Рішення № 87511931, 03.02.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/448/20

Справа №754/10786/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання Раєвського П.А..

за участю:

представника позивача- ОСОБА_1 ,

представика відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 17.01.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № 44.05-712/П. Також, 17.01.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено Іпотечний договір № 44.02-959/П. Через невиконання ОСОБА_5 своїх кредитних зобов`язань ПАТ «Укрсоцбанк» реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 19.07.2018 року позивач придбала у ПАТ «Укрсоцбанк» квартиру АДРЕСА_1 . З кінця 2017 року колишня власниця ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживала, участі у витратах на утримання квартири не приймала. Фактична адреса відповідача невідома. Водночас відповідач залишалася зареєстрованою у даному житловому приміщенні. Відповідач не є родичем або членом сім`ї позивача. Позивач згоди на користування відповідачем спірним житлом не надавала. Оскільки факт реєстрації ОСОБА_5 перешкоджає повноцінно користуватися та розпоряджатися майном, позивач звернулася до Відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА про зняття відповідача з місця проживання, що підтверджується заявою від 27.07.2018 року. Однак, на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» у задоволені заяви було відмовлено. Факт реєстрації відповідача у квартирі позивача впливає на розрахунок житлово-комунальних послуг, а також перешкоджає повноцінному користуванню квартирою. У зв`язку з вищевикладеним позивач просила суд визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 28.08.2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 17.01.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № 44.05-712/П, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2017 року. Також, 17.01.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено Іпотечний договір № 44.02-959/П.

Через невиконання ОСОБА_5 своїх кредитних зобов`язань ПАТ «Укрсоцбанк» реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Іпотечного договору № 44.05-712/П та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2017 року.

19.07.2018 року позивач придбала у ПАТ «Укрсоцбанк» квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу та Актом передачі. Факт того, що ОСОБА_3 є новим власником квартири також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно від 13.08.2018 року.

З кінця 2017 року колишня власниця ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживала, участі у витратах на утримання квартири не приймала. Фактична адреса відповідача невідома. Водночас відповідач залишалася зареєстрованою у даному житловому приміщенні. Відповідач не є родичем або членом сім`ї позивача. Позивач згоди на користування відповідачем спірним житлом не надавала.

Оскільки факт реєстрації ОСОБА_5 перешкоджає повноцінно користуватися та розпоряджатися майном, позивач звернулася до Відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА про зняття відповідача з місця проживання, що підтверджується заявою від 27.07.2018 року. Однак, на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» у задоволені заяви було відмовлено.

07.08.2018 року чоловіком позивача було виявлено, що у належній ОСОБА_3 квартирі були замінені дверні замки. Дана обставина підтверджується заявою ОСОБА_7 до Деснянського УП ГУНП у місті Києві № 59017 від 07.08.2018 року та протоколом огляду місця. Заміну замків було проведено ОСОБА_5 у присутності співробітників Національної поліції України, що зафіксовано у заяві ОСОБА_5 та документами складеними працівниками Національної поліції України.

Вбачається, що відповідач ОСОБА_5 зверталась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у м. Києві - Коровайко О.С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: АТ «Укрсоцбанк», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у м. Києві - Коровайко О.С., про визнання протиправним та скасування рішення залишено без задоволення.

Отже, вбачається, що на момент розгляду справи новим законним власником квартиру АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Оскільки в квартирі, яка належить позивачу зареєстрована стороння особа, права позивача як власника вказаного нерухомого майна є порушеними відповідачем, а тому підлягають захисту.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 320 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Отже, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири, де наразі зареєстрована відповідач, суд погоджується з доводами позивача, що усунення перешкод в користуванні її майном можливо шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 10.02.2020 року.

Суддя: Н.Г. Таран