Рішення № 87454263, 28.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2020 р. Справа № 120/3775/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Кравчука М.О.,

представника відповідача: Кухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №16263-0000 від 07.05.2017, №179734-5206-0205 від 26.09.2019, №28451-5202-0205 від 30.06.2018, №179734-5206-0205 від 26.09.2019, №172401-5206-0205 від 31.07.2019, №172402-5206-0205 від 31.07.2019, №172403-5206-0205 від 31.07.2019, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за період з 2017 по 2019 роки. Позивач вказує, що такі рішення відповідача порушують права та законні інтереси позивача, оскільки нарахування податкових зобов`язань зроблені на підставі невірно розрахованої нормативної грошової оцінки земельних ділянок та невірно застосованої ставки податку.

Так, позивач вказує, що між ним - ОСОБА_1 та Барською РДА 07.05.2007 року укладено договори оренди земельних ділянок на території Комаровецької сільської ради, відповідно до вказаних договорів орендна плата за користування земельних ділянок становить 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки. В той же час, при обрахунку орендної плати податковим органом невірно визначено базу оподаткування протиправно взявши за основу нормативну грошову оцінку, що не затверджена рішенням Комаровецької сільської ради, та застосовано ставку податку 3%.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.12.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову мотивуючи це тим, що при визначенні розміру орендної плати за землю відповідачем використовувались діючі норми Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини ( а.с. 62 – 63 ).

У судовому засіданні 28.01.2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити позов, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.

Крім того, представники сторін подали спільну заяву, в якій, посилаючись на положення ч. 7 ст. 181 КАС України, просили розпочати розгляд справи по суті у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 КАС України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 статті 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

07.05.2007 року між Барською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 2,1142 га, в тому числі: сільськогосподарські землі – 0,2151 га, болота – 1,8991 га.

Пунктом 4 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 24411грн.

Договір укладено на 35 років (пункт 7 договору).

Пунктами 8, 9 вищевказаного договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і складає 1,5% (згідно рішення комісії) від грошової оцінки земельної ділянки (173 грн. за 1 га), що становить 366 грн. за 1 рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії.

Пунктом 12 вказаного договору визначено, що розмір орендної плати переглядається: відповідно до ст. 22 Закону України “Про оренду землі” у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендар, що підтверджено документами; зміни коефіцієнтів індексації; в інших випадках передбачених законом ( а.с. 24 – 27 ).

07.05.2007 року між Барською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 8,8219 га, в тому числі: під водою – 6,714 га, під гідроспорудами – 0,0874 га, сільськогосподарські землі – 1,1752 га, болота – 1,0879 га.

Пунктом 4 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 101858 грн.

Договір укладено на 35 років (пункт 7 договору).

Пунктами 8, 9 вищевказаного договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і складає 1,5% (згідно рішення комісії) від грошової оцінки земельної ділянки (173 грн. за 1 га), що становить 1526 грн. за 1 рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії.

Пунктом 12 вказаного договору визначено, що розмір орендної плати переглядається: відповідно до ст. 22 Закону України “Про оренду землі” у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендар, що підтверджено документами; зміни коефіцієнтів індексації; в інших випадках передбачених законом ( а.с. 28 – 31 ).

07.05.2007 року між Барською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 1,7086 га, в тому числі: під водою – 1,2121га, під гідроспорудами – 0,0865 га, сільськогосподарські землі – 0,4100 га.

Пунктом 4 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 19728 грн.

Договір укладено на 35 років (пункт 7 договору).

Пунктами 8,9 вищевказаного договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і складає 1,5% (згідно рішення комісії) від грошової оцінки земельної ділянки (173,2 грн. за 1 га), що становить 296 грн. за 1 рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії.

Пунктом 12 вказаного договору визначено, що розмір орендної плати переглядається: відповідно до ст. 22 Закону України “Про оренду землі” у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендар, що підтверджено документами; зміни коефіцієнтів індексації; в інших випадках передбачених законом ( а.с. 32 – 35 ).

Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №16263-0000 від 07.05.2017, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2017 рік у розмірі 3476,12 грн., №179734-5206-0205 від 26.09.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2017 рік у розмірі 6859,09 грн., №28451-5202-0205 від 30.06.2018, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2018 рік у розмірі 3476,12 грн., №179734-5206-0205 від 26.09.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2018 рік у розмірі 6859,09 грн., №172401-5206-0205 від 31.07.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 6859,09 грн., №172402-5206-0205 від 31.07.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 1643,83 грн., №172403-5206-0205 від 31.07.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 1494,97 грн.

При цьому згідно з розрахунками орендної плати за землю, здійсненими відповідачем, податковим органом було застосовано іншу базу оподаткування – визначено іншу, ніж встановлено в договорі, нормативно – грошову оцінку земельних ділянок та застосовано ставку податку 3% від визначеної податковим органом нормативно – грошової оцінки земельних ділянок ( а.с. 72 – 85 ).

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача в обгрунтування заявленого позову, а також запереченням відповідача щодо позовних вимог, суд зауважує таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст.17 ЗК України).

Згідно з ч.3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. А відповідно до ст. 270 ПК України обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оцінку земель” підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 271.2. ст.271 ПК України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.п. 12.3.1-12.3.3. п. 12.3. ст. 12. ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

У відповідності до п.п. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації, визначених Кабінетом Міністрів України, не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації. Регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Відповідно до відповіді Комаровецької сільської ради №02-11/312 від 08.10.2019 на адвокатський запит №14 від 01.10.2019, Комаровецька сільська рада повідомила, що станом на 2016-2019 роки офіційного видання, власного офіційного веб-сайту не має, угоду з друкованими ЗМІ на оприлюднення своїх рішень не заключала. Рішення сесій сільської ради розміщує на стендах та інформаційних дошках сільської ради. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів оприлюднюються в КП « Барефіррадіомовлення ».

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, що Комаровецька сільська рада в 2016-2019 роках офіційно, відповідно до вимог чинного законодавства, оприлюднювала рішення «Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів Комаровецької сільської ради» та «Про встановлення місцевих податків та зборів».

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що на запит податкового органу сільським головую Комаровецької сільської ради 30.01.2019 року за № 02-01/40 надано інформацію щодо діючих та новоукладених договорів оренди в розрізі орендарів станом на 01.02.2019 року, в якому щодо позивача – орендаря ОСОБА_1 зазначено відомості про оренду трьох земельних ділянок та вказано нормативно грошову оцінку землі, яка відповідає відомостям, вказаним в договорах оренди ( 101858 грн, 24441 грн, 19728 грн. ). Також в наданій інформації зазначено розмір орендної плати – 1, 5 %, що узгоджується з діючими договорами оренди землі ( а.с. 64 ).

Відповідно до п. 288.2 - 288.5.1 ст. 288 ПК платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України)

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що нормами ПК України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою зазначеної статті зокрема визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлений принцип “свободи договору”, відповідно до якого на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з цим в частині першій статті 651 ЦК України зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма міститься і в Законі України “Про оренду землі”: орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ч.1 ст. 23 Закону України “Про оренду землі”).

Суд звертає увагу, що в самому Договорі (п. 27) сторони погодили, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря збільшення орендної плати у разі збільшення відповідно до Закону розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у цьому договорі.

При цьому, як зазначено судом вище, згідно з інформацією наданою сільським головою Комаровецької сільської ради 30.01.2019 року за № 02-01/40 щодо діючих та новоукладених договорів оренди в розрізі орендарів станом на 01.02.2019 року щодо позивача не змінювались умови договору, орендна плата не збільшувалась.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, фактично в односторонньому порядку змінив умови Договору в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що у свою чергу є порушенням умов Договору та норм матеріального права, зокрема, ст.651 ЦК України та ст. 23 Закону України “Про оренду землі”. При цьому суд зауважує, що податковий орган не є стороною договірних відносин.

Крім того, статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Таким чином, індексація нормативної грошової оцінки землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017-2019 рік за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, податковий орган, який є не суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкові повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення ( збільшення ) розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №16263-0000 від 07.05.2017, №179734-5206-0205 від 26.09.2019, №28451-5202-0205 від 30.06.2018, №179734-5206-0205 від 26.09.2019, №172401-5206-0205 від 31.07.2019, №172402-5206-0205 від 31.07.2019, №172403-5206-0205 від 31.07.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України і на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягають стягненню понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №16263-0000 від 07.05.2017, №28451-5202-0205 від 30.06.2018, №172401-5206-0205 від 31.07.2019, №172402-5206-0205 від 31.07.2019, №172403-5206-0205 від 31.07.2019, №179734-5206-0205 від 26.09.2019 №179734-5206-0205 від 26.09.2019, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 43142454).

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2020

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна