Ухвала суду № 87503961, 10.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/135/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 р. №20909-51,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату недоїмки в розмірі 26539,26 грн. та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-20909-51 від 14.11.2019 року.

Ухвалою від 27.01.2020 року позовну заяву залишено без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення з позовними вимогами або вказати інші підстави для поновлення строку, а також для усунення інших недоліків, зазначених судом в ухвалі.

05.02.2020 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про усунення недоліків разом з додатками.

Таким чином, недоліки позову в частині сплати судового збору, надання завірених копій документів, надання належним чином оформленої позовної заяви із письмовим підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, з зазначенням в позовній заяві власного реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номера і серії паспорту для фізичних осіб - громадян України, ідентифікаційного коду юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) слід вважати усунутим.

Стосовно іншого недоліку, який став підставою для залишення позовної заяви без руху, а саме, пропуску позивачем встановленого ст. 123 КАС України строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату недоїмки в розмірі 26539,26 грн. та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-20909-51 від 14.11.2019 року суд зазначає наступне.

Так, 05.02.2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з означеною позовною вимогою, в якій вказано, що про існування оскарженої постанови Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Шевченко І.Ю. дізнався 08.01.2020 року від дочки, яка отримала поштове відправлення, що містило оскаржене рішення замість позивача 30.12.2019 року.

Також ОСОБА_1 стверджує, що отримавши поштове відправлення, дочка разом з друзями поїхала на відпочинок, у зв`язку з чим повідомила позивача про отримання рішення контролюючого органу 08.01.2020 року, що в сукупності з необхідністю вивчити правомірність нарахування зазначених у вимозі про сплату боргу сум, унеможливила звернення до суду в межах 10-ти денного строку, передбаченого для оскарження таких рішень.

Наведені обставини позивач вважає поважними підставами пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з чим просить його поновити.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого клопотання позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частинами 1,2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення контролюючого органу, яким від нього вимагається сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,26 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №№ 2464-VI).

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18 та Верховний Суд в постанові від 08.08.2019 по справі № 480/106/19.

Натомість, як це передбачено ч.2 ст. 122 КАС України, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону №2464-VI в частині строку оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Тому позивач має право оскаржити вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 р. №20909-51 протягом 10 денного строку з дня її отримання, визначеного абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу.

Так, в даному конкретному випадку, з позову та заяви про поновлення строку звернення до суду слідує, що позивач вважає датою, коли йому стало відомо про існування оскарженого рішення - 08.01.2020 року, тобто дату, коли ним отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20909-51 від 14.11.2019 року від дочки, яка отримала її 30.12.2019 року.

Подальше обґрунтування поважності причин пропуску строку позивачем зводиться до того, що отримавши поштове відправлення з вимогою про сплату боргу (недоїмки) дочка надала її позивачу тільки 08.01.2020 року.

Суд не вважає зазначені позивачем обставини поважними та достатніми для з огляду на наступне.

На сьогодні в адміністративному процесуальному законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття "поважна причина", її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.

Натомість законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів. Така оцінка відбувається з дотриманням норм ст.90 КАС України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному розгляді.

Як правило, поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

З приводу наведених ОСОБА_1 підстав суд зазначає, що, по-перше, з викладеного вище вбачається, що суд, вирішуючи питання про поновлення строку, має приймати рішення з огляду на наявні в справі докази.

Згідно наявних документів позивачем не заперечується, що фактично поштове відправлення №7300306081771, яке містило оскаржене рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, отримане членом сім`ї ОСОБА_1 30.12.2019 року.

Доказів того, що отримано воно було неповнолітньою дочкою, факт від`їзду дочки на наступний день на відпочинок та передачі отриманого нею поштового відправлення позивачу 08.01.2020 року в матеріалах справи відсутні.

Натомість, абз.1 п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 передбачено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Презумпція вручення адресату листа добросовісним працівником поштового зв`язку може бути підставлена під сумнів та спростована доказами, які доводять неможливість такого вручення (ВС/КАС, справа №222/1402/16-а від 20 березня 2019р.)

Отже, за наявних у справі документів - підписаного реєстру про отримання поштових відправлень (в графі розписка в одержанні читається прізвище " ОСОБА_1 ") та відсутності доказів протилежного, суд враховує сформовану Верховним судом презумпцію вручення адресату листа добросовісним працівником поштового зв`язку, що передбачає його отримання або позивачем особисто або повнолітнім членом його сім`ї.

Окрім зазначеного, навіть за умови дійсності тверджень ОСОБА_1 про отримання поштового відправлення 08.01.2020 року, він мав можливість звернутись до суду в межах 10 денного строку на оскарження зазначеної категорії рішень (в розпорядженні позивача залишалось два дні), особливо враховуючи наявність у позивача профільної юридичної освіти, здійснення ним адвокатської практики та того, що строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зазначений в другому її пункті.

Таким чином, у позивача не було обґрунтованих законних підстав ігнорувати приписи Закону №2464-VI та вважати, що перебіг десятиденного строку на судове оскарження рішення відповідача починається з дати отримання його від дочки.

Отже, на думку суду, позивачу стало відомо про існування вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу №Ф-20909-51 від 14.11.2019 року 30.12.2019 року.

Тобто, з цієї дати строк звернення позивача до суду з вимогою щодо оскарження рішення відповідача почав свій перебіг.

Натомість, ОСОБА_1 звернувся до суду 20.01.2020 року, тобто з порушенням строку звернення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Позивачем не вказано жодної обставини, яка об`єктивно унеможливила б його звернення до суду за захистом своїх прав протягом спеціального строку у десять днів, передбачених на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, обставини щодо несвоєчасного отримання рішення відповідача від іншого члену сім`ї є не підтвердженими жодними доказом, та навіть в разі їх дійсності, не є непереборною обставиною, яка перешкоджала позивачу своєчасно звернутись до суду.

Відтак, вказана причина не може бути визнана судом поважною, оскільки не носить ознак об`єктивності та непереборності.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Тому, з наведених вище обґрунтувань, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду викладені позивачем в заяві від 04.02.2020 року та застосовує наслідки, передбачені ч. 2 ст. 123 КАС України у вигляді повернення позовної заяви позивачу..

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу .

Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 р. №20909-51 разом з доданими документами повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя О.В. Ковбій