Рішення № 87490617, 05.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33472/19

Провадження № 2/127/4896/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Швець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позов мотивовано тим, що 22 лютого 1990 р. між позивачем та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Тиманівською селищною радою Тульчинського району Вінницької області, було зареєстрована шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 22.02.1990 р. було зроблено запис за № 1. Після укладення шлюбу подружжю було присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ». Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, подружжя з 17.06.1997 року були зареєстровані за адресою гуртожитка підвідомчого Державному підприємству міністерства оборони "Вінницький проектний інститут»", а саме за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки позивач працював на вказаному підприємстві геодезистом, ще з 1990 р. 24.06.1999 року ОСОБА_2 , внаслідок проведення приватизації отримала право приватної власності на вищезазначене майно. 02 липня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької міської ради Вінницької області було про розірвано шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 838, свідоцтво серія НОМЕР_1 видане 02.07.1999 року; після розірвання шлюбу подружжю було присвоєні прізвища « ОСОБА_2 ». Однак, з моменту розірвання шлюбу відділом РАГС позивач та ОСОБА_2 продовжували перебувати у фактичних шлюбних відносинах. В зв`язку з тим, що в період з червня 1999 року - по 2003 рік позивач займався підприємницької діяльністю, яка територіально проводилась у Тульчинському районі, місце реєстрації позивача з червня 1999 року, враховуючи родинні відносини з батьками ОСОБА_2 була за місцем їх постійного проживання, а саме АДРЕСА_3 . В подальшому місце реєстрації позивача було змінено на « АДРЕСА_4 », що також на думку позивача підтверджує перебування в родинних відносинах з ОСОБА_2 , яка надала згоду в Реєстраційній службі на реєстрацію в квартирі, що їй належить на праві приватної власності. Реєстрація за вказаною адресою залишається у позивача і на сьогоднішній день. На жаль особисто підтвердити дану обставину батьками ОСОБА_2 не має можливості, оскільки станом на сьогоднішній день ОСОБА_5 (теща Позивача) та ОСОБА_6 (тесть Позивача) в 2018 році померли. Подружжя маючи доход від підприємницької діяльності та заощадивши кошти, 05.10.2001 р. придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ; довіряючи один одному, прийняли обопільне рішення щодо реєстрації придбаної квартири за ОСОБА_2 . Усіма ремонтними роботами придбаного майна займався позивач. В період з 2015 року ОСОБА_2 маючи хронічні захворювання (вроджений порок серця, цироз печінки, цукровий діабет II - типу, вузли щитовидної залози, захворювання шлунково-кишкового тракту, постійний депресивний стан) тяжко безперервно хворіла. Позивач не залишав ОСОБА_2 ні на хвилинку, постійно її підтримував як чоловік, водив по лікарям, при цьому постійно тяжко працював, оскільки лікування потребувало великих коштів (копії амбулаторних книжок, досліджень, висновків додаються). Потреба у придбанні ліків, а також продуктів харчування була постійною, всі рецепти лікарів оплачував позивач, оскільки був чоловіком у сім`ї, а враховуючи депресивний стан - ОСОБА_2 з кінця 2015 року не працювала. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, всі витрати по похованню здійснювались позивачем, оскільки інших родичів померлої не було. Інших шлюбів, чи фактичних шлюбних відносин після розірвання офіційного шлюбу, у позивача і ОСОБА_2 не було. 22 травня 2019 року позивач звернувся з заявою до приватного нотаріуса Вінницького міського округу Надольської О.А про відкриття спадкової справи, про що видано «Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі» № 56257858 від 22.05.2019 року. Заведена спадкова справа № 15/2019. 12 серпня 2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського округу Надольською О.А. на запит позивача надано довідку про те, що «по спадковій справі № 15/2019 заяву про прийняття спадщини за законом подав лише ОСОБА_1 (Заявник), інших заяв у справі не має». Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з цивільною дружиною ОСОБА_2 з 02.07.1999 року по день смерті останньої, має для позивача юридичне значення, оскільки цей факт породжує юридичні наслідки - надає статусу «спадкоємця», а саме надає «права на спадкування другому з «фактичного подружжя», тому позивач і просить суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Тиманівка, Тульчинського району Вінницької області, з 02.07.1999 року по день смерті останньої.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

16.01.2020року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засідання позивач та його представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні при винесені рішення покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб 22 лютого 1990 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.06.1997 року подружжя було зареєстроване в одній кімнаті в гуртожитку підвідомчому ДП МО «Вінницький проектний інститут», яку в подальшому було приватизовано на одного з подружжя, про що видане свідоцтво 24.06.1999 року.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 02.07.1999 року.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З досліджених в судовому засіданні копії чеків та рецептів (призначення лікарів), копії медичної документації та копій чеків про придбання продуктів під час лікування ОСОБА_2 вбачається, що дані витрати були вчиненні ОСОБА_1 .

Також містяться в матеріалах справи копії документів по сплаті квартплати за адресою АДРЕСА_6 , в тому числі і договори найму, а також по сплаті квартплати за адресою АДРЕСА_7 .

Як докази родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до матеріалів справи додані фотокартки на яких зафіксовані різні періоди спільного проживання з уже покійними батьками, братом, з друзями та співробітниками.

Згідно накладних №28 від 30.03.2019р. та №29 від 06.04.2019р. ОСОБА_1 здійснив оплату за поминальні обіди під час поховання ОСОБА_2 та усі витрати щодо поховання вчинені були ОСОБА_1 , що підтверджується також накладною №37 від 29.03.2019р.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_7 , яка була одногрупницею померлої та найкращою подругою, повідомила суд про те, що ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 були однією сім`єю з моменту реєстрації шлюбу і до дня смерті подруги. Проте що, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були розлучені навіть не знала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , який був другом родини суду пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були подружжям, дуже гарно жили. Останній час ОСОБА_2 дуже хворіла. Біля неї завжди був ОСОБА_1 , забезпечував повністю їх потреби. Всі витрати по похованню звичайно узяв на себе чоловік ОСОБА_1 . Про те, що вони розлучились навіть не знав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є сімейним лікарем на даний час позивача, а також померлої дружини ОСОБА_2 пояснила наступне, що оскільки у ОСОБА_2 був тяжкий депресивний стан, і вона відмовлялась від лікування, чоловік займався її лікуванням по при її волю, за для її блага. Знала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя вже протягом п`яти років.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є подружжям, пояснили суду наступне, що дружили з померлої ОСОБА_2 , знають ОСОБА_1 , як гарного чоловіка, який постійно допомагав своїй дружині. Все, що є подружжя куплене за спільні кошти, оскільки завжди були разом. Інших шлюбів ні у ОСОБА_1 ні у ОСОБА_2 не було. Всі витрати по похованню поніс ОСОБА_1 , оскільки є єдиним родичем померлої.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , який є сусідом батьків ОСОБА_2 . Знає ОСОБА_2 зі школи, вчились разом. ОСОБА_1 знає з моменту укладення між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шлюбу. Завжди ОСОБА_2 і ОСОБА_1 приїжджали до батьків разом. Про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були розлучені навіть не знав. Під час похорон допомагав ОСОБА_1 з транспортуванням померлої. Всі витрати по похованню і взагалі похованням займався ОСОБА_1 .

Згідно копії акту № 11377 від 13.08.2019 року та копії довідки за вих. № 569 від 15.08.2019 р. факт постійного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_7 засвідчили працівники ТОВ «Житлово-Експлуатаційне Об`єднання», а також сусіди.

Згідно копії акту № 11758 від 28.11.2019 року працівниками ТОВ «Житлово-Експлуатаційне Об`єднання» були засвідчені покази сусідів, про те, що з моменту отримання права власності на квартиру ОСОБА_2 (померла) з 2001 року по день смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала однією сім`єю як подружжя з ОСОБА_1 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, свідчення про ведення спільного господарства підтверджують особи (сусіди), які проживають в будинку АДРЕСА_8

З матеріалів спадкової справи № 15/2019, вбачається, що ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із чч.1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 СК України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Порядок передбачений ст. 1263 ЦК України встановлює, що у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення , утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї (ст. 1265 ЦК України).

Ч. 1, 3 ст. 2 СК України встановлено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Згідно ч. 2, 4 ст. 3 СК України: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Норма ст. 1264 ЦК України розрахована в перше чергу на те, щоб надати право на спадкування другому з «фактичного подружжя», тобто особі, яка перебувала зі спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах без державної реєстрації шлюбу.

Вказана правова позиція випливає також з п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 6 статті 294 ЦПК України, передбачено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Глава 6 ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, згідно ст.ст. 3, 4, 7, 36, 74 СК України, Главою 86 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 315 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Тиманівка, Тульчинського району Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 01.04.2019року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 02.07.1999року до 28.03.2019 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.02.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_5 .

Вінницька міська рада, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.

Суддя: