Ухвала суду № 8746299, 01.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р.Справа № 2-а-6147/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009р. по справі№2-а-6147/08/2070

за позовом Державне підприємство "Харківвибухпром" <Список ><Текст >

до Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП «Харківвибухпром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинними повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова № 0002751510/0 від 16.04.2008 р. на суму 21074,01 грн. та № 0001301520/0 від 14.05.2008 р. на суму 65336,55 грн., усього на загальну суму 86410,56 грн. Стягнути з відповідача кошти по сплаті держмита. В обґрунтування позовних вимог посилався на ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Наполягає на тому, що Державне підприємство „Харківвибухпром" самостійно визначивши та перерахувавши суми по податку на прибуток та ПДВ виконало своє зобов'язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п.п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181. На підставі викладеного, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Харкова № 0002751510/0 від 16.04.2008 р. на суму 21074,01 грн. та № 0001301520/0 від 14.05.2008 р. на суму 65336,55 грн., усього на загальну суму 86410,56 грн., прийняті ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова незаконно, є недійсними, а тому підлягають визнанню нечинними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від22 квітня 2009 року позов Державного підприємства «Харківвибухпром» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0002751510/0 від 16.04.2008 р. на суму 21074,01 грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0001301520/0 від 14.05.2008 р. на суму 65336,55 грн..

Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є незаконною та безпідставною, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від22 квітня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Харківвибухпром» у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2008 року фахівцем Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток ДП „Харківвибухпром”, код 00292184.

За результатами перевірки був складений акт від 01.04.2008 року №1499-15-107/00292184, за висновками якого встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - несвоєчасна сплата податку у сумі 42148,00 грн.

На підставі висновків даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2008 року №0002751510/0 про застосування фінансових санкцій у розмірі 21074,01 грн.

Сума нарахувань позивачу за відповідний квартал склала 42148,00 грн., а сума штрафних санкцій відповідно до п.п.17.1.7. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” склала 50 відсотків від нарахованої суми – 21074,01 грн.

За розрахунком від 01.04.2008р. №1499-15-1 по декларації з податку на прибуток від 03.05.2007 р. №21207 сума податкового зобов’язання - 42148,00 грн. Вказана сума ДП "Харківвибухпром" була сплачена до бюджету платіжними дорученнями №385 від 16 травня 2007 року та №381 від 15.05.2007 року відповідно у розмірах 39148,00 грн. та 3000,00 грн.

Також, було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання ДП “Харківвибухпром” з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 29.04.2008р. №1861/15-214/00292184 та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 року №0001301520/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 65336,55 грн.

Сума нарахувань по податку на додану вартість склала 130673,10 грн., а сума штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” склала 50 відсотків від нарахованої суми –65336,55 грн., що підтверджує розрахунок від 29.04.2008 року №1861/15-2149.

За розрахунком від 29.04.2008 року №1861/15-214 перевіряючими до підприємства позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених підприємством зобов'язань по податку на додану вартість, яка виникла у підприємства згідно з наданими ним деклараціями: з 20.05.2004 р. по 20.01.2006 р. При цьому відповідачем були зараховані в рахунок існуючої у підприємства заборгованості за вказаний період здійснені ним поточні платежі за самостійно визначений період, а саме: за платіжними дорученнями № 142 від 21.02.2007 р. (сплата за деклар. № 5978 від 20.02.2007р.); № 224 від 22.03.2007 р. (сплата за деклар. № 8338 від 20.03.2007 р.); № 315 від 24.04.2007 р. (сплата за деклар. № 18281 від 20.04.2007 р.); № 399 від 23.05.2007 р. (сплата за деклар. № 26800 від 21.05.2007 р.); № 561 від 23.07.2007 р. (сплата за деклар. № 41091 від 20.07.2007р.); № 684 від 29.08.2007 р. (сплата за деклар. № 49535 від 20.08.2007р.); № 459 від 22.06.2007 р. (сплата за деклар. № 30133 від 20.06.2007р.).

З даних картки особового рахунку ДП "Харківвибухпром" встановлено, що на час сплати податкових зобов'язань підприємство мало податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами своєї господарської діяльності у минулих податкових періодах.

Відповідач з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями вказує, що погашення податкового боргу підприємства за спірний період ДПІ було здійснено шляхом попереднього погашення податкових зобов’язання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДП "Харківвибухпром" на суми 21074,01 грн. та 65336,55 грн., усього на загальну суму 86410,56 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0002751510/0 від 16.04.2008 р. та № 0001301520/0 від 14.05.2008 р. є протиправними і повинні бути визнані судом нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з пунктом 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування”, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток та податку на додану вартість припиняється зі сплатою цих податків за конкретний період.

Згідно з пунктом 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України „Про національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Виходячи із вищенаведеного, право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на положення п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, якою визначено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ та податку на прибуток не стягувались, а тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.

Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також, застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість вбачається своєчасність та повнота сплати ДП „Харківвибухпром” податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому, висновок складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень–рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З урахуванням вищевикладених обставин, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009р. по справі№2-а-6147/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 р.