Ухвала суду № 87486472, 04.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

04.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4940/19

За скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.

у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108)

про стягнення 63 992,83 грн. вартості нестачі вантажу

Суддя Бондарєв Е.М.

За участю секретаря судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача (скаржника): Олешко О.М., довіреність, представник

Від ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" суму вартості нестачі вантажу у розмірі 63 992,83 грн. та 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору задоволені.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019, яке набрала законної сили 06.12.2019, видано наказ про примусове виконання.

До суду 22.01.2020 надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю., якою скаржник просить суд:

- визнати неправомірним дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпра Коваленко У.Ю. щодо винесення постанови у виконавчому провадження №60982276 про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2020;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпра Коваленко У.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2020 у виконавчому провадженні №60982276.

Скарга обґрунтована тим, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Зазначеним нормативно-правовим актом чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлена стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним в законі). До Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено дані щодо боржника: "Орган управління Кабінет Міністрів України 400758150 Акціонерне товариство "Українська залізниця" 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5".

Таким чином, скаржник стверджує, що всі відкриті станом на 20.10.2019 виконавчі провадження, в тому числі і ВП №60982276, де боржником є АТ "Укрзалізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 23.01.2020 призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2020 о 09:40 год.

На електрону пошту суду 03.02.2020 надійшов відзив державного виконавця Коваленко У.Ю. Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції яким просить суд відмовити в замовленні скарги у повному обсязі та розглядати скаргу без представника виконавчої служби. У відзиві державний виконавець звертає увагу на те, що пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №145-ІХ передбачено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів прана державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто державний виконавець стверджує, що вчиняти виконавчі дії щодо стягнений грошових коштів з підприємств що входять до переліку затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не заборонено.

Також державний виконавець зазначає, що не має підстав не виносити постанову про відкриття виконавчого провадження, тому що жодний з пунктів частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не порушено, також виносити постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця теж немає підстав, у зв`язку із тим, що пунктом 3 розділу ІІІ Закону № 145-ІХ не заборонено стягувати кошти з підприємств що входять до переліку затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Крім того, державний виконавець звертає увагу на те, що керівникам відділів державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до врахування в робочі Департаментом державної виконавчої служби було направлено з метою єдиної практики застосування норм пункту 3 розділу ІІІ Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" позицію Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки Міністерства юстиції України, викладену у листі від 24.12.2019 №3336-11.4.3-19 для застосування в роботі державними виконаннями під час примусового виконання судових рішень та рішень інших органів. В якій зазначено, що зміст відповідного положення Закону № 145-IX слід розуміти як такий, яким забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Закону № 145-ІХ були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", за винятком: 1) стягнення грошових коштів; 2) стягнення товарів, що буди передані в заставу за кредитними договорами. Також враховуючи наявність принципу обов`язковості виконання рішень, закріпленого в Конституції України та в законах України, а також те, що основною метою заборони на вчинення виконавчих дій, встановленої пунктом 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, є запобігання відчуження цілісних майнових комплексів відповідних державних підприємств.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника скаржника, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Підприємство АТ "Укрзалізниця" включено до вказаного Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Державним виконавцем Коваленко У.Ю. Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16.01.2020 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60982276 на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 по справі №904/4940/19 про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 63 922,83 грн. та 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень.

Частиною першою статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, падання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, за приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129і Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-ІХ).

Пунктом 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ передбачено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Таким чином, Законом №145-ІХ встановлена заборона вчиняти будь-які дії, що спрямовані на виконання рішень (крім виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами) у виконавчих провадженнях, боржниками за якими є відповідні державні підприємства (об`єкти права державної власності). В основу положення, визначеною пунктом 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ, законодавцем було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений в Конституції України та в законах України, так і необхідність збереження об`єктів державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню манна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства - грошові кошти та товари.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 60982276 від 16.01.2020 державним виконавцем не було порушено приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

За приписами ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 234, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 04.02.2020, але може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали - 10.02.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв