Ухвала суду № 875052, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“24” квітня 2007 р.                                                                                                     Справа №А 38/187-06

                                                                                    к/с № К-37000/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайко А.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:                  Порохні Д.А.

відповідача:             Пихаленко В.С.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЕОС РИСК Україна»

на постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року

у справі№ А 38/187-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЕОС РИСК Україна»

доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

провизнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЕОС РИСК Україна» (далі – позивач, ТОВ «ЕОС РИСК Україна») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №00030323010/0 від 29.12.2005 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 23700, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій  в розмірі 11250, 00 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 року визнано недійсними податкові повідомлення – рішення №0003032301/0 від 29.12.2005 року, №0003032301/1 від 26.01.2006 року, №0003032301/2 від 22.03.2006 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що посилання відповідача в податкових повідомленнях – рішеннях на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР є безпідставним. Оскільки, позивачем надані копії договорів про надання послуг та копії актів виконаних робіт на підтвердження фактів проведення господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 року скасовано та відмовлено в позові.

Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат суми винагороди, виплачені приватним підприємцям по договорам про надання послуг та актам надання послуг (виконання робіт), які не мають передбачених законом обов’язкових реквізитів, при відсутності доказів – первинних документів, які б свідчили про придбання позивачем всіх оплачених послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року та залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 року по справі №А 38/187-06, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 ст. 11 КАС України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на касаційну скаргу та просив залишити без задоволення касаційну скаргу позивача.

 Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.2004 року по 01.10.2005 року. За результатами даної перевірки складено акт від 19.12.2005 року №412/23-1/32192974.

В ході перевірки бухгалтерських документів, виписок банку, а також реєстрів бухгалтерського обліку встановлено, що дані Декларації не відповідають даним перевірки, а саме підприємством завищено валові витрати. Наявність укладених між ТОВ з ІІ «ЕОС РИСК Україна» та приватними підприємцями договорів на здійснення послуг пов’язаних з наданням останніми консультаційних послуг і супроводження договорів страхування не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат - витрати за цими договорами.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94 – ВР, а саме підприємством віднесено до складу валових витрат суму винагород приватним підприємцям у зв’язку з відсутністю документальних доказів, що така винагорода була сплачена, як компенсація за фактично надані послуги.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №00030323301/0 від 29.12.2005 року, згідно якого визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 34950,00 грн. (23700,00 грн. – основного платежу та 11250,00 грн. – штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами адміністративного оскарження даного повідомлення – рішення, прийнято податкові повідомлення – рішення №0003032301/1 від 26.01.2006 р. та №00030323301/2 від 22.03.2006 р., якими залишено без змін попереднє повідомлення – рішення №0030323301/0 від 29.12.2005 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251 – ХІІ платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Валові витрати виробництва та обігу відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 згаданого Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у п. 7.11 ст. 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям – засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених п.п. 5.6.2 п. 5.6  цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 – ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату або інших видів заохочень, пов’язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на  підтвердження фактів проведення господарських операцій позивачем надані копії договорів про надання послуг та копії актів виконаних робіт, які приєднані до матеріалів справи, тобто посилання відповідача в податкових повідомленнях – рішеннях на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 – ВР є безпідставним. В зв’язку з цим господарський суд правомірно визнав винесені податковим органом податкові повідомлення – рішення недійсними.

Відповідно до ст. 226 суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  08.11.2006 року підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 року по справі № А 38/187-06  залишенню без змін, оскільки остання прийнята з правильним застосуванням закону та скасована помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 223, 226, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЕОС РИСК Україна» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року скасувати та залишити без змін постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 року.

Справу № А 38/187-06 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                  Голубєва Г.К.