Ухвала суду № 87492179, 21.01.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13836/19

н/п 4-с/766/55/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді Прохоренко В.В.,

секретар Тихоша Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, заінтересована особа – Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, правонаступником якого є Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа – Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»», посилаючись на те, що у травні 2009 року дізналася про арешт належних їй 51/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та подала заяву до Дніпровського РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області з проханням зняти арешт із майна, однак отримала 02.07.2019 року відмову з посилання на знищення виконавчого провадження та рекомендацією відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Вважає, бездіяльність державного виконавця незаконною, оскільки в неї відсутня будь – яка заборгованості перед ПАТ «ВФ Україна».

Крім того, зазначила, що про наявність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1425/04 від 07.07.2004 року, виданого Дніпровським районним судом м.Херсона про стягнення з неї на користь ПАТ «ВФ Україна» заборгованості у розмірі 1 229,73 грн. їй відомо не було, постанов про відкриття провадження та накладення арешту не отримувала.

При зверненні до виконавчої служби з заявою про зняття арешту їй було повідомлено, що арешт буде знято після сплати виконавчого збору у розмірі 1 602,66 грн. Вказаний виконавчий збір нею був сплачений, що підтверджується квитанцією від 29.05.2019 року.

Надані їй Дніпровським РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області рекомендації про звернення до суду з позовом в порядку визначеному ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» є хибними, оскільки в нього відсутній спір щодо права власності з жодною особою, яка не визнає це право. Окрім, того ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» стосується третіх осіб, які не є стороною виконавчого провадження (ні боржником, ні стягувачем, а наприклад подружжям або спадкоємцем).

З огляду на викладене, приписи ст.ст.447-453 ЦПК України просить визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Дніпровського РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області щодо не зняття арешту з належної їй частини домоволодіння та зобов`язати державних виконавців Дніпровського РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області зняти арешт з 51/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2004 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ.

У судове засідання скаржник не з`явилась, надала повноваження представнику.

Представник скаржника в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, зазначених в ній.

Представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та представник ПАТ «ВФ Україна» не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

За таких обставин у відповідності до положень ч. 2 ст.450ЦПК України суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали скарги, перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно до ст. 385 ЦПК України, скарга до суду може бути подана у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася 02.07.2019 року, зі скаргою до суду звернувся 11.07.2019 року тобто в межах строку визначеного законом.

Матеріалами справи підтверджено, що в проваджені державної виконавчої служби Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1425/04 від 07.07.2004 року, виданого Дніпровським районним судом м.Херсона про стягнення з неї на користь ПАТ «ВФ Україна» заборгованості у розмірі 1 229,73 грн.

29.09.2004 року постановою державного виконавця за № АВ 470818 накладено арешт 51/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить боржнику.

За змістом статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999року, який діяв під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2н-272 від 20.08.2007 року, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є заходом, спрямованим на забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання рішення суду, який вчиняється в рамках виконавчого провадження державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах» враховуючи положення статті 447 ЦПК, суб`єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

29.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, правонаступником якого є Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про зняття арешту з майна та того ж дня здійснила погашення боргу за виконавчим провадженням, що підтверджується квитанцією №6 від 29.05.2019 року на суму 1 602,66 грн.

Начальником Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, правонаступником якого є Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на звернення заявника надана відповідь про неможливість здійснення зазначених виконавчих дій у зв`язку зі знищення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно вимог ч. 1, 2ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України«Про виконавчепровадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення на майно боржника.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ «ВФ Україна».

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на момент виникнення даних правовідносин) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно ч. 2 ст.451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів до скасування арешту 51/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , неправомірною, та зобов`язати державного виконавця у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вчинити дії для зняття арешту з майна заявника.

На підставі викладеного, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст..ст. 447-453 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з 51/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Зобов`язати державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з 51/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою від 20.09.2004 року державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районну м. Херсона

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: В. В. Прохоренко