Ухвала суду № 8749728, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-5256/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від відповідача –ВАТ «Миколаївцемент»–Козленка С.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року з касаційною скаргою № 28/304А за позовом ДПІ у Миколаївському районі Львівської області до ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»про визнання недійсним господарського зобов’язання.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року, в задоволені позову ДПІ у Миколаївському районі Львівської області до ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»про визнання недійсним господарського зобов’язання –відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 25.03.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2009 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Миколаївському районі Львівської області просить скасувати судові рішення та постановити нове –про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та неповне з’ясування судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення –скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи 06.09.2007 р. ДПІ у Миколаївському районі Львівської області звернулось до суду з позовом щодо визнання недійсним господарського зобов’язання між ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, на запит про надання інформації щодо ТОВ «Газтрейд ЛТД» була отримана відповідь від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №81/7/23-702 від 10.01.2007 року, з якої вбачається, що ТОВ «Газтрейд ЛТД»знято з обліку, у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1 (Рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2006 року № 24/7). Крім цього вказано, що ТОВ «Газтрейд ЛТД»подало останню звітність до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за березень 2006 року.

До того ж позивач зазначає, що постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі №З2/320-А визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД», а саме: статут у новій редакції з дати державної перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі. Окрім цього, позивач звертає увагу на те, що слідчим відділом ПМ ДПА у м. Києві 17.11.2006 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ «Газтрейд ЛТД»з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ДПІ у Миколаївському районі Львівської області суди попередніх інстанції виходили з того, що визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД»та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність господарських зобов’язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Постанова господарського суду м. Києва у справі №32/320-А, на яку посилається податковий орган в обґрунтування позову, прийнята 15.06.2007 року, тобто після укладення Договору на постачання природного газу і виписування ТОВ «Газтрейд ЛТД»податкових накладних.

Також, суди зазначають, що із змісту Постанови про порушення кримінальної справи від 17.11.2006 року вбачається, що дана справа порушена у зв’язку із здійсненням операцій купівлі продажу природного газу в період часу з 01.04.2005 року по 31.08.2005 року, а спірне господарське зобов’язання мало місце в жовтні-грудні 2005 року, а тому вказана Постанова від 17.11.2006 року не є належним доказом, так як не містить інформації щодо предмету доказування у даній справі. Крім цього, матеріалами справи, на думку суду повністю підтверджується реальність даного господарського зобов’язання, а саме, факт поставки газу ВАТ «Микрлаївцемент»та факт оплати за нього грошовими коштами на користь постачальника - ТОВ «Газтрейд ЛТД»і тим, що на момент укладення Договору №01-04-05 на постачання природного газу ТОВ «Газтрейд ЛТД»перебувало в Єдиному державному реєстрі та мало свідоцтво платника ПДВ.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2005 р. між ВАТ «Миколаївцемент»(далі Покупець) та ТОВ «Газтрейд ЛТД»(Постачальник) було укладено договір №01-04-05 на постачання природного газу. Відповідно до даного Договору Постачальник зобов’язувався продати Покупцю в 2005 р. природний газ, який був придбаний у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»згідно з договору постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 р., а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Об’єм та вартість газу, що підлягає постачанню в конкретні місяці визначалися додатковими угодами № 1 від 29.04.2005 р., № 2 від 25.05.2005 р., № 4 від 29.06.2005 р., № 5 від 22.07.2005 р., № 7 від 23.09.2005 р., № 8 від 28.10.2005 р., № 9 від 25.11.2005 р. до вищевказаного Договору.

На виконання Договору №01-04-05 між Постачальником та Покупцем були складені Акти прийому-передачі природного газу за жовтень, листопад та грудень 2005 р. Також, ТОВ «Газтрейд ЛТД»були виписані податкові накладні для ВАТ «Миколаївцемент»на загальну суму 4762 394,40 грн. в т.ч. ПДВ 793732,40 грн.

Розрахунки між відповідачами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, відповідно до яких ВАТ «Миколаївцемент»перераховано кошти на розрахунковий розрахунок ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 вказаного Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відмовляючи в задоволені позову про визнання господарського зобов’язання недійсним та застосування фінансових санкцій, суди виходили з того, що крім неможливості застосувати фінансові стягнення з підстав порушення строків, передбачених ст.250 ГК України, угода про поставку товарно-матеріальних цінностей між ВАТ «Миколаївцемент» та ТОВ «Газтрейд ЛТД»є такою, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судами попередніх інстанції зроблені висновки тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з’ясувати та встановити, чи мали операції з реалізації природного газу реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Судами не надано належної оцінки доводам ДПІ про те, що ТОВ «Газтрейд ЛТД»укладаючи спірний договір діяло з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів, в обґрунтування цього надає, зокрема Постанову від 17.11.2006 року, відповідно до якої слідчим відділом ПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ «Газтрейд ЛТД»з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи за фактом заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах шляхом обману з подальшою їх реалізацією, зловживання службовими особами ДП «У.П.К. –Ресурс»своїм становищем та службового підроблення за ч.4 ст.190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст. 209 КК України було встановлені ознаки нового злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а саме, що громадянин України Хомич Ю.І. за проханням невстановлених осіб які мали на меті здійснення незаконної діяльності, дав добровільну згоду на придбання ТОВ «Газтрейд ЛТД»(код за ЄДРПОУ 31627730), зареєстрованого Голосіївською РДА м. Києва. Після здійснення процедури придбання ТОВ «Газтрейд ЛТД», та користуючись даними Хомича Ю.І., невстановлені особи в період часу з 01.04.2005 року по 31.08.2005 року здійснили ряд операцій купівлі-продажу природного газу на території України і в подальшому в порушення вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не сплатили податок на додану вартість на загальну суму 9461126,16 грн., отриманий в складі ціни реалізованого газу, чим заподіяли велику матеріальну шкоду державі.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що справа порушена в період з 01.04.2005 р. по 31.08.2005 р. саме в той проміжок часу коли був укладений спірний Договір №01-04-05 від 01.05.2005 р. між ТОВ «Газтрейд ЛТД»та ВАТ «Миколаївцемент»і при цьому судами не було надано належної оцінки вказаному факту.

При цьому, спірний Договір №01-04-05 між ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»на постачання природного газу був укладений 01.05.2005 р.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вищевказані доводи податкового органу судами не в повній мірі перевірялись, представленим на їх підтвердження доказам належної правової оцінки не надавалося, не зважаючи на те, що вони піддають сумніву висновки суду щодо неправомірності доводів ДПІ, викладених у позові, а в подальшому у скаргах.

Якщо ДПІ таких доказів не надала або надані докази були недостатніми, суд, керуючись ч.4,5 ст.11 та ч.5 ст.71 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Зазначене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 цього Кодексу предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 вищезазначеного Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 221, 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Львівської області задовольнити, постанову Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко