Рішення № 87504972, 30.01.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/6839/19 2/303/200/20

ряд. стат. звіту - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до АТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору та зобов`язання за ним припиненими, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору та зобов`язання за ним припиненими.

Позов мотивований тим, що 01.02.2008 року між ОСОБА_3 і АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №08/297-7, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення 31.01.2023 року. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою належного іпотекодавцю - позивачу ОСОБА_4 нерухомого майна, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до Довідки наданої ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 20.02.2018 року останній платіж по сплаті відсотків ОСОБА_3 було здійснено 19.01.2009 року. Пунктом 4.5 договору кредиту, сторони врегулювали питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, встановивши, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 (своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту зі нарахованими процентами за фактичний час його використання) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Таким чином, позивачі вважають, що враховуючи, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_3 здійснив 19.01.2009 року, тому відповідно до пункту 4.5. договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів, тобто 19.04.2009 року. Крім цього, цього ж числа, припинився не лише строк кредитування, але і взаємні права та обов`язки сторін договору. На думку позивачів, припинив свою дію як договір кредиту №08/297-7 від 01.02.2008 року, так і іпотечний договір №08/297-7 від 01.02.2008 року на підставі п.6.3, тобто припинив свою дію з моменту припинення основного зобов`язання.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд позов задоволити з підстав зазначених в ньому.

Представник позивача само ОСОБА_5 - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та просила суд їх задоволити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - Дорош І.І. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, зазначила, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, а заявлені вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та на умовах договору. Просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених в поданому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 01.02.2008 року між АКБСР «УКРСОЦБАНК» і ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 за договором кредиту №08/297-7 від 01.02.2008 року, було укладено Іпотечний договір №08/297-7. Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов`язання нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).

Згідно Договору кредиту №08/297-7 від 01.02.2008 року укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 , останній отримав грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США, зі сплатою 13,50 % річних, з кінцевим терміном погашення до 31.01.2023 року (а.с. 13-18).

Із довідки виданої ПАТ «УКРСОЦБАНК» від 20.02.2018 року вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 сплатив 19.01.2009 року у розмірі 400 доларів США за відсотки за кредитом (а.с. 19).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.11.2018 року позов ОСОБА_4 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Міністерства юстиції України Ярошевський Д.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. був задоволений, а саме визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., вчиненого 28.03.2018 року таким, що не підлягає виконанню (а.с. 21-24).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.04.2019 року вищезазначене рішення Мукачівського міськрайонного суду залишено без змін (а.с. 25-28).

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як на підставу позову про визнання припиненими зобов`язання за договором кредиту №08/297-7 від 01.02.2008 року та іпотечного №08/297-7 від 01.02.2008 року, укладених між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , останній посилається на те, що згідно п.4.5 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8 цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Він останній платіж по сплаті відсотків сплатив 19.01.2009 року, а тому строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 90 календарних днів, тобто 19.04.2009 року.

Так, згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

За змістом ст.11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим уст. 593 ЦК України.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом. Таким чином, навіть якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є підставою для припинення іпотеки. (Правова позиція Постанови ВСУ від 6-133цс17 від 22.02.2017 року).

Абзацом 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного суду України від 09.09.2015р. по справі №6-939цс15.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, заборгованість позивача ОСОБА_3 по кредитному договору не сплачена, а отже зобов`язання ним не виконане. Оскільки основне зобов`язання позичальником не виконане, суд вважає, що і законні підстави для припинення іпотечного договору відсутні.

Одночасно суд звертає увагу сторін на той факт, що законодавством визначаються різні поняття, як «строк дії договору» так і «строк виконання зобов`язання». Строк укладеного між сторонами кредитного договору, визначено п.1.1.2 даного договору, а саме до 31.01.2023 року. Строк дії договору іпотеки визначено п. 6.3, тобто діє до припинення основного зобов`язання. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи те, що обставини для припинення правовідносин за договором кредиту та договором іпотеки, зазначені позивачами, судом не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 17 «Про іпотеку», ст.ст. 261, 598, 526, 530, 610, 612, 599, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору кредиту №08/297-7 укладеного 01.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 та зобов`язання за ним – Іпотечний договір №08/297-7 від 01.02.2008 року припиненими 19.04.2009 року – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.10.2019 року, а саме скасувати заборону ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії направлені на володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки – домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 . Відповідач: АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, місце знаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100.

Повний текст рішення суду складено 10.02.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір