Рішення № 87469732, 07.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/402/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі за текстом-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі за текстом-відповідач), третя особа: Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60800853 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Форвард" заборгованості в розмірі 15 871,55 грн, винесену на підставі виконавчого напису №6729 від 09.11.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження №60800853 відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або знаходження майна позивача, тобто з порушенням правил територіальної діяльності. Крім того, позивач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні статті 190 ЦК України, крім того, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку, тому твердження відповідача про виконання вказаного виконавчого провадження саме за місцем знаходження карткового рахунку позивача є неправомірним.

Ухвалою суду від 28.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіславши на електронну адресу суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) карткового рахунку, відкритого в АТ «Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Тобто, позивач є власником карткового рахунку та наявних на ньому грошових коштів, тому в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Дослідивши заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм відповідну правову оцінку.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.09.1997 року.

На підставі заяви Акціонерного товариства "Банк Форвард" від 27.11.2019 про примусове виконання виконавчого напису, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 05.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60800853 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Незнайка Є.В. від 19.11.2019 №6729 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 15 871,55 грн.

Вважаючи вказану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин першої, третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, серед іншого, право вибору стягувача пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців.

Як вже зазначалося судом, позивач - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.09.1997 року.

Матеріами виконавчого провадження також підтверджується, що місце проживання боржника - АДРЕСА_1 , тобто вказана інформація про місце проживання позивача була відома приватному виконавцю.

Отже, відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі, тобто, приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105), а тому відповідач вважає, що під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з позивача коштів, ним не було порушено вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, за приписами пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

У даному випадку, на думку суду, місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки /статті 179 цього ж Кодексу/.

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

При цьому законодавством України не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, що на картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Банк Форвард», знаходяться грошові кошти, що давало б підстави вважати їх майном боржника та, відповідно, визначити місцезнаходженням цього майна м. Києві.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 10.09.18 у справі №905/3542/15, суд визнає безпідставними, оскільки спірні відносини не є релевантними. Так, відповідні висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у відзиві на позов, обумовлені наявністю грошових коштів на банківських рахунках боржника, тоді як в цій справі сторонами не доведено, що на рахунку позивача обліковувались грошові кошти, належні боржникові, і приватний виконавець був обізнаний з наявністю таких коштів на момент відкриття виконавчого провадження.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.08.19, прийняту колегією суддів Касаційного господарського суду у справі №922/1293/15, адже у ній міститься вказівка на необхідність встановлення не тільки місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів з урахуванням вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави XIII ЦК України в розумінні якої, грошові кошти є майном.

Лист Міністерства юстиції України від 11.06.18, на який посилається відповідач, не має сили нормативного акта, отже, не може регулювати спірні відносини. До того ж, у згаданому листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відповідач не довів, що майно (кошти) позивача знаходиться у м. Києві. Відтак, наявні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, зважаючи сплату позивачем за подання позовної заяви судового збору у розмірі 840,80 грн, суд визнає за доцільне стягнути належний за подання цього позову судовий збір у розмірі 840,80 грн з відповідача на користь ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс. 15, м. Київ, рнокпп НОМЕР_3 ), третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" (вул. Саксаганського, 105, м. Київ, код ЄДРПОУ 34186061) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №60800853 від 05.12.2019.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс. 15, м. Київ, рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко