Ухвала суду № 8749847, 01.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2010 р.                               м. Київ                                        К-14648/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Рівненської області від 03.11.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2007

у справі № 18/234

за позовом приватного малого підприємства «Опал»(далі –ПМП «Опал»)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.07.2006 № 0001602342/0/23-121 та № 0001592342/0/23-121 з мотивів їх прийняття з порушенням податкового законодавства України.

Постановою господарського суду Рівненської області від 03.11.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2007, позов задоволено з підстав правильності формування позивачем як податкового кредиту, так і валових витрат на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що на момент проведення перевірки платника у нього були відсутні податкові накладні, складені за наслідками здійснення господарських операцій з відкритим акціонерним товариством «Факел»та приватним малим підприємством «Велсі», а тому включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за такими операціями не можна визнати обґрунтованим. Крім того, за твердженням ДПІ, включення до податкового кредиту витрат за договором оренди складу зливу нафтопродуктів також не можна визнати правомірним з огляду на статутні види діяльності позивача, тоді як віднесення ПМП «Опал»до складу валових витрат сплаченої Чорноморській регіональній митниці суми податку на додану вартість прямо суперечить приписам пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ДПІ було проведено виїзну планову перевірку ПП «Альянс»з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2006, результати якої зафіксовано в акті від 28.07.2006 №439/23-100/13971219;

- за наслідками цієї перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2006 № 0001602342/0/23-121, згідно з яким ПМП «Опал»визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 67175грн. (у тому числі 44783 грн. за основним платежем та 22392грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 28.07.2006 №0001592342/0/23-121 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 12630 грн. (у тому числі 9971 грн. за основним платежем та 2659 грн. штрафних санкцій);

- нарахування позивачеві оспорюваних податкових зобов’язань було спричинено виявленням:

факту включення ПМП «Опал»до складу валових витрат суми податку на додану вартість, перерахованого Чорноморській регіональній митниці;

відсутності у позивача належним чином оформлених розрахункових та платіжних документів на підтвердження оплати товару, поставленого відкритим акціонерним товариством «Факел»та приватним малим підприємством «Велсі»;

віднесення ПМП «Опал» до валових витрат підприємства орендної плати у сумі 13400 грн., сплаченої за договором оренди від 01.11.2005, який було укладено позивачем (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріф»(орендодавець), тоді як орендований позивачем склад зливу нафтопродуктів в господарській діяльності не використовувався, а від суборенди компенсація отримана не була;

порушення підприємством правил ведення податкового обліку, що призвело до виникнення розбіжності між показниками за жовтень 2005 року за даними аналітичного рахунку та за даними податкової декларації з ПДВ у сумі 867грн.;

- під час розгляду справи позивачем було надано первинні документи (як-от видаткові та податкові накладні, платіжні доручення) на підтвердження факту поставки позивачеві товарів відкритим акціонерним товариством «Факел»та приватним малим підприємством «Велсі»та оплати цих товарів ПМП «Опал».

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правильності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у період, охоплений названою перевіркою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Одним з мотивів задоволення цього позову судами зазначено наявність у позивача первинних документів, що обґрунтовують правомірність відображення у податковому та бухгалтерському обліку ПМП «Опал»господарських операції з поставки йому товару відкритим акціонерним товариством «Факел»та приватним малим підприємством «Велсі». Втім такий висновок судів не ґрунтується на матеріалах справи.

Адже в названому акті перевірки зазначено про відсутність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують факт здійснення позивачем витрат по розрахункам з названими постачальниками. Причому на останній сторінці акта (який, до речі, було підписано керівником та головним бухгалтером ПМП «Опал»без жодних заперечень) зазначено про те, що «первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає».

Варто зазначити, якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. Втім, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє податкові накладні, то він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.

Таким чином, висновки судів про обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 38600 грн., сплаченого відкритому акціонерному товариству «Факел»у ціні товару, та правомірність включення до складу валових витрат 18499,99 грн. за операцією, здійсненою з приватним малим підприємством «Велсі», у даному податковому періоді не можна визнати вірними.

Водночас судами правильно не було взято до уваги посилання ДПІ на неправомірність включення до складу валових витрат орендної плати, сплаченої позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Ріф».

Адже згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як було достовірно установлено судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів, орендований склад зливу нафтопродуктів було використано ПМП «Опал», зокрема, для укладення договору зберігання з суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Малашинським В’ячеславом Віталійовичем, тобто для одержання прибутку.

Відповідно до приписів підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Однак судами не було перевірено доводи відповідача стосовно включення ПМП «Опал»до складу валових витрат витрат по сплаті ПДВ Чорноморській регіональній митниці.

Судами також належним чином не з’ясовано причини виявленої розбіжності податкових зобов’язань з ПДВ за даними аналітичного обліку та показниками декларації з ПДВ за жовтень 2005 року у сумі 867грн.

Відповідно ж до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Касаційна інстанція в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Крім того, необхідно наголосити, що попередні судові інстанції розглядали вимогу про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, які є індивідуальними актами. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Рівненської області від 03.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 у справі №18/234 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна