Ухвала суду № 8748287, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2010 р.                                                                       К-22684/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Лебедєва В.В., відповідача:Остапець О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 12.07.2007 року

у справі №29/271а

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 року

у справі № 22-а-2759/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лема ФСС»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лема ФСС»звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006 року №0000072344/0 в частині донарахування товариству податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1161163,78 грн., з яких 580206,00 грн. –основний платіж та 580957,78 грн. –штрафні (фінансові) санкції, та податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006 року №0000062342/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 99180,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 12.07.2007 року (суддя –Гаврищук Т.Г.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Ляшенко Д.В., судді –Шаптала Н.К., Геращенко І.В.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на п. 1.14 ст. 1, п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 274 Митного кодексу України, керуючись якими суди дійшли висновку, що підставою застосування платником податку нульової ставки податку на додану вартість є дотримання наступних умов: здійснення експорту послуг, включення вартості послуг у митну вартість товарів, що експортуються, а також встановлення того, що надані послуги є супутніми такому експорту. Зважаючи на те, що позивачем всі наведені умови були дотримані, що встановлено у ході розгляду справи, суди попередніх інстанцій визнали оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам закону.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Донецької області від 12.07.2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 року були прийняті з порушенням вищезгаданих норм матеріального права, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя Донецької області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті від 17.07.2006 року №1060/23-2/13516283 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.03.2006, відповідно до якого встановлено порушення підприємством п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 2005-2006 роки на суму 583236,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування за цей же період на 99180,00 грн.

Прийняття оскаржуваних рішень відповідач пов’язував з неправомірністю включення позивачем до обсягу операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, вартості транспортно-експедиторських послуг, наданих нерезидентам –фірмі «TUBEX RESOURCES»(Канада), фірмі «THYSSENKRUPP MATERIALS»(Франція), компанії «SEPCO SA», фірмі «Брандер Мерчантс ЛТД», фірмі «АЛАРКО ШИПИНГ ИНК»–які не можна вважати супутніми експорту послугами та застосовувати передбачену п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»нульову ставку податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано не погодилися з таким висновком відповідача, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п. 6.1 ст. 6 Закону).

Підпунктом 6.2 ст. 6 Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За визначенням, навденеим у п. 1.14 ст. 1 згаданого Закону, супутні послуги –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів –це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, транспортно-експедиційне обслуговування вантажів позивач здійснював на виконання умов договорів №30 від 03.07.2003 року з фірмою «TUBEX RESOURCES»(Канада), №1 від 02.09.2003 року з фірмою «THYSSENKRUPP MATERIALS»(Франція), №1010 від 30.10.2003 року з компанією «SEPCO SA», №33 від 12.12.2003 року з фірмою «Брандер Мерчантс ЛТД», №34 та №35 від 22.07.2004 року з фірмою «АЛАРКО ШИПИНГ ИНК».

При цьому відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, якими на нього покладено обов’язок доведення правомірності свого рішення, не спростовано того факту, що вартість послуг, наданих нерезидентам, була включена до митної вартості товарів, які експортуються.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано визначення, наведені у ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно з якими транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, а учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Зміст наведених норм спростовує висновок податкової інспекції, що обов’язковою умовою для кваліфікації транспортно-експедиційних послуг як супутніх експорту товарів є збіг в одній особі експортера товарів та суб’єкта господарювання, який надає супутні послуги. А відтак, факт здійснення ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» робіт з навантаження, вивантаження та перевантаження експортних вантажів не впливає на право позивача застосовувати нульову ставку податку на додану вартість.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що транспортно-експедиційні послуги, які експортуються, є супутніми експорту товарів, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 12.07.2007 року у справі №29/271а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 року у справі № 22-а-2759/07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Сергейчук О.А. Степашко О.І.