Постанова № 8746396, 01.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р. Справа № 2-а-27/09/1806

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.02.2009р. по справі№2-а-27/09/1806

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про Визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій задоволено частково,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2007рік, положень законів про бюджет, які обмежують обсяг права позивача на разову грошову допомогу, встановлений законом України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", стягнути з управління на свою користь суму недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 гривень 30 коп. та зобов'язати управління компенсувати ОСОБА_1 втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 212 гривень 44 коп..

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2009 року адміністративний позов задовольнити частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2007 рік, положень законів про бюджет, які обмежують обсяг права ОСОБА_1 на разову грошову допомогу, встановлений Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят ) гривень 30 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.

Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від16 лютого 2009 року скасувати.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Позивач постанову суду в частині відмови в позові не оскаржив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій ( посвідчення серії НОМЕР_1 видане 12 жовтня 1998 року з безстроковим терміном дії) та є членом Сумської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану, перебуває в ній на обліку та працює на громадських засадах ( членський квиток НОМЕР_2).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року має статус учасника бойових дій та має право на отримання разової грошової допомоги.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до 5 травня щорічно виплачується разова грошова допомога ветеранам війни - учасникам бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону №3551-12 здійснюється у розмірі 280 грн. для учасників бойових дій та п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинилася дія ч.5 ст. 12 Закону №3551-12 щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України встановлено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проаналізувавши вище наведене, рішення Конституційного Суду України, ч.3 ст. 22 Конституції України, та враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-12 не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, суд першої інстанції вважає вимоги позивача стосовно виплати йому допомоги за 2007 рік є правомірними, оскільки Верховна Рада України приймаючи закон про державний бюджет на 2007 рік, знову обмежує соціальне право громадян, закріплене Законом № 3551-12, на отримання разової грошової допомоги до 5 травня при наявності рішень Конституційного Суду України з аналогічних питань.

Таким чином позивач недоотримав у 2007 році (410,06грн.х5)-280грн.=1770,30 грн.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, та дане не спростовується сторонами, до 5 травня позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога у квітні 2007 року в розмірі 280 грн., у розмірі встановленому ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням змін, які вносились Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 р.». Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що закон не має зворотної сили.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Дію ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно із п. 13 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 р. N 489-V.

Зупинення дії ст. 12 даного закону на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу до 5 травня 2007 року проведена у квітні, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Порушень законодавство щодо суми виплат на час здійснення виплати не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову скасуванню, з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводів щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову апелянт не надав, позивач постанову не оскаржив.

Крім того, виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів вважає за необхідно прийняти рішення щодо розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “3” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору по цій категорії спору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від16 лютого 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2007 рік, положень законів про бюджет, які обмежують обсяг права ОСОБА_1 на разову грошову допомогу, встановлений Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"; стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят ) гривень 30 коп..

В цій частині прийняти нову постанову, якою у позові вимоги.

В іншій частині постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від16 лютого 2009 року залишити без змін.

Стягнути до бюджету з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 07.12.2009 р.