Ухвала суду № 8746358, 30.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009 р.Справа № 3/78-08/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у м. Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської областi від 19.03.2009р. по справі№3/78-08/5018

за позовом Державна податкова інспекція у м. Полтаві <Список ><Текст >

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Селіон" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним господарського зобов’язання за договором №12-С від18.01.2006р.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві, звернувся до судуз позовом позов, в якому після зміни позовних вимог просить визнати недійсним господарське зобов'язання ТОВ «Компанія «Селіон» та ТОВ «НФ ЛТД», які виникли на підставі договору поставки №12-С від 18.01.2006р. та додаткових угод №1,2,3,4,5,6,7, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України, застосувати наслідки нікчемності угоди та стягнути з ТОВ «НФ ЛТД» на користь Держави еквівалент вартості отриманих товарів на суму 2 233 136, 00 грн., стягнути з ТОВ «Компанія «Селіон» в доход Держави грошові кошти отримані від ТОВ «НФ ЛТД», як оплата вартості поставленого товару (брухту та відходів чорного металу, відповідно специфікацій) на суму 2 233 136,00 грн..

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 19 березня 2009 року відмовлено в задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві.

Державна податкова інспекція у м. Полтавіне погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин по справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Полтавської областi від 19 березня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача проти скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «НФ ЛТД» з питань дотримання останнім вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р., матеріали за якою набрали форму акту № 2301/23-8/23808733 від 15.11.2007 р., позивачем було виявлено, що між ТОВ «Компанія Селіон», м.Київ (постачальник) та ТОВ «Фірма НФ ЛТД» м. Полтава (покупець) 18.01.2006 р. був укладений договір №12-С, предметом якого є поставка брухту та відходів чорних металів відповідно до специфікацій.

Такі специфікації контрагенти підписали в вигляді додаткових угод (№1 від 03.03.2006р. на суму 51 236, 04 грн., №2 від 13.03.2006р. на суму 150 755,56 грн., №3 від 31.03.2006р. на суму 59 996,18 грн., №4 від 06.04.2006р. на суму 996,00 грн., №5 від 20.04.2006р. на суму 990,00 грн., №6 від 24.04.2006р. та №7 від 18.05.2006р. на суму 1020,00 грн.) до основного договору з визначення найменування товару, його виду, одиниці виміру, ціни за одну тону.

Сторони за договором виконали свої зобов'язання, що підтверджено оформленими постачальником та виданими покупцю накладними, приймально-здавальними актами, сертифікатами походження товару та податковими накладними, які в копіях надані позивачем-податковою та залучені до матеріалів справи. Всього покупцю за договором було поставлено товару на загальну суму в 2233136,00 грн. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем - ТОВ «НФ ЛТД» здійснені в безготівковому порядку на всю суму поставки, про що засвідчують платіжні доручення: №313 від 03.03.2006р., №361 від 13.03.2006р., №387 від 21.03.2006р., №448 від 31.03.2006р., №488 від 06.04.2006р., №505 від 12.04.2006р., №545 від 14.04.2006р., 3569 від 20.04.2006р., №581 від 26.04.2006р., №620 від 04.05.2006р. та № 654 від 10.05.2006р., що залучені в копіях до матеріалів справи.

Суд першої інстанції приймаючи рішення щодо відмови у позові виходив з того, що вимоги позивача про визнання спірного господарського зобов'язання недійсним як такого, що укладено з метою, суперечною інтересам держави, не підтверджено допустимими доказами, та санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, визначених ст. 250 ГК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо прийняття рішення про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсною угоди та вважає, що постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не врахував, що з моменту набрання чинності, з 01.01.2004р., нових ЦК України та ГК України, вимоги про визнання недійсним зобов’язання (угоди), як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства не можуть бути предметом позову.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін — у разі виконання зобов'язання обома сторонами — в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, — нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. ДПІ встановивши вході перевірки нікчемність угоди, може самостійно провести відповідні нарахування, і не повинна звертатися до суду про визнання недійсною угоди. В судовому порядку підлягають лише застосуванню санкції передбачені ст. 208 ГК України, в межах строку встановлено ст. 250 ГК України.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Вирішуючи питання щодо застосування стягнення, колегія суддів погоджуючись з позицією позивача щодо протиправності дій осіб, які діяли від імені ТОВ «Компанія «Селіон» в т. ч. виготовляли документи з печаткою цього підприємства, дозвіл на виготовлення якої не отримувався, зазначає, що річний строк передбачений ст. 250 ГК України для застосування стягнення минув.

Відповідно в частині відмови в застосуванні санкцій постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Таким чином, на підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції в частині відмови в скасуванню, а провадження по справі в цій частині закриттю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 19 березня 2009 року скасувати в частині відмові у позові щодо визнання недійсним господарського зобов’язання за договором № 12-С від 18.01.2006р. та в цій частині провадження по справі закрити.

В інший частині постанову Господарського суду Полтавської областi від 19 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 р.