Ухвала суду № 8749460, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р.                                                                       К-21178/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2007 року

у справі №2а-3332/07

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року

у справі №22-а-2280/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод»

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Ізюмський тепловозоремонтний завод»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.03.2007 року №0000121520/0, від 08.05.2007 року №0000121520/1 та від 18.06.2007 року №0000121520/2, якими до позивача на підставі п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 238858,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2007 року (суддя –П’янова Я.В.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Філатов Ю.М., судді –Мінаєва О.М., Водолажська Н.С.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідно до обставин, які склалися у даній справі, було встановлено, що позивач протягом одного дня надав до державної податкової інспекції уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, показники якого свідчили про збільшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також уточнюючий розрахунок, яким зменшив свої податкові зобов’язання на 238858,00 грн. З урахуванням показників останнього уточнюючого розрахунку податок на додану вартість не підлягав сплаті.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Ізюмська об’єднана державна податкова інспекції Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на ту обставину, що проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється у хронологічному порядку, а тому відповідно до вимог пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач зобов’язаний сплатити суму уточненого податкового зобов’язання.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок, викладений в акті про результати перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань від 01.03.2007 року №655/152/01056356, яким встановлено порушення товариством пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Такий висновок пов'язаний з тим, що сума недоплати у розмірі 238858,00 грн., визначена в уточнюючому розрахунку, не була сплачена позивачем до подання такого розрахунку.

Підпунктом «а»п. 17.2 ст. 17 названого Закону передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Зміст наведеної норми, дійсно, вказує на обов’язок платника податків у разі виявлення факту заниження податкового зобов’язання та подання у зв’язку з цим уточнюючого розрахунку сплатити суму такої недоплати до моменту подання уточнюючого розрахунку.

Поряд з цим, підставою для сплати згаданої у законі недоплати може бути лише факт існування податкового зобов’язання у сумі, яка передбачає сплату податку.

Зважаючи на те, що подання платником податків уточнюючого розрахунку про збільшення податкових зобов’язань та одночасно про їх зменшення відбулося протягом одного дня і показники таких розрахунків свідчили про відсутність обов’язку позивача сплачувати податок до бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2007 року у справі №2а-3332/07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року у справі №22-а-2280/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіГолубєва Г.К. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.