Рішення № 87471088, 03.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1413/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Нікітенко А.В.,

за участю:

представника позивача - Реви С.Л.,

представника відповідача - Розумовського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що з 27.06.2019 року його звільнено у запас за підпунктом "а" (у зв`язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується витягом з наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.06.2019 року № 184-ОС "Про особовий склад".

27.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо отримання додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 14 діб.

Але, листом від 05.06.2019 року № 30-1915 "Про результат розгляду звернення" йому було відмовлено, посилаючись на п.17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особовий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям припиняється надання відпусток інших видів, крім щорічної основної, канікулярної, за сімейними обставинами.

27.06.2019 року позивач отримав розрахунок та довідки про доходи, сума заробітної плати не містить компенсації за весь період служби, починаючи з 29.04.2015 року та закінчуючи 27.06.2019 року.

Вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому у наданні додаткової соціальної відпустки, в свою чергу неправомірно не врахував компенсацію за її невикористання за весь період служби, тому утворилася заборгованість по заробітній платі.

Просить суд:

- визнати бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, протиправною;

- зобов`язати Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, та суму індексації заробітної плати.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Призначено судове засідання на 31.07.2019 року.

30.07.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учасникам бойових дій. Оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати припинено, то вимоги щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку задоволенню не підлягають. Вказана вище додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, то на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України "Про відпустки"). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана військовослужбовцем протягом календарного року. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

31.07.2019 року розгляд справи відкладено на 12.08.2019 року та зобов`язано відповідача надати до суду наказ про зарахування на службу.

12.08.2019 року розгляд справи відкладено на 21.08.2019 року.

Ухвалою суду від 21.08.2019 року зупинено провадження у адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 (провадження № Пз/9901/4/19).

Судом встановлено, що 21.08.2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі № 620/4218/18.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі.

25.11.2019 року відкладено розгляд справи на 26.11.2019 року.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів Бердянський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321848, вул. Північна, 17а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71124) та Херсонський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321378, вул. Перекопська, 175, м. Херсон, вул. Перекопська, 175, 73000). Адміністративну справу № 540/1413/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09 грудня 2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03.12.2019 року до суду від Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2161) надійшов відзив. Відповідач зазначає, що старший лейтенант ОСОБА_1 не проходив військову службу у Військовій частині № 2161. Просить у задоволенні вимог до Військової частини 2161 відмовити.

06.12.2019 року до суду від Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив. Відповідач зазначає, що Бердянський прикордонний загін не здійснював звільнення позивача з військової служби, тому не мав повноважень щодо виконання пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з цим на прикордонний загін не може бути покладений обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2015 року по 26.04.2016 року. Щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2015 року по 26.04.2016 року, відповідач зазначає, що здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби згідно довідки про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по грудень 2016 року.

06.12.2019 року до суду від Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив в новій редакції. Відповідач зазначає, що за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахована та виплачена в повному розмірі. Крім того, відповідач вказує, що під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати припинено, то вимоги щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку задоволенню не підлягають.

09.12.2019 року розгляд справи відкладено на 18.12.2019 року.

18.12.2019 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- визнати бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 2331127), Військової частини - 1491 (8 прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Бердянськ, код ЄДРПОУ 14321848,) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, протиправною;

- зобов`язати Військову частину-1491 (8 прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, м.Бердянськ, код ЄДРПОУ 14321848), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2015 року по 26.04.2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, в сумі 8482,31 грн. та суму індексації заробітної плати;

- зобов`язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 2331127) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27.04.2016 року по 24.06.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, в сумі 16964,62 грн. та суму індексації заробітної плати.

18.12.2019 року розгляд справи відкладено на 16.01.2020 року.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року вирішено адміністративну справу розглядати в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року у задоволенні клопотання Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

16.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити позов.

Представник Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України та Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника 8 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.07.2014 року № 315-ос "По особовому складу" вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків лейтенанта ОСОБА_1 , який наказом голови Державної прикордонної служби України від 27.06.2014 року № 500-ОС призначений оперуповноваженим прикордонного оперативно-розшукового відділення відділу прикордонної служби "Генічеськ" І категорії (тип Б), з 04.07.2014 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.06.2016 року № 191-ос "По особовому складу" зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення по Регіональному управлінню лейтенанта ОСОБА_1 (П-007221), який наказом начальника регіонального управління від 26.04.2016 року № 144-ос призначений офіцером (оперуповноваженим з оперативно-технічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності) оперативно-розшукового управління та прибув з 8 прикордонного загону м. Бердянськ, 02.06.2016 року.

27.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про надання додаткової відпустки.

Відповідно до витягу з наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.05.2019 року № 159-ОС "Про особовий склад" припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас старшого лейтенанта ОСОБА_1

Листом Азово-Чорноморського регіонального управління Прикордонної служби України від 05.06.2019 року № 30-1915 "Про результат розгляду звернення" ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки, канікулярні відпустки, відпустки військовослужбовцям строкової військової служби і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям у вказаний період інших видів відпусток припиняється. Не може бути надано додаткову відпустку, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 14 діб.

Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.06.2019 року № 184-ОС "Про особовий склад" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-007221), офіцера (з планування) відділу організаційно - мобілізаційної роботи та організації повсякденної діяльності штабу, якого звільнено у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контакту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" без права носіння військової форми одягу.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України № 504/96-ВР та пунктом 12 ч.1 ст. 12 Закону України № 3551-ХІІ.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією наведеною у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18. А тому враховуються при вирішенні цієї справи в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України та Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій та зобов`язання нарахувати та виплатити вказану грошову компенсацію відпустки як учаснику бойових дій.

Щодо позовних вимог в частині індексації, суд зазначає таке.

В силу абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III).

Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII), де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг

Так, згідно із ст.2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:

пенсії;

стипендії;

оплата праці (грошове забезпечення);

суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

У відповідності до ст. 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд звертає увагу на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи "Сук проти України" від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Судом встановлено, що в період проходження служби в Бердянському прикордонному загоні відповідно до довідки про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 по грудень 2016 виплачено індексацію: 01.01.2015 року - 99,88 грн., 01.05.2015 року - 131,54 грн., 01.06.2015 року - 151,03 грн., разом 382,45 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов`язання Бердянський прикордонний загін нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 2016 рік не підлягає задоволенню.

Відповідно до довідки Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року Азово-Чорноморським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачена, а саме:

жовтень 2018 року - 0 грн. (не набув права),

листопад 2018 року - 0 грн. (не набув права),

грудень 2018 року - 71,08 грн.,

січень 2019 року - 71,08 грн.,

лютий 2019 року - 71,08 грн.,

березень 2019 року - 134,47 грн.,

квітень 2019 року - 134,47 грн.,

травень 2019 року - 134,47 грн.,

червень 2019 року - 121,02 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 2019 рік підлягає задоволенню, з врахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог до Військової частини 2161 (Херсонський прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України) суд відмовляє у їх задоволенні, враховуючи те, що позивач не проходив службу у Військовій частині 2161.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, в даному випадку на Військову частину А0796.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 90, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Військової частини 1491 (8 прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Бердянськ, код ЄДРПОУ 14321848, вул. Північна, 17а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71116) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2015 року по 26.04.2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, протиправною.

Зобов`язати Військову частину 1491 (8 прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Бердянськ, код ЄДРПОУ 14321848, вул. Північна, 17а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71116) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2015 року по 26.04.2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року.

Визнати бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311274, вул. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 27.04.2016 року по 27.06.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року, протиправною.

Зобов`язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311274, вул. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27.04.2016 року по 27.06.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року та суму індексації заробітної плати, з врахуванням виплачених сум.

У задоволені позовних вимог до Військової частини 2161 (прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Херсон) відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 лютого 2020 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 106030000