Ухвала суду № 8749342, 18.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-19907/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка .І., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову господарського суду Донецької області від 17 липня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2007 року

у справі № 37/90а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Обласна аптечна управляюча компанія»(далі - ВАТ «Обласна аптечна управляюча компанія»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька (далі - ДПІ у Київському районі м.Донецька)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -           

встановив:

У квітні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом у якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0003742340/1-5391/10/23-313 від 14.04.2006р. та №0003752340/1-5390/10/23-313 від 14.04.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що незгоден з донарахуванням податковим органом за результатами перевірки податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати на виготовлення та придбання прайс-листів, на отримання Інтернет-послуг були віднесені до складу валових витрат правомірно у відповідності до діючого законодавства та на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Визначення з помилками приросту балансової вартості запасів за І-е півріччя 2005р. спростовується наданими до матеріалів справи актами вилучення зразків лікарських засобів та актами вводу в експлуатацію МБП.

Постановою господарського суду Донецької області від 17 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2007 року, позовні вимоги були задоволені. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення: №0003742340/-5391/10/23-313 від 14.04.2006р. в частині визначення зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 898860,00грн. у т.ч. основного платежу –452400,00грн. та штрафних санкцій –446460,00грн.; №0003752340/1-5390/10/23-313 від 14.04.2006р. в частині визначення зобов’язання з ПДВ 15281,00грн. у т.ч. 10187,00грн. основного платежу та 5094,00грн.- штрафних санкцій; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 3,40грн. та витрати на оплату судової економічної експертизи у розмірі 3000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковим органом не доведено правомірність донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість, а отже підлягають скасуванню застосовані щодо позивача штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Київському районі м.Донецька звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Податковим органом на підставі направлення №361 від 29.09.2005р. була проведена комплексна виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Обласна аптечна управляюча компанія»за період з 01.12.2003р. по 30.06.2005р., про що складено акт №693/23-3/30478911 від 30.11.2005р.

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0003742340/0/33065/10/23-313 від 13.12.2005р, яким позивачу нарахована сума податку на прибуток за основним платежем в сумі 452400,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 446630,00грн. а також податкове повідомлення-рішення №0003752340/0/33054/10/23-313 від 13.12.2005р., яким позивачу нарахована сума податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10187,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5094,00грн.

В подальшому, позивач в адміністративному порядку оскаржив зазначені податкові повідомлення рішення і за наслідком адміністративного оскарження були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0003742340/1-5391/10/23-313 від 14.04.2006р. яким нарахована сума податку на прибуток за основним платежем в сумі 452400,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 446630,00грн.;

- №0003752340/1-5390/10/23-313 від 14.04.2006р. яким нарахована сума податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10187,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5094,00грн. В наслідок технічної помилки, податковим органом у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0003752340/1-5390/10/23-313 від 14.04.2006р., замість податку на додану вартість, зазначено податок на прибуток.

Крім того, позивач звертався до господарського суду Донецької області з позовом, у якому було поставлено питання про визнання незаконними дій ДПІ у Київському районі м.Донецька щодо проведення планової виїзної перевірки, результати якої є предметом розгляду даного спору. Постановою господарського суду Донецької області від 03.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2006р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки коньролюючий орган встановив, що в порушення п.п.5.3.3., п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9., п.5.1 ст.5 «Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток у сумі 452400,00грн., зокрема:

- неправомірно включено до складу валових витрат за період з 01.12.2003р. по 31.12.2004р. витрати на придбання прайс-листів у ТОВ «РА»Перектесток», використання вказаної продукції у господарській діяльності позивача документально не підтверджені;

- неправомірно включено до складу валових витрат за період з 01.12.2003р. по 30.06.2005р. витрати по придбанню послуг мережі Інтернет від ТОВ «Донфармхолдінг», що не підтверджується первинними документами;

- неправомірно віднесено до складу валових витрат за період з 01.12.2003р. по 31.12.2003р. витрати по сплаті податку на додану вартість по придбанню прайс-листів та послуг зв’язку в мережі Інтернет у грудні 2003р.

- не включено до складу валового доходу 1 півріччя 2005р. приріст балансової вартості запасів.

Перевіркою зазначено, що між ТОВ «Обласна аптечна управляюча компанія»та ТОВ «Донфармхолдинг», ТОВ «Форби»була укладена Угода від 20.12.2003р. (а.с.101 т.1) про взаємний обмін інформацією про наявність у кожної із сторін асортименту продукції, ціни, умови поставки та інше, з метою регулювання ринку збуту.

Позивач, відповідно до Договору №0301-01 від 03.01.2003р. (а.с.18 т.8) та Договору №0901-05 від 09.01.2004р. (а.с.50 т.1) замовляв у ТОВ «РА «Перекресок» поліграфічну продукцію, поставка та оплата якої проводилась відповідно до додатків №1 «Замовна специфікація», факт отримання та оплати друку поліграфічної продукції, прайс-листів, підтверджується, долученими до матеріалів справи, актами виконаних робіт, податковими накладними, реєстром платіжних доручень.

Відповідно до Довідки позивача (а.с.1-2 т.8), у результаті використання у своїй господарській діяльності прайс-листів та послуг мережі Інтернет, загальний дохід позивача був значно збільшений. Крім того, використання прайс-листів надало можливість контрагентам позивача визначитись з обсягами та видами товару, що реалізуються позивачем та, як наслідок, дало змогу позивачу збільшити обсяг продажу продукції.

Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Обмеження чи пряма заборона, щодо включення витрат до складу валових, містяться у п.5.3-п.5.8 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Як вбачається з зазначених вище норм права, заборони по віднесенню витрат по придбанню прайс-листів до валових, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу», реклама –це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.

Тобто, витрати на виготовлення прайс-листів, віднесені до складу валових витрат, є витратами по виготовленню реклами.

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, документи долучені до матеріалів справи є первинними документами та мають необхідні реквізити для підтвердження здійснення господарських операцій та відповідно формування валових витрат.

Крім того, відповідно до судово-бухгалтерської експертизи (а.с.24-75т.VII) у IV-му кварталі 2004р. позивачем було допущено заниження валових витрат по рядку 04.12 декларації податку на прибуток за 2004р. на суму 141800,00грн., а не завищення, як встановлено податковим органом.

ВАТ «Обласна аптечна управляюча компанія», у період, що перевірявся контролюючим органом, користувалось пільгою з податку на додану вартість, відповідно до п.п.5.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивача було звільнено від оподаткування операцій з поставки лікарських засобів.

Однак, у зазначений вище період часу позивач здійснював як оподатковані ПДВ так і звільнені від податку операції. Виходячи з того, що витрати з виготовлення прайс-листів та витрати на отримання послуг у мережі Інтернет, були правомірно віднесені до складу валових витрат, суми податку на додану вартість були сплачені відповідно до податкових накладних, позивач мав право віднести до складу валових витрат наступні суми: за грудень 2003р. –15976,77грн., за 2005р. –217890,33грн., за 1 півріччя 2005р. –23785,50грн.

Відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Однак, позивачем не вірно були розраховані частки суми податку на додану вартість, які включаються до складу валових витрат з урахуванням пільг.

Відповідно до висновку експертизи, за період що перевірявся, порушення позивача призвели до заниження суми валових витрат на суму 29248,00грн., а не завищення, як вказано в акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», повивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 10187,00грн., що до придбання у ТОВ «РА «Перекресток»прайс-листів та у ТОВ «Донфармхолдінг»послуг у мережі Інтернет.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Крім того, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до висновку експерта, сума ПДВ по операціях з придбання послуг щодо друку прайс-листів у ТОВ «АР «Перекресток», відповідно до Угоди №0901-05 від 09.01.2004р. та послуг зв’язку в мережі Інтернет отриманих від ТОВ «Донфармхолдінг», відповідно до Угоди №04/05-01 від 29.11.2000р., яка включається до складу податкового кредиту за період з 01.12.2003р. по 30.06.2005р.: відповідає сумі ПДВ, яка значиться сформованою у складі податкового кредиту відповідно до акту перевірки за червень 2004р. –у сумі 940,00грн.; перевищує суму ПДВ, яка значиться сформованою у складі податкового кредиту відповідно до акту перевірки за грудень 2003р. на 9,00грн., за січень 2004р. на 62,00грн., за березень-травень 2004р. на 620,00грн., серпень-вересень 2004р. на 173,00грн., грудень 2004р. на 25грн., лютий 2005р. на 21,00грн., квітень-червень 2005р. на 64,00грн.; менше суми ПДВ, яка значиться сформованою у складі податкового кредиту відповідно до акту перевірки за лютий 2004р. на 12,00грн., липень 2004р. на 36,00грн., жовтень 2004р. на 4,00грн., листопад 2004р. на 192,00грн., січень 2005р. на 29,00грн., травень 2005р. на 47,00грн.

Суми податку на додану вартість у податкових накладних отриманих від ТОВ «АР «Перекресток»та ТОВ «Донфармхолдінг», відповідно до вище зазначених угод, були враховані позивачем при формуванні складу валових витрат, але до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах з 01.12.2003р. по 30.06.2005р. включені не були.

Відповідно до акту перевірки, позивач у 1 півріччі 2005р. не врахував для обліку приросту (убутку)балансової вартості запасів товару, які були передані позивачем для обстеження їх якості та товари по рахунку 22.

Згідно ст.15 Закону України «Про лікарські засоби», посадові особи органів державного контролю межах компетенції, визначеної законодавством, мають право відбирати зразки лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості. Вартість придбаних зразків та проведення контролю їх якості включається до виробничих витрат суб’єктів, у яких ці зразки відібрано. Підставою для визначення витрат є акт відбору зразків лікарських засобів та рахунок Державної інспекції МОЗ або відповідної територіальної інспекції за здійсненням державного контролю їх якості.

Як вбачається з матеріалів справи, акти вилучення зразків лікарських засобів у І-му півріччі 2005р. та відповідні ним реєстри, складені у відповідності до діючого законодавства, підписані уповноваженими особами, скріплені печатками сторін, отже дають підставу позивачу включити вартість відібраних зразків та проведення контролю їх якості до виробничих витрат.

При проведені дослідження експертом було встановлено, що сума приросту балансової вартості запасів за І-е півріччя 2005р. була завищена позивачем на 43100,00грн., в наслідок чого, був завищений скоригований валовий дохід на зазначену суму, в той час, як податковим органом зазначено заниження валових доходів на суму 250800,00грн.

Крім того, в результаті дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку було встановлено, що в результаті помилок позивача в частині формування приросту (убутку) балансової вартості запасів, валових витрат по рядку 04.12 декларації з податку на прибуток, податку на додану вартість у складі валових витрат, позивачем з помилками був визначений об’єкт оподаткування і сума податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Слід зазначити, що у касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Між тим, викладені мотиви незгоди із судовими рішеннями обґрунтовуються лише твердженнями про порушення норм матеріального права, що стосується віднесення позивачем до валових витрат підприємства тих витрат, що пов’язані із придбанням послуг друку прайс-листів. Судова колегія касаційної інстанції дослідивши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи не знайшла підтвердження доводів відповідача про неправильне вирішення справи судами попередніх інстанцій.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 17 липня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак