Постанова № 8751454, 04.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3173/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В.,

при секретарі - Малинівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" <Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі <Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить скасуватиподаткові повідомлення-рішення №0002542301/2 від 27.02.2009р., №0002542301/1 від 22.12.2008р. та №0002542301/0 від 21.10.2008р.

Вказав, що 21 жовтня 2008 року підприємство отримало від Державної податкової інспекції в м. Житомирі податкове повідомлення-рішення №0002542301/0 від 21.10.2008р. про донарахування податку на прибуток в сумі 881578 грн. і 346014 грн. штрафних санкцій. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте скарги не були задоволені.

Позивач зазначив, до складу валових витрат ним були включені витрати, підтверджені відповідними актами приймання-передачі робіт та податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам, відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових.

Позивач в засіданні суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення №0002542301/3 від 28.04.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважав, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2007р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2007 р. по 30.06.2008 р. був складений акт від 06.10.2008 №5611/23-1/35021464/0110.

Під час проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат суми транспортних послуг у розмірі 3526310 грн., які не підтверджені відповідними документами, а саме товарно-транспортними накладними.

На підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002542301/0 від 21.10.2008р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 881578 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 346014 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

З 15.12.2008р. по 17.12.2008р. відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань, викладених у скарзі №1615 від 24.10.2008р. за результатами якої був складений акт №7102/23-1/35021464/0110.

Скарги позивача залишились без задоволення і відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0002542301/1 від 22.12.2008р., №0002542301/2 від 27.02.2009р. та №0002542301/3 від 28.04.2009р.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і вони підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, п. 5.10 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Слід зазначити, що Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9, а правила ведення податкового обліку – ст. 11 зазначеного Закону. Однак ст. 11 не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач надає транспортно-експедиційні послуги іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Вказаний факт засвідчується копіями договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом, актами прийому-здачі виконаних робіт.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, суд вважає безпідставним і таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Згідно із ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тобто, експедитор може або самостійно виконати перевезення, або лише організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались транспортно-експедиційні послуги, і при наданні цих послуг були складені акти виконаних робіт.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" як на підставу обов'язкової наявності у експедитора товарно-транспортних накладних, що підтверджують витрати на оплату послуг осіб, які залучались для виконання договорів транспортного експедирування.

Так, ст. 9 даного Закону визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів, що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, Законом чітко визначено, що у випадку залучення експедитором до виконання договору транспортного експедирування інших осіб (якщо експедитор не здійснює перевезення самостійно, а лише організовує перевезення), підтвердженням витрат на оплату послуг цих осіб є рахунки, накладні тощо.

Також є безпідставним посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568.

Згідно із п.п.11.4, 11.5, 11.6, 11.7. вказаних Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто наявність товарно-транспортної накладної у посередника, який не є перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, не передбачена.

Крім того, вказані Правила перевезень визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту – перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Отже, правила перевезень, які і встановлюють наявність товарно-транспортної накладної, не стосуються експедиторів-посередників, які не є ні перевізниками (власниками транспортних засобів), ні вантажовідправниками, ні вантажоодержувачами.

Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

ДПІ в м. Житомирі не заперечує той факт, що позивач виступав саме експедитором і це підтверджено договорами, укладеними з перевізниками.

Суд встановив і відповідач не заперечив, що надані позивачем рахунки за транспортні послуги, платіжні доручення про перерахування коштів за транспортні послуги та акти прийому-здачі виконаних робіт є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача в акті позапланової перевірки на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, оскільки зазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. №493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

За таких обставин, оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 21.10.2008 року за №0002542301/0, від 22.12.2008 р. за №0002542301/1, від 27.02.2009 р. за №0002542301/2 та від 28.04.2009р. за №0002542301/3.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2009 року.

Головуючий суддя:                                                                                Л.В. Кузьменко