Рішення № 87518116, 11.02.2020, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1620/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Тихоненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 .С. подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача – ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.04.2014 року у розмірі 29276 гривень 14 копійок станом на 27.11.2019 року, яка складається з наступного: 9436 гривень 27 копійок - заборгованість за кредитом, 9478 гривень 50 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 9478 гривень 50 копійок - заборгованість за пенею, 882 гривні 87 копійок - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Судові витрати у розмірі 1921 гривня судовий збір.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ „ПРИВАТБАНК” Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача. Представник позивача не заперечує щодо винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Повістку вручено відповідачу 04 лютого 2020 року.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_1 03 квітня 2014 року був укладений кредитний договір, який сторони назвали генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10168 гривень 16 копійок зі сплатою відсотків у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.04.2016 року. Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання. Згідно даного договору відповідач зобов`язався щомісячно, в період з 1 по 25 число, сплачувати відповідні платежі за цим договором в загальній сумі 508 гривень 81 копійка.

Відповідач не сплачував необхідні платежі, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Станом на 27.11.2019 року відповідач ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу основний борг в сумі 9436 гривень 27 копійок, а також прострочив заборгованість по відсотках в сумі 9478 гривень 50 копійок. Відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт відповідачу нараховано штраф в сумі 882 гривні 87 копійок.

Вказані обставини стверджуються копією генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 03 квітня 2014 року, яка підписана сторонами.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором. Зокрема відповідач не вносив своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі за договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

За правилами ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково. З відповідача слід стягнути на користь позивача 9436 гривень 27 копійок заборгованості за наданим кредитом, заборгованість по процентах в сумі 9478 гривень 50 копійок, штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт в сумі 882 гривні 87 копійок.

Суд вважає, що у задоволені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9478 гривень 50 копійок заборгованості по пені слід відмовити.

В матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували що сторони домовились про нарахування пені.

В пункті 2.8 укладеного між сторонами кредитного договору зазначено, що при порушенні позичальником обов`язків по погашенню кредиту позичальник сплачує банку пеню , розмір якої вказаний в Умовах і правилах за кожен день прострочки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ „ПриватБанк”).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 03 квітня 2014 року розмір та порядок нарахування пені не зазначені.

У генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 03 квітня 2014 року сторони посилаються на Умови і правила.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Умови та правила надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо пені та комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України , доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Умов та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 квітня 2014 року. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір пені.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача пені безпідставною.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1299 гривень 05 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Суд також враховує, що така правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року по справі № 175/4576/14-ц.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке розташоване в м. Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, до ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” 19797 (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки заборгованості за кредитним договором та 1299 (одну тисячу двісті дев`яносто дев`ять) гривень 05 (п`ять) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2020 року.

Суддя: