Ухвала суду № 87501204, 06.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

06 лютого 2020 р. Справа № 120/413/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Назарук А.В.,

представника позивача: Сича С.М.,

представника відповідача: Сушка М.С.,

представника третьої особи: Радіщева В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Козятинського міського голови Пузиря Олександра Дмитровича про забезпечення позову у справі

за позовом: Козятинського міського голови Пузиря Олександра Дмитровича

до: Козятинської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради"

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся Козятинський міський голова Пузир Олександр Дмитрович до Козятинської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" про визнання протиправним та скасування рішення.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення 32 сесії 7 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 20 грудня 2019 року №21-32-07 «Про припинення надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» медичних послуг без укладених угод на обслуговування».

Необхідність у забезпеченні позову позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Козятин та внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення відбулось значне порушення конституційних прав, свобод, інтересів та гарантій жителів міста щодо медичного забезпечення, і до прийняття судом законного, обґрунтованого рішення, ці конституційні права будуть зазнавати тривалих обмежень, тому виникла необхідність в зупиненні дії оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами 2, 3 ст. 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року дану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні із повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити заяву про забезпечення позову, разом з тим, акцентував увагу суду на тому, що внаслідок прийняття Козятинською районною радою рішення №21-32-07 від 20.12.2019 року з 01.01.2020 року припиняється (обмежується) надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» жителям міста Козятина безоплатних медичних послуг, право на отримання яких гарантується ст.49 Конституції України. Крім того, зазначив, що очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення та невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав громадян міста.

Представник відповідача заперечував щодо забезпечення адміністративного позову та зазначив, що підставою для прийняття Козятинською районною радою рішення №21-32-07 від 20.12.2019 року є неможливість тривалий час підписати договори про субвенцію між місцевими бюджетами, які мають бути укладені між Козятинською міською радою та Козятинською районною радою, зокрема, предметами яких є передача коштів для забезпечення надання вторинного рівня медичної допомоги (в т.ч. стоматологічної) жителям міста Козятин та медичного забезпечення загальнодержавних заходів (в т.ч. медичні огляди призовників на строкову службу до Збройних сил України), у вигляді медичної субвенції на проведення видатків за рахунок коштів медичної субвенції галузі "Охорона здоров`я".

Крім того, зауважив, що дане оскаржуване рішення на сьогоднішній день не реалізоване, КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" продовжує надавати жителям міста Козятин усі медичні послуги, жодних скарг на адресу відповідача щодо відмови у наданні медичних послуг від жителів міста не надходило.

Представник третьої особи заперечував щодо забезпечення адміністративного позову та зазначив, що оскаржуване рішення не виконується на сьогоднішній день та медичні послуги жителям міста Козятин продовжують надаватись, тому підстави для зупинення дії оскаржуваного рішення відсутні.

Надавши оцінку доводам, викладеним у заяві про забезпечення адміністративного позову, а також поясненням сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.

Забезпечення позову – це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до частини першої, другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із процитованої норми видно, що законодавець визначив підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема, такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відтак, доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює саме з урахуванням вищезазначених критеріїв.

Дослідивши та проаналізувавши текст позову та додані до нього документи суд встановив, що 20 грудня 2019 року на 32 сесії 7 скликання Козятинської районної ради Вінницької області прийнято рішення №21-32-07 «Про припинення надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» медичних послуг без укладених угод на обслуговування». Згідно із п.1 цього рішення Комунальному підприємству «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» вказано припинити з 01 січня 2020 року безоплатне надання медичних послуг без укладених угод на обслуговування, крім надання швидкої та невідкладної медичної допомоги. Пунктом 2 даного рішення головного лікаря Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» зобов`язано здійснити заходи щодо виконання даного рішення та до 01.02.2020 року надати районній раді на затвердження тарифи платних медичних послуг.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало відсутність договору про субвенцію між місцевими бюджетами для забезпечення надання вторинного рівня медичної допомоги (в т.ч. стоматологічної) жителям міста Козятина та медичного забезпечення загальнодержавних заходів (в т.ч. медичні огляди призовників на строкову службу до Збройних сил України), у вигляді медичної субвенції на проведення видатків за рахунок коштів медичної субвенції галузі «Охорона здоров`я».

Так, ст.49 Конституції України закріплено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до ст.5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року №2801-ХІІ зі змінами і доповненнями, державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Статтею 7 Закону №2801-XIІ обумовлено, що держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров`я; б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров`я; в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я; д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

Згідно зі ст.8 Закону №2801-XII держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, позивач як і будь-який громадянин (мешканець міста Козятин), більш того представник територіальної громади міста, має законний інтерес щодо забезпечення державою його права на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР зі змінами і доповненнями акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Зі змісту оскаржуваного рішення Козятинської районної ради судом встановлено, що підставою для його прийняття є, зокрема, відсутність договору на медичне обслуговування жителів міста між комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» та Козятинською міською радою. Так, п. 1 цього рішення, вирішено з 01.01.2020 року припинити (обмежити) надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» жителям міста Козятина безоплатних медичних послуг.

Тобто, як вбачається з викладеного, шляхом винесення пункту 1 оскаржуваного рішення жителів міста Козятин фактично позбавлено право на безкоштовне отримання медичних послуг, і, тим самим, відповідач порушив їх відповідне конституційне право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача та третьої особи щодо відсутності підстав для зупинення дії оскаржуваного рішення у зв`язку з тим, що відповідне рішення станом на день розгляду заяви про забезпечення позову не виконується та усі медичні послуги надаються без обмежень, оскільки оскаржуване рішення є чинним, а його практична реалізація скерована на майбутнє.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги той факт, що предметом судового розгляду справи є вирішення питання щодо законності прийняття рішення 32 сесії 7 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 20 грудня 2019 року №21-32-07 «Про припинення надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» медичних послуг без укладених угод на обслуговування», зокрема, п. 1 якого вирішено припинити з 01 січня 2020 року безоплатне надання медичних послуг без укладених угод на обслуговування, крім надання швидкої та невідкладної медичної допомоги, суд доходить висновку, що наразі існує очевидна небезпека заподіянню правам та законним інтересам позивача, як представнику територіальної громади міста Козятина, а також зважаючи на те, що не вжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову, може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду, вбачаються правові підстави для забезпечення позову шляхом зупинення пункту 1 дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі.

Разом з тим, не підлягає задоволенню заява про забезпечення позову в частині зупинення п. 2 рішення 32 сесії 7 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 20 грудня 2019 року №21-32-07 «Про припинення надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» медичних послуг без укладених угод на обслуговування», яким вирішено головному лікарю комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» до 01.02.2020 року надати районній раді на затвердження тарифи платних медичних послуг до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, зважаючи на наступне.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у межах даної справи, на думку суду, пряма заборона третій особі у вчиненні певних дій, є втручанням в дискреційні повноваження комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради».

Відтак, забезпечення позову в цій частині є формою втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, що з урахуванням вимог чинного законодавства є неприпустимим.

За наведених обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та, відповідно, зупинення дії п. 1 рішення 32 сесії 7 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 20 грудня 2019 року №21-32-07 «Про припинення надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» медичних послуг без укладених угод на обслуговування» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Козятинського міського голови Пузиря Олександра Дмитровича про забезпечення позову у справі №120/413/20-а за позовом Козятинського міського голови Пузиря Олександра Дмитровича до Козятинської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Зупинити дію пункту 1 рішення 32 сесії 7 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 20 грудня 2019 року №21-32-07 «Про припинення надання комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» медичних послуг без укладених угод на обслуговування» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2020 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна