Ухвала суду № 87474361, 10.02.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/255/20

10.02.2020

2/328/278/20

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2020 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Л.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи № 328/255/20 (номер провадження 2/328/278/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Токмацький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з грошових коштів, -

встановив:

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Токмацький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з грошових коштів. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що на виконанні у Токмацькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 59401315 про стягнення боргів з ОСОБА_1 з виконання наступних документів: - вимоги № Ф-32219-54У від 20.11.2018 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області; - вимоги № Ф-32219-54У від 20.02.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області; - вимоги № Ф-32219-54У від 22.05.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2754,18 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постановою старшого державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Березовською І.В. від 28.08.2019 року по ВП № 58384789 накладено арешт на грошві кошти,що містяться на рахунках: р/р № НОМЕР_1 , МФО 313957 в АТ «Ощадбанк»; р/р № НОМЕР_2 , МФО 313957 в АТ «Ощадбанк»; р/р № НОМЕР_3 , МФО 313957 в АТ «Ощадбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1

З 01 травня 2019 року позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Токмацької міської ради і відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» отримує допомогу при народженні дитини та допомогу як багатодітній родині.

16 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту з розрахункового рахунку на який зараховується допомога при народженні дитини та допомога як багатодітній родині. 17 січня 2020 року ОСОБА_1 отримала відповідь в які зазначено, що підстави для зняття арешту з вищевказаних рахунків не вбачається.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить, зняти арешт з коштів на картці рахунку № НОМЕР_1 (UA НОМЕР_4 ) відкритому в ТВБВ № 10007/0242 філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Березовською І.В. від 28.08.2019 року в рамках виконавчого провадження № 58384789.

Суддя дослідивши позовну заяву та додані до неї документи дійшов наступного висновку.

З позовної заяви слідує, що позивачка не погоджується з постановою державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахунковому рахунку на який зараховується допомога при народженні дитини та допомога як багатодітній родині, в межах зведеного виконавчого провадження АСВП № 59401315 про стягнення боргів з ОСОБА_1 з виконання наступних документів: - вимоги № Ф-32219-54У від 20.11.2018 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області; - вимоги № Ф-32219-54У від 20.02.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області; - вимоги № Ф-32219-54У від 22.05.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2754,18 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області.

ОСОБА_1 в позовній заяві просить, зняти арешт з коштів на картці рахунку № НОМЕР_1 (UA НОМЕР_4 ) відкритому в ТВБВ № 10007/0242 філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Березовською І.В. від 28.08.2019 року в рамках виконавчого провадження № 58384789.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов`язане поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст. 19-30 ЦПК України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі –Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, суб`єктний склад, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Наведене нормативне регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами, характеру життєвої ситуації, яка вимагає застосування саме тих відповідних їй положень права, які на твердій публічній владній підставі неодмінно призведуть до правового, обґрунтованого, переконливого і справедливого вирішення життєвої ситуації (правового явища).

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

ОСОБА_1 в позовній заяві просить, зняти арешт з коштів на картці рахунку № НОМЕР_1 (UA НОМЕР_4 ) відкритому в ТВБВ № 10007/0242 філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Березовською І.В. від 28.08.2019 року в рамках виконавчого провадження № 58384789.

З матеріалів справи слідує, що на виконанні у Токмацькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 59401315 про стягнення боргів з ОСОБА_1 з виконання наступних документів: - вимоги № Ф-32219-54У від 20.11.2018 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області; - вимоги № Ф-32219-54У від 20.02.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області; - вимоги № Ф-32219-54У від 22.05.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2754,18 грн. на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постановою старшого державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Березовською І.В. від 28.08.2019 року по ВП № 58384789 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: р/р № НОМЕР_1 , МФО 313957 в АТ «Ощадбанк»; р/р № НОМЕР_2 , МФО 313957 в АТ «Ощадбанк»; р/р № НОМЕР_3 , МФО 313957 в АТ «Ощадбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

З наданих до суду матеріалів убачається, що ОСОБА_1 є боржником у згаданому виконавчому провадженні ВП №58384789, тобто учасником виконавчого провадження.

Відповідно до предмету позову вимоги фактично зводяться до незгоди з прийнятим виконавцем рішенням у формі постанови про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні, з виконання вимог виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судових наказів; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку ОСОБА_1 не погоджується з прийнятим державним виконавцем рішенням у формі постанови про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні, з виконання вимог виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Імперативною нормою закону (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII) установлено оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (не судових) органів (посадових осіб) шляхом подання скарги до відповідного адміністративного суду.

Характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, вимог виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України.

Відмовляючи у відкриті провадження у даній справі суддя, враховує правову позицію висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/14603/17 провадження N К/9901/37902/18 від 03 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 186 ЦПК України суд роз`яснює ОСОБА_1 про право звернення до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.

Таким чином, ураховуючи, що в даному випадку виконавче провадження було відкрито з примусового виконання вимог виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, а не виконавчого листа, виданого судом на підставі судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, і боржник як учасник даного виконавчого провадження має право звернутись до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, а тому дана позовна заява не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства, та у відкритті провадження по справі необхідно відмовити, як передбачено пунктом 1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України суд роз`яснює позивачу його право на звернення до Запорізького окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 4, 5, 19, 186, 258-260, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі № 328/255/20 (номер провадження 2/328/278/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Токмацький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з грошових коштів.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: