Постанова № 8750757, 01.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 р.           Справа № 2-а-5171/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні

За участю:

Представника позивача: Гончара О.І.

Представника відповідача: Данільцева Ю.М.

Представника третьої особи на стороні відповідача без заявлених самостійних вимог на предмет спору - Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області: Боценка Д.І.

Представника прокуратури: Сокольвяк Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода"

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, за участю третьої особи на стороні відповідача без заявлених самостійних вимог на предмет спору - Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області

про: визнання протиправними дій щодо повернення помилково перерахованих коштів та стягнення отриманих без достатніх правових обставин коштів

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо повернення помилково перерахованих коштів та стягнення отриманих без достатніх правових обставин коштів.

Ухвалою суду від 25.12.2009 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду.

В ході дослідження матеріалів справи, зокрема тексту позовної заяви, судом встановлено, що предметом спору даної адміністративної справи є помилково перераховані кошти (зайво сплачені податки) до бюджету, які, на думку позивача, підлягають поверненню згідно чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що є помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Враховуючи зазначене, судом 20.01.2010 року на підставі ч.2 ст. 53 КАС України ухвалено рішення щодо залучення до участі у справі Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В ході розгляду справи представником позивача змінювались позовні вимоги, однак в остаточному вигляді дані вимоги полягають в наступному: визнати протиправними дії Іллінецької МДПІ щодо невчинення заходів по поверненню ТОВ Агрофірма "Злагода" надмірно сплачених коштів в сумі 8798,00 грн. в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік та помилково сплачених коштів в сумі 2739,90 грн. в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки; повернути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" надмірно сплачені податки в сумі 8798,00 грн. в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік та помилково сплачених коштів в сумі 2739,90 грн. в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки; стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" судови витрати в розмірі 115,38 грн.

Позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому зміна позовних вимог була прийнята судом на підставі ч.1 ст.51, ст.137 КАС України.

Позивач в обґрунтування змінених позовних вимог посилався на наявність надмірно перерахованих коштів в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік, у зв’язку із встановленням Господарським судом Вінницької області факту ненабуття позивачем статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 році, та наявність помилково сплачених коштів в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки, оскільки позивач в 2005-2006 рр. був платником фіксованого сільськогосподарського податку та не повинен був сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки.

На підставі зазначеного, ТОВ Агрофірма "Злагода" звернулось до Іллінецької МДПІ з відповідною заявою від 26.02.2007 року про повернення коштів, що сплачені в рахунок податку на транспортні засоби за 2005-2006 роки та зарахування їх в рахунок орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, однак відповіді на заяву не отримало.

Після вирішення спору в Господарському суді Вінницької області позивачем було направлено на адресу відповідача заяву від 23.03.2009 року №21 про повернення коштів, в якій міститься прохання зарахувати помилково сплачені податки –фіксований сільськогосподарський податок в сумі 8798,08 грн. та податок з власників транспортних засобів в сумі 2739,90 грн. в рахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, про що надати відповідь у місячний термін.

Листом Оратівського відділення Іллінецької МДПІ від 28.04.2009 року №714/10-120 позивачу надана відповідь, згідно якої відповідачем було зазначено про неможливість повернення шляхом зарахування помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 2739,90 грн., у зв’язку із пропущенням ТОВ Агрофірма “Злагода”строків давності подання уточнюючих розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки.

Позивач вважає дану відповідь Оратівського відділення Іллінецької МДПІ необґрунтованою, дії Іллінецької МДПІ по неповерненню помилково та надмірно сплачених коштів неправомірними, а тому звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.

Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача з вимогами позову не погодився, надавши до суду відповідні заперечення від 20.01.2010 року за вх. №1005. Обгрунтовуючи свої заперечення, суду пояснив, що ТОВ Агрофірма “Злагода”самостійно розрахувало, подало розрахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку на 2004 рік до Оратівського відділення Іллінецької МДПІ та сплачувало самостійно визначену суму фіксованого сільськогосподарського податку. Оскільки кошти сплачувались відповідно до поданого розрахунку за фактично наявні у ТОВ Агрофірма “Злагода”у користуванні земельні ділянки, то податок сплачений виключно в межах розрахунку без надмірної сплати. Окрім того, в наданих копіях платіжних доручень платник чітко вказує, на який платіж спрямовуються кошти, а тому помилкового зарахування коштів на інші види податків та зборів не було.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону, має право надати до органів податкової служби уточнюючий розрахунок.

Враховуючи те, що позивачем у строки, визначені законом, такий уточнюючий розрахунок не був поданий до Іллінецької МДПІ, відповідач вважає, що у нього не було підстав для повернення помилково або надмірно сплачених коштів.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає дії Іллінецької МДПІ правомірними, а тому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача без заявлених самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області - проти позову заперечив, надавши суду наступні пояснення.

Підпунктом 2.1.4. п.2.1 ст. 2 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є податкові органи.

ГУДКУ у Вінницькій області не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за нарахуванням та справлянням податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів.

Окрім того, представник третьої особи зазначив про те, що органами держказначейства здійснюється повернення коштів платникам податків тільки після отримання висновків від органів податкової служби.

Оскільки таких висновків Іллінецькою МДПІ не було направлено до ГУДКУ у Вінницькій області, то і підстав для повернення надмірно та помилково перерахованих позивачем коштів немає.

З урахуванням зазначеного, представник третьої особи просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до заяви від 09.02.2010 року за вх.№2472 та листа від 01.03.2010 року з обгрунтуванням даної заяви, поданих прокуратурою Вінницької області, судом було залучено до участі у справі на стороні відповідача прокуратуру Вінницької області. Необхідність даного залучення виникла у зв"язку із здійсненням прокуратурою Вінницької області захисту економічних інтересів держави на виконання вимог спільного наказу Генерального прокурора України, Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 13.06.2008 року №401/214/32 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами податкової служби, державного казначейства України та органів прокуратури", а також через існування загрози їх порушення у вигляді визнання протиправними дій та повернення коштів, що є надміру та помилково перераховані шляхом їх стягнення з Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області.

Представник прокуратури в судовому засіданні 01.03.2010 року підтримала позицію відповідача та третьої особи по справі та просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32754657.

Позивач в 2004 році сплачував фіксований сільськогосподарський податок на підставі довідки Іллінецької МДПІ №49 від 21.04.2004 року.

Всього в 2004 році підприємством було сплачено фіксований сільськогосподарський податок в сумі 8798,08 грн. Вказана сума сплаченого фіксованого сільськогосподарського податку є встановленою актом Оратівського відділення Іллінецької МДПІ від 17.11.2006 року №40-23-32387334 про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ Агрофірма "Злагода" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2003 року по 01.09.2006 року, та підтверджується платіжними дорученнями №8 від 15.03.2004 року на суму 600,00 грн., №43 від 22.06.2004 року на суму 1026,85 грн., №48 від 28.07.2004 року на суму 325,37 грн., №54 від 15.08.2004 року на суму 1640,00 грн., №67 від 27.09.2004 року на суму 1626,83 грн., №79 від 22.10.2004 року на суму 1626,83 грн., №94 від 17.11.2004 року на суму 976,10 грн., №101 від 15.12.2004 року на суму 976,10 грн.

За результатами вищевказаної перевірки у зв’язку із виявленими порушеннями позивачем податкового законодавства, відповідачем відповідно до підпункту “б”п.п. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України №2181-ІІІ прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 27.11.2006 року. Однак підприємство з результатами перевірки не погодилось та оскаржило дані податкові повідомлення-рішення до Господарського суду Вінницької області.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року по справі №15/68-07 за позовною заявою ТОВ Агрофірма "Злагода" до Іллінецької МДПІ про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень встановлені обставини щодо того, що ТОВ Агрофірма "Злагода" не набула статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 році. Як з’ясовано в судовому засіданні, дана постанова набула законної сили.

Враховуючи виявлені судом факти, підприємством було направлено на адресу Оратівського відділення Іллінецької МДПІ заяву від 23.03.2009 року №21 про повернення шляхом зарахування помилково сплачених податків, зокрема фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 8798, 08 грн., а також зазначено про ненадання відповідачем відповіді на заяву підприємства від 26.02.2007 року №872/10 про повернення помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2005-2006 рр., сплата якого підтверджується платіжними дорученнями №7 від 16.01.2005 року на суму 380,00 грн., №32 від 26.04.2005 року на суму 274, 00 грн., №60 від 27.07.2005 року на суму 380, 00 грн., №84 від 26.10.2005 року на суму 380, 00 грн., №8 від 14.04.2006 року на суму 140,90 грн., №55 від 26.07.2006 року на суму 380, 00 грн., №75 від 29.09.2006 року на суму 45,00 грн., №84 від 12.10.2006 року на суму 380,00 грн., №113 від 22.12.2006 року на суму 380,00 грн.

28.04.2009 року за №7/14/10/17-120 підприємство отримало від Оратівського відділення Іллінецької МДПІ відповідь про неможливість повернення шляхом зарахування помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 2739,90 грн., у зв’язку із пропущенням ТОВ Агрофірма “Злагода”строків давності подання уточнюючих розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки.

Позивач вважає дану відповідь необґрунтованою, дії Іллінецької МДПІ неправомірними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому звернувся до суду із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

В силу положень Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади, що керуються в своїй діяльності Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень, та підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З урахуванням вищевикладеного, Іллінецька МДПІ є як суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України, так і органом стягнення відповідно до Додатку № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується, та відповідно має власні територіальні органи.

Таким чином, Головне державне казначейство України у Вінницькій області є як суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України, так і органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення

Порядок повернення сплаченого податку з державного бюджету передбачений п.п 15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, спільним наказом ДПА України, Мінфіну України, Державного казначейства від 03.02.2005 року №58/78/22 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов"язкових платежів) платникам податків" (далі - Порядок), наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п 15.3.1. п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положення вказаної норми дублюється також вищезазначеними Порядком (п.5) та Інструкцією (п.7.1.).

Згідно п.7.2. розділу 7 Інструкції у разі, якщо за даними обліку податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що ведеться в органах державної податкової служби, сума помилково та/або надміру сплаченого податку, збору (обов'язкового платежу) відсутня або менша за суму, заявлену платником до повернення, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби у встановлений термін письмово, з викладенням причин, повідомляє платника податку про необхідність проведення звірки у зв'язку з неможливістю повернення коштів або часткового повернення заявленої суми.

Пунктом 7.3 розділу 7 Інструкції передбачено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.7.4.розділу 7 Інструкції при поверненні надміру утриманої (сплаченої) суми податку з доходів фізичних осіб структурним підрозділом оподаткування фізичних осіб органу державної податкової служби України у термін не пізніше ніж за п'ятнадцять робочих днів до закінчення шістдесятиденного терміну від дня отримання податковими органами податкової декларації надаються підрозділам адміністрування облікових показників та звітності відповідні документи, необхідні для формування висновків про повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб та реєстрів одержувачів коштів.

В силу п.п.6-9 Порядку платником податку подається до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку заява в довільній формі, однак з вказанням обов"язкових реквізитів - визначення платником податку напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені(на поточний (вкладний) рахунок платника податку в установі банку; на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг; шляхом оформлення чека на одержання готівки в разі відсутності у платника податків рахунку в банку).

Орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам (додаток 3). Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.

За платежами, належними місцевим бюджетам, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для погодження відповідному районному (міському) фінансовому органу.

Районний (міський) фінансовий орган у термін не пізніше ніж два робочих дні здійснює погодження отриманих висновків шляхом завірення підписом керівника районного (міського) фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків відповідному органу державної податкової служби України.

Орган державної податкової служби України не пізніше ніж наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого районним (міським) фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків територіальному органу Державного казначейства України.

Висновки про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) реєструються органами Державного казначейства України в Журналі обліку висновків.

На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків відповідно до Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем направлено на адресу Оратівського відділення Іллінецької МДПІ заяву від 23.03.2009 року №21 про повернення шляхом зарахування помилково сплачених податків, зокрема фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 8798, 08 грн., а також зазначено про ненадання відповідачем відповіді на заяву підприємства від 26.02.2007 року №872/10 про повернення помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2005-2006 рр.

Дослідивши текст поданої позивачем заяви, судом вбачається відповідність її вимогам п.6 Порядку.

28.04.2009 року за №7/14/10/17-120 підприємство отримало від Оратівського відділення Іллінецької МДПІ відповідь про неможливість повернення шляхом зарахування помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 2739,90 грн., у зв’язку із пропущенням ТОВ Агрофірма "Злагода" строків давності подання уточнюючих розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки.

Підсилюючи свою позицію в даному спорі, представником відповідача в судовому засіданні було зазначено про те, що ТОВ Агрофірма "Злагода" самостійно розрахувала та подала розрахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку на 2004 рік до Оратівського відділення Іллінецької МДПІ та сплачувала самостійно визначену суму фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкове зобов"язання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Зазначене податкове зобов"язання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Оскільки позивачем по справі такий розрахунок не було подано до Іллінецької МДПІ, відповідач вважає, що його дії по наданні відповіді в заяві від 28.04.2009 року за №7/14/10/17-120 є правомірними, а тому у нього були відсутні підстави для повернення помилково та надмірно сплачених коштів.

Однак аналіз п. 5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ свідчить про те, що платник податків наділений правом надання уточнюючого розрахунку до органів державної податкової служби в разі виявлення помилки у показниках раніше поданої декларації, а не обов"язком.

Враховуючи вказане варто відзначити, що неподання платником податку такого уточнюючого розрахунку в силу положень Порядку не може бути підставою відмови в прийнятті такої заяви та її розгляду, адже Порядком чітко передбачені повноваження органів державної податкової служби при отриманні ними заяви про повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наявність ряду порушень з боку Іллінецької МДПІ при розгляді нею звернень позивача стосовно повернення коштів.

Зокрема, суб"єктом владних повноважень було порушено процедуру розгляду заяви позивача від 26.02.2007 року №872/10 про повернення помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2005-2006 рр., встановлену Порядком, про схему виконання якої зазначалось вище по тексту. Всупереч положенням Порядку, Іллінецькою МДПІ дана заява розглянута не була. Жодної відповіді стосовно розгляду вказаної заяви на адресу позивача не надходило. Рішень за результатами розгляду заяви або вчинення будь-яких дій на виконання вимог Порядку та Інструкції не було.

Водночас варто звернути також увагу і на те, що позивачем в заяві від 23.03.2009 року №21 виносилось на розгляд Іллінецької МДПІ два питання: повернення шляхом зарахування помилково сплачених податків, зокрема фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 8798, 08 грн., та ненадання відповідачем відповіді на заяву підприємства від 26.02.2007 року №872/10 про повернення помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2005-2006 рр. Проте відповідачем 28.04.2009 року за №7/14/10/17-120 надається відповідь тільки стосовно податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2005-2006 рр., тобто на заяву підприємства від 26.02.2007 року №872/10. При цьому в даній заяві відповідачем вказується на неможливість повернення шляхом зарахування помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 2739,90 грн., у зв’язку із пропущенням ТОВ Агрофірма "Злагода" строків давності подання уточнюючих розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки, оскільки останній день строку подання уточнюючого розрахунку (1095 днів) за 2005 рік минув 01.03.2007 року, за 2006 рік - 02.03.2008 року. Однак, проаналізувавши зміст вказаної відповіді, а також врахувавши порушення відповідачем процедури надіслання відповіді, а саме строків надання відповіді на звернення, слід зробити висновок, що бездіяльність відповідача у даному випадку позбавило ТОВ Агрофірма "Злагода" вчасно виправити недоліки подання такої заяви, якщо недоліком в даному випадку можна вважати неподання уточнюючого розрахунку до Іллінецької МДПІ.

Разом з тим, судом акцентується увага на тому, що суб"єктом владного повноваження неповно розглянуто заяву підприємства від 23.03.2009 року №21, зокрема взагалі не надано відповіді по питанню повернення надміру сплаченого фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік в сумі 8798, 08 грн.

З огляду на наведене, варто зазначити, що недотримання відповідачем норм чинного законодавства стосовно порядку розгляду заяв, вчинення дій по підготуванню відповідних висновків після розгляду заяв, як те перебачено вимогами чинного законодавства, неповнота надання відповіді на заяву, що є явно вираженою бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, стало причиною обмеження прав позивача на захист своїх порушених прав та інтересів шляхом вчасного розгляду та вирішення по суті поданої ним заяви.

Не погоджується суд і з висновками відповідача стосовно пропущення позивачем строків звернення до органу державної податкової служби із заявою про повернення коштів – 1095 днів. На думку відповідача, позивачем подана заява про повернення коштів зі сплати фіксованого сільського господарського податку в 2004 році по закінченню строку звернення до Іллінецької МДПІ, однак при цьому представником відповідача не вказано, з якої дати повинен відраховуватись строк (1095 днів).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що строк по фіксованому сільськогосподарському податку повинен відраховуватись з 29.01.2009 року, тобто з дати винесення Господарським судом Вінницької області постанови, якою були встановлені обставини щодо ненабуття ТОВ Агрофірма «Злагода» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку в 2004 році, що одночасно і є датою, якою встановлено факт виникнення порушення права позивача та виникнення права на відшкодування надміру сплачених податків та зборів.

Щодо строку по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин варто вказати, що з відповіді органу державної податкової служби від 28.04.2009 року за №7/14/10/17-120 не вбачається пропущення ТОВ Агрофірма "Злагода" строків давності подання уточнюючих розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки. Доказів зворотного представник відповідача в судовому засіданні не надав.

Як вже зазначалося судом, відповідач та третя особа на стороні відповідача у справі є суб'єктами владних повноважень, і мають відповідну компетенцію, пов’язану із поверненням надмірно та помилково сплачених коштів.

Суд акцентує увагу на тому, що саме бездіяльність відповідача - Іллінецької МДПІ - у спірних правовідносинах, яка виразилась у ненаданні відповіді на заяву ТОВ Агрофірма "Злагода" від 26.02.2007 року №872/10 про повернення помилково сплаченого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2005-2006 рр., у непідготовці за заявою ТОВ Агрофірма "Злагода" від 23.03.2009 року №21 висновків до органів Державного казначейства України на повернення надмірно перерахованих коштів в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік та помилково сплачених коштів в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки, і направлення їх до органів Державного казначейства України, неповноті розгляду заяви підприємства від 23.03.2009 року №21 в частині повернення надмірно перерахованих коштів в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік, спричинила звернення позивача за судовим захистом, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивач вправі скористатись свої правом на судове оскарження дій відповідача шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що позивачем ставиться за вимогу повернення коштів з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 цієї статті Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправним рішення суб"єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов"язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов"язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об"єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об"єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб"єкта владних повноважень.

Суд може прийняти, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що при вирішенні адміністративного позову судом не можуть бути задоволені заявлені позивачем вимоги про повернення коштів, задля реального виконання суб"єктом владних повноважень прийнятого судом рішення та у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України суд приходить до висновку щодо необхідності прийняття постанови про стягнення коштів, що заявлялись позивачем до повернення.

Відповідач та третя особа як суб’єкти владних повноважень, у правовідносинах, пов’язаних із поверненням надмірно та помилково сплачених коштів з бюджету, реалізують надані їм владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 цієї статті Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

В силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому наявні всі підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (вул. Пестеля, 23, м. Іллінці, Вінницька область, 22700) щодо невчинення заходів по поверненню ТОВ Агрофірма "Злагода" надмірно сплачених коштів в сумі 8798,00 грн. в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік та помилково сплачених коштів в сумі 2739,90 грн. в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (вул. Перемоги, 54, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, 22620, поточний рахунок №2604892165 в Вінницькій обласній дирекції АППБ "Аваль", МФО - 302247) надмірно сплачені податки в сумі 8798,00 грн. (вісім тисяч сімсот дев"яносто вісім гривень) в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік та помилково сплачених коштів в сумі 2739,90 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дев"ять гривень дев"яносто копійок) в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005-2006 роки.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (вул. Перемоги, 54, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, 22620, поточний рахунок №2604892165 в Вінницькій обласній дирекції АППБ "Аваль", МФО - 302247) судови витрати в розмірі 115,38 грн. (сто п"ятнадцять гривень тридцять вісім копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 05.03.10

Суддя          Гонтарук Віктор Миколайович

01.03.2010