та ІІІ особи на відсутність в момент перевірки накладних на товар та інших документів щодо обліку товару, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.

Крім того, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України№534 від 12.08.2008; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України №355 від 25.05.2008 та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України №184 від 09.04.2009 не визначають такої методики проведення перевірки, як здійснення опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, на які відсутні первинні документи.

Вказані керівні документи податкової служби передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими такий аналіз не проводився і відповідна відомість про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій №534 від 12.08.2008 не складалась.

До позовної заяви позивачем були надані суду копії первинних документів (а.с.22-32) на товар, який зазначений у описі (а.с.10), оригінали яких оглянуті у судовому засіданні; оборотно-сальдові відомості по контрагентам позивача (а.с. 55-66).

Вказане свідчить про те, що зазначений у акті перевірки товар був оприбуткований позивачем належним чином у передбаченому законодавством порядку.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним на підставі акту перевірки №0856/14/00/23/13849524 від 04.08.2009 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001702303 від 25.08.2009 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5437,0 грн. за неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.71, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001702303 від 25.08.2009 в частині застосування штрафних санкцій на суму 5437,0 грн. за неведення обліку товарних запасів.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Янус-Тур» (пров.Ювілейний, 15, м.Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 13849524) понесені судові витрати у сумі 3,34 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 22 лютого 2010 року.